Від початку масштабного вторгнення російські військові систематично викрадають мирних українців з окупованих територій. За офіційними даними, у російських тюрмах утримується щонайменше 1500 цивільних осіб, однак реальна кількість може бути значно більшою. Ці люди перебувають у СІЗО без будь-якого юридичного статусу, хоча окупанти намагаються видавати їх за військовополонених.
Практика викрадення цивільних розпочалася з перших днів окупації. На захоплених територіях російські військові катували, вбивали та ґвалтували мирних мешканців, а також силоміць вивозили їх до Росії та Білорусі. Ці люди викрадалися не як біженці, а як полонені, хоча жодного військового статусу не мали.
Село Прибірськ на Київщині, розташоване за 50 кілометрів від білоруського кордону, перебувало під російською окупацією з перших днів вторгнення. Мешканцям доводилося їздити у сусідні села, щоб знайти мобільний зв'язок. Саме під час однієї з таких поїздок 19 березня російські військові викрали п'ятьох місцевих жителів: Анатолія Непомнящого, Олександра Кучая, Тараса і Володимира Павленків та Дениса Батрова. Це сталося за два тижні до звільнення Київської області.
Мати одного з викрадених, Дениса Батрова, Валентина розповіла, що хлопці вирушили до сусіднього селища Фрузинівки вранці того дня. Вона очікувала їхнього повернення протягом кількох годин, але вони так і не з'явилися. Жінка провела безсонну ніч у страху та тривозі.
Рідні викрадених почали розшукувати зниклих. Третього квітня, після деокупації, донька одного з них опублікувала допис із проханням допомоги. Наприкінці квітня матір Дениса Валентина розмістила оголошення про пошук сина на регіональному порталі.
Згодом з'ясувалося, що чоловіків затримали у сусідньому селі Хочева. За словами Лариси, тещі Володимира Павленка, спочатку окупанти перевірили їхні документи, і все здавалося нормальним. Однак потім хтось почав звинувачувати російських військових у тому, що через них у спільного знайомого стався інфаркт. Після цього окупанти викликали наряд і забрали хлопців.
Після затримання на блокпосту п'ятьох прибірчан вивезли до Чорнобиля. Там їх змушували завантажувати російську техніку та речі, які окупанти награбували. За словами Лариси, російські військові говорили, що потрібна допомога з розвантаженням вагонів, оскільки вони вивозили багато майна. Пізніше з'ясувалося, що викрадені також копали окопи.
Несподівано для родичів чоловіки не повернулися з Чорнобиля. Замість цього їх примусово відправили до Білорусі, але вже як військовополонених, а не як цивільних. Майор на російському блокпосту в Хочеві заявив родичам, що для російської сторони всі викрадені є військовополоненими, хоча насправді це звичайні цивільні українці.
Двоє чоловіків з Київщини, яким вдалося повернутися з російського полону, розповіли, що викрадені перебувають у місті Брагино Орловської області в Росії. Вони розповідали, що Павленко та Кучай сиділи в одній камері з іншими чоловіками по п'ять осіб. Під час переклички вони чули один одного, що підтвердило їхнє перебування разом у російській тюрмі.
Валентина впізнала свого сина Дениса на відео про українських полонених, яке зняло російське пропагандистське медіа до дня Росії. Згодом родичам зниклих зателефонували українські фахівці, які займаються пошуком викрадених цивільних. Лариса розповіла, що батькам Володимира телефонували з центру Ірини Верещук і повідомили, що хлопці знаходяться у Новозибківському СІЗО №2 у Брянську. На той момент вони були у списках на обмін.
Правозахисники зазначають, що з початку повномасштабного вторгнення вони ще не фіксували викрадення цивільних задля примусових робіт у такому масштабі. Сергій Мовчан з Української Гельсінської спілки з прав людини припускає, що це реальний факт використання людей як рабської сили. Якщо б йшлося про військовополонених, то їх заборонено залучати до будь-яких видів робіт, крім облаштування населеного пункту. Цивільних же окупанти не вважають полоненими, а просто місцевими, яких можна змусити щось зробити, а потім відпустити або утримувати далі.
Похожі практики росіяни вже використовували на Донеччині. Там цивільних змушували рити окопи по позиціях, залучали до прибирання вулиць, прибирання тіл та ексгумації. Це було звичайною практикою російських окупантів у Донбасі.
Збором інформації та складанням списків полонених займаються структури Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій, обміном — Головне управління розвідки. На брифінгу 20 червня міністерка Ірина Верещук повідомила, що у російських тюрмах перебуває понад 1500 цивільних. Ці люди сидять у СІЗО у Брянську та Ростові як військовополонені, хоча насправді такими не є. Згідно з Міжнародним гуманітарним правом, цивільні не мають ніякого статусу і повинні бути звільнені.
Правозахисники наголошують, що навіть якщо людина фіксувала переміщення російської техніки чи допомагала коригувати вогонь Збройним силам, вона залишається цивільною особою, а не комбатантом. Якщо людина безпосередньо була коригувальником, вона все одно не комбатант і повинна поводитися як цивільна особа. На території України є люди, які здійснюють коригування вогню для російських ракет, але їх судять за державну зраду та пособництво тероризму, а не як комбатантів.
