Російські військові формування з Республіки Дагестан зазнають серед найбільших втрат під час ведення бойових операцій в Україні, переважно на Донеччині. Цей факт привернув увагу медіа-спільноти, яка почала детальніше досліджувати присутність дагестанських військовослужбовців на українській території.
Редакція «Слідства.Інфо» провела власне розслідування, сконцентрувавши увагу на 136 окремій мотострілецькій бригаді, однієї з найбільших військових частин, розташованої у Дагестані. Дагестан — суб'єкт Російської Федерації, що входить до складу Північно-Кавказького федерального округу та межує з Азербайджаном та Грузією. Журналісти встановили, що серед військовослужбовців цієї бригади є як загиблі, так і ті, чия активність у соціальних мережах припинилася, але також виявлені й живі особи.
Півтора місяця до проведення розслідування Головне управління розвідки Міноборони України опублікувало список, що налічував кілька тисяч військовослужбовців 136 бригади. Невдовзі цей перелік розповсюдився у спільноті бригади у соцмережі «Вконтакті». Після цього російські військові почали активніше очищувати свої онлайн-профілі та проявляти більшу обережність у мережі. Незважаючи на такі заходи, журналістам вдалося ідентифікувати кількох дагестанців.
Тиждень до публікації розслідування Генеральний штаб Збройних сил України оприлюднив інформацію про значні втрати 136 бригади. За офіційним повідомленням, батальйонна тактична група цієї бригади, яка діяла на Курахівському напрямку, втратила близько 250 осіб живої сили та до 10 одиниць реактивних і ствольних артилерійських систем.
Служба безпеки України перехопила телефонну розмову, у якій один з окупантів стверджував, що дагестанські військовослужбовці тікають з поля бою, посилаючись на те, що це не їхня війна.
На чолі 136 бригади, згідно зі списком розвідки, стоїть 45-річний полковник Роман Демурчієв. Російські пропагандистські видання самостійно підтвердили його участь у бойових діях, розповідаючи про його військові здібності у боротьбі проти українських сил.
Одним з ідентифікованих військовослужбовців став старший лейтенант Тажиб Курбанов, який обіймав посаду заступника командира роти з воєнно-політичної роботи. Менше ніж через місяць після початку повномасштабного вторгнення його родичка повідомила у соцмережі про його загибель під Маріуполем. На той час йому було 33 роки. Український проєкт «Ищи своих» згодом опублікував закривавлені документи Курбанова. Хоча його власна сторінка у «Вконтакті» залишається неактивною, журналісти знайшли профіль його давнього товариша, на якому розміщено чимало фотографій окупанта.
Іншим загиблим дагестанцем виявився рядовий Гусейн Ірасханов. У місцевих інтернет-спільнотах повідомлялося про його смерть в Україні «у ході спеціальної операції». За даними списку ГУР, влітку йому мало б виповнитися 27 років.
Журналісти також встановили низку військовослужбовців 136 бригади, загибель яких в Україні поки не підтверджена. Серед них — Павло Хорошайлов, начальник штабу та заступник командира дивізіону. У соцмережі «Вконтакті» він реєструвався під псевдонімом «Паша Баринов», а у Facebook — під своїм справжнім іменем. Хорошайлову 33 роки, він має звання майора.
Коли журналісти спробували зв'язатися з Хорошайловим за його номером телефону, чоловік, який взяв слухавку, відмовився спілкуватися. Згодом він надіслав скріншот повідомлення, в якому йшлося: «По предварительным данным, на территории Украины во время проведения специальной военной операции героически погиб майор Хорошайлов Павел Валериевич».
На сторінці сестри Павла, Поліни Хорошайлової, у «Вконтакті» журналісти виявили фотографію військовослужбовця у формі з шевроном 136 бригади. Крім того, Поліна позувала на фото з радянським прапором та погруддям Леніна.
Розслідування також виявило брата Павла — Олександра Хорошайлова, який у соцмережах вказував місцем проживання Київ і висловлював проукраїнську позицію.
Журналісти встановили, що молодший сержант Алєксандр Головко з Ростовської області, за посадою начальник апаратної, ймовірно, також брав участь у військових діях у складі 136 бригади. Місяць тому йому мало виповнитися 23 роки. Останній раз він відвідував свою сторінку у «Вконтакті» 18 лютого — за тиждень до повномасштабного вторгнення. Це дає підстави припускати, що він більше не звертатиметься до цього профілю. Однак журналістам поки не вдалося знайти підтвердження його загибелі.
Батьки Головка не розповсюджують інформацію про сина у соцмережах. Водночас його матір активно поширює пропагандистські дописи на підтримку російської військової операції. Батько ж залучається до дискусій у коментарях на сторінці 136 бригади у «Вконтакті», запевняючи, що у разі оголошення мобілізації він першим звернувся б до військкомату.
24-річний механік-водій Алєксєй Загоруйко, рядовий за званням, востаннє був онлайн майже місяць тому. Він приховав свою сторінку у «Вконтакті», проте журналісти знайшли чимало його фотографій у профілях родичів та знайомих.
Дружина Загоруйко щедро ділилася спільними з ним фотографіями. Через місяць після російського вторгнення вона опублікувала вірш зі словами: «Жди, я вернусь назад. Я к тебе приползу самым новеньким и живым. Я твоё ожидание превознесу до красного неба. Я сберегу себя от ножевых, гранатометных и пулевых».
26-річний сержант Владіслав Безруков з Астраханської області також приховав свою сторінку. На відміну від Загоруйка, він був у мережі відносно недавно. Згідно зі списком ГУР, Безруков обіймає посаду командира відділення. Матір Безрукова активно розповсюджує у соцмережах дописи на підтримку російської військової агресії проти України.
Коли журналісти зв'язалися з матір'ю військовослужбовця Ольгою Безруковою по телефону, вона не підтвердила, але й не заперечила участі свого сина у війні в Україні.
