Протягом перших двох місяців повномасштабної агресії Росія вивезла з окупованих українських територій приблизно 600 тисяч осіб, серед яких понад 117 тисяч дітей. Переважна більшість депортованих походить зі східних регіонів України, особливо з Маріуполя. Українські правоохоронці розглядають цю масову депортацію та розселення як дії, що мають ознаки геноциду, і вже розпочали кримінальні провадження проти осіб, відповідальних за такі злочини. Розслідування показало, що Російська православна церква відіграє одну з центральних ролей у цьому процесі.
Перед перетином російського кордону депортовані українці проходять так звані «фільтраційні» допити. Після цього у них забирають документи та мобільні телефони, а подальша доля більшості вивезених осіб залишається невідомою.
Журналістське розслідування встановило, що Російська православна церква активно співпрацює з державними структурами у питаннях розселення депортованих. Міністерство надзвичайних ситуацій Росії передає церковним органам детальну інформацію про вивезених українців, а церковні структури централізовано розміщують їх у монастирях, притулках та інших церковних закладах по всій території Росії. Журналісти визначили конкретні місцезнаходження церковних установ, де можуть перебувати насильно вивезені люди.
З першого дня повномасштабного вторгнення, з 24 лютого 2022 року, Міністерство надзвичайних ситуацій Росії надсилає щоденні звіти на електронну адресу Синодального відділу з благодійності РПЦ. Ці листи містять інформацію про зміни на окупованих територіях, кількість примусово вивезених українців, маршрути їхньої доставки та графіки прибуття потягів та автобусів з депортованими людьми.
Про цю кореспонденцію стало відомо завдяки електронним листам, якими поділилися хакери з групи Anonymus та проєкту DDoSecrets. Поштова скринька mchs@diaconia.ru, яка використовується для листування, була створена спеціально для координації між російськими церковниками та силовиками щодо питань, пов'язаних з війною в Україні. Перший тестовий лист надійшов на цю адресу 21 лютого 2022 року, за день до російського вторгнення.
Авторкою першого листа була Поліна Юферева з Російської православної церкви, яка координує сектор організації церковної допомоги у надзвичайних ситуаціях. Журналісти встановили, що Юферева має тривалу історію співпраці з російськими силовиками: у 2010 році вона разом з ОМОНом і Головним управлінням внутрішніх справ Москви організовувала доставку гуманітарної допомоги постраждалим від пожеж.
У першому звіті від 24 лютого зазначалося, що через пункти пропуску на територію Ростовської області прибуло 107 819 осіб з територій так званих «ДНР» та «ЛНР». У подальших листах МНС уточнило, що звіти стосуються не лише осіб з цих утворень, але й інших громадян України, які прибувають на територію Російської Федерації.
Кількість вивезених українців зростала щодня. У останньому листі від 30 березня, який є у розпорядженні журналістів, зазначалося, що за весь період депортації до Росії прибули майже 490 тисяч людей, включаючи 100 тисяч дітей. Ці цифри збігалися з даними, які озвучувала українська омбудсменка Людмила Денисова у той же період.
З листування також випливає інформація про те, куди саме російські церковники доставляють українців, а також про встановлення камер спостереження за депортованими. Однак спочатку варто розібратися з причинами такої тісної співпраці між російським МНС та РПЦ.
На початку березня єпископ Пантелеймон, заступник архієрея РПЦ та голова Синодального відділу з благодійності, провів зустріч з генерал-лейтенантом Олегом Мануйлом, директором Департаменту цивільної оборони та захисту населення МНС Росії. За офіційною інформацією з церковного сайту, сторони обговорили можливості розвитку гуманітарної допомоги біженцям та постраждалим цивільним особам, а також питання співробітництва між церквою та МНС.
У квітні допомога депортованим українцям, яку збирали у брянських храмах і монастирях, доставляли під супровід камер співробітники Головного управління МНС Росії у Брянській області. На камазах з літерою Z та написом «Своїх не кидаємо» везли церковні пакунки.
Історія співпраці церковних та силових структур у Росії сягає 2010 року. Тоді у кількох російських областях відбулися урочисті підписання угод про взаємодію між церквою та рятувальниками. Наприклад, головне управління МНС Росії з Бурятії та Бурятська Єпархія РПЦ домовилися проводити спільну роботу з допомоги постраждалому населенню у надзвичайних ситуаціях. У 2011 році аналогічну угоду підписала Ростовська Єпархія РПЦ з місцевим МНС, а також домовилися про співпрацю у Чуваській республіці.