Це означає, що мирні українці, які перебувають у російських тюрмах, мають бути звільнені. Розуміти конкретну ціль окупантів при викраденні цивільних складно, але правозахисники визначають кілька можливих мотивів, які часто відрізняються залежно від регіону.
Наприкінці березня, коли російська армія відходила з Півночі України та покидала Сумщину, Чернігівщину та Київщину, цивільних використовували як живий щит для прикриття техніки окупантів. З Півдня України — Запоріжчина, Херсонщина, Донеччина — українців примусово вивозять на територію РФ. Деякі не проходять російську фільтрацію, інших відправляють глибше на окуповані території. Також створюються умови, аби люди примусово-добровільно виїжджали через Крим та Донецьку область у Росію. Це створює ілюзію того, що Росія — гуманна країна, готова прийняти всіх.
Правозахисники визначають кілька категорій викрадених. Когось можуть викрасти і через кілька днів повернути. Інші стають жертвами насильницького викрадення з застосуванням фізичної сили та утримуються у місцях несвободи — підвалах, вигрібних ямах. Є люди, яких використовували як живий щит при відведенні російських військ. Крім того, існують депортовані, яких забрали з території України і вивезли в іншу державу.
Однак мета цих дій, схоже, одна. Правозахисник Сергій Мовчан вважає, що Росія веде війну на фізичне знищення України та українського народу. Він кваліфікує викрадених цивільних як заручників і вважає, що це дозволяє говорити про те, що Росія — терорист.
З початку повномасштабного вторгнення вдалося провести 14 обмінів, внаслідок яких було звільнено 409 українських полонених, 103 з яких — цивільні. Росія не хоче визнавати викрадених українських цивільних, але видала Червоному Хресту у квітні документ зі списком 120 осіб, серед яких не було жодної жінки.
Міжнародне законодавство передбачає лише обмін комбатантами, а механізму обміну викрадених цивільних там немає. Фактично, викрадені українці, яких продовжують утримувати, є заручниками російської армії. Формально тиснути через Женевські конвенції неможливо, оскільки не існує формату обміну цивільних. Росія їх захопила як терорист, щоб утримувати та щось виторгувати.
Проте правозахисники кажуть, що спосіб обмінювати цивільних на цивільних все ж існує. Україна практикувала такі обміни під час війни на Донеччині з 2014 року. Є люди, яких затримали за сприяння діяльності так званих ЛНР-ДНР, на яких можна обміняти викрадених цивільних українців. Це механізм, який раніше використовувався Офісом омбудсмена, особливо під час великих обмінів після Іловайська. Згодом з'явилися категорії цивільних осіб, яких було відпущено в грудні 2017 року, і вони були обмінені на цивільних, яких в Україні звинувачували в пособництві та діяльності на користь так званих республік.
Слідство.Інфо звернулося по коментар до Офісу Уповноваженого Верховної Ради з прав людини, але наразі не отримало відповіді. Новий омбудсмен Дмитро Лубінець розповів, що йому потрібно два-три тижні, аби увійти в курс справ, і поки відмовився від коментаря.
Ще 14 квітня Верховна Рада України прийняла закон, яким визнала Росію країною-терористом з неонацистським режимом. Слідом Литва назвала РФ терористичною державою, а наприкінці червня Сенат США підтримав Резолюцію про визнання Росії спонсором тероризму.
Росія здійснює ракетні та бомбові обстріли мирних українських міст, підтримує так звані республіки ЛДНР, визнані в Україні терористичними, а також терористичний режим у Сирії. До списку терористичних злодіянь РФ можна додати викрадення цивільних, можливо й для того, щоб шантажувати українську сторону під час обміну військовополоненими.
За словами експерта-правозахисника, Росія влаштовує в Україні культурний геноцид, викрадаючи та розпорошуючи український народ. Росія, мабуть, перейняла цю практику у нацистської Німеччини, яка вивозила цивільних. Там метою були концтабори та примусові роботи. Поки що немає прямої інформації про примусові роботи в Росії, але люди, відправлені в СІЗО, перебувають у умовах, подібних до концтаборів, оскільки невідомо, які там умови утримання і чи відповідають вони нормам. У якийсь момент цивільні стають окупантам непотрібні, втрачають свою значимість. Добре, що їх віддають, а не вбивають.
Німеччина у свій час понесла відповідальність за воєнні злочини під час Другої світової війни. З Росією має статися те ж саме. Експерти вже говорять про порушення правил та звичаїв війни — викрадення, потенційні вбивства та явні катування, вивезення та депортацію людей, примусове переміщення та насильницьке зникнення. Також вказується на нелюдське поводження стосовно цивільних, які потрапили до рук росіян, та порушення Женевських конвенцій, які встановлюють правила поводження з цивільними на окупованих територіях.
Документуванням доказів воєнних злочинів Росії займається не лише українська сторона. 30 червня Організація Об'єднаних Націй оголосила про 270 випадків викрадення та утримання в полоні цивільних українців російськими військовими. Це підтверджує вчинення російськими окупантами воєнних злочинів на території України і наближає ймовірне покарання.