У 2017 році ці відносини були офіційно легалізовані: голова МНС Росії Владімір Пучков та московський патріарх Кирило підписали Угоду про співпрацю між МНС Росії та Російською православною церквою. Таким чином, церковники та силовики у Росії вже давно функціонують як єдина система. З цієї точки зору заява єпископа Пантелеймона у березні 2022 року про можливу співпрацю з МНС у питаннях допомоги біженцям виглядає як приховування вже існуючих тісних зв'язків.
Россійська державна пропаганда стверджує, що масове переселення українців зі східних регіонів відбувається за їхнім власним бажанням. Однак численні свідчення людей, яким вдалося врятуватися з Маріуполя та інших окупованих міст, свідчать про примусовий характер депортацій.
Омбудсменка Людмила Денисова у інтерв'ю заявила: «Ми маємо свідчення людей, яких примусово вивозять із фільтраційних таборів до Таганрога чи Саранська. Примусова депортація має ознаки геноциду. Насильницька передача дітей і інших груп на територію, яка проводить збройний конфлікт, — теж ознаки геноциду». Денисова також озвучила цифру 600 тисяч насильно вивезених до Росії українців і повідомила, що запросила у російської сторони списки українських громадян, але відповіді не отримала.
Генеральна прокуратура України повідомила, що ведуть дві окремі справи щодо депортації українців до Росії: одну про депортацію в цілому, іншу — спеціально про дітей. Правоохоронці розглядають такі дії як воєнні злочини. Женевська конвенція прямо забороняє здійснювати примусове індивідуальне чи масове переселення або депортацію осіб, що перебувають під захистом, з окупованої території на територію окупаційної держави. Отже, примусове масове вивезення українців до Росії повинно розглядатися і у міжнародних судових інстанціях.
Мешканка села Рубіжне на Донеччині розповіла про свій п'ятиденний шлях через Росію до Естонії та низку допитів, які їй довелося пройти на території держави-окупанта. Вона особливо згадала про спілкування з російськими МНСниками: «Найстрашнішим і найнеприємнішим було спілкування з російськими МНСниками. Вони обливали брудом і Україну, і нашого президента. Вони перефотографували всі наші документи».
Ті українці, яким не вдалося вибратися з Росії після примусового вивезення (а це переважна більшість), після «фільтраційних» допитів зі співробітниками МНС потрапляють у друге коло фільтрації — так звану «духовну». Силовики, які давно плідно співпрацюють з російськими церковниками, передають депортованих до монастирів і церков.
З листування та відкритих джерел випливає, що практично у кожному регіоні, куди привозять українців, є своя єпархія, яка опікується питаннями переселенців. Церковники приносять їм їжу та проводять так звані «духовні бесіди». Станом на 30 березня МНС звітувало про 700 переселенців з України лише у Псковській області.
За даними офіційного сайту Московського патріархату, 52 єпархії Російської православної церкви надають допомогу вивезеним українцям. Деякі єпархії виділили свої монастирі та притулки для розміщення переселених українців. Однак невідомо, яким чином люди потрапляють до цих установ, оскільки РПЦ публічно не повідомляє про можливість розміщення у своїх закладах. Церква лише звітує про завершені розселення.
Досить складно визначити конкретні церковні установи, які займаються питаннями переселенців. Церковники часто зазначають, що переміщеним українцям надала допомогу «Тамбовська єпархія», не уточнюючи конкретної адреси. На офіційному сайті РПЦ звітують про вісім пунктів поселень українців на території церковних установ (журналісти зібрали інформацію про 11 таких закладів). За офіційною інформацією, до 21 квітня біженці розміщені в церковному притулку в станиці Маничській, притулку в Каменську-Шахтинському, притулку у Воронезькій єпархії, Іверському жіночому монастирі Ростовської єпархії, Успенському чоловічому монастирі Тверської єпархії, монастирі Марфо у Білгороді. Також за підтримки церкви розміщено біженців у Новочеркаську Ростовської єпархії. Сім'ю біженців прийняв Ковалевський дитячий будинок у Костромській єпархії.
Що відбувається з людьми у цих притулках і монастирях, залишається невідомим. Якщо РПЦ регулярно публікує пресрелізи про відвідування державних пансіонатів з українцями, то перебування українців у церковних установах не афішується.
У листуванні Синодального відділу з благодійності журналісти знайшли цікавий лист про необхідність встановлення камер спостереження у місцях перебування переселених українців. Церковники пояснюють це безпековими міркуваннями.
Попри те, що РПЦ приховує маршрути доставки українців до своїх церковних закладів та умови їхнього утримання, а особливо інформацію про камери спостереження за насильно вивезеними людьми, церковники одночасно розгорнули цілу інформаційну кампанію з поширення відомостей про свою благодійність. Серед листів журналісти знайшли медіаплан, підготований церковниками, щодо поширення своїх меседжів із залученням російських блогерів та новинних медіа.