Служба безпеки України повідомила про заочну підозру проти Артема Шмуля, офіцера російської військової розвідки, який організував вербування групи українських неповнолітніх для здійснення диверсійних актів в Одесі. Підлітки, яким було від 13 до 18 років, погодилися брати участь у підпалах за матеріальну винагороду. Журналісти видання «Слідства.Інфо» отримали доступ до переписки між російським куратором та затриманими хлопцями, що дозволило встановити деталі цієї справи.
Перший інцидент стався 14 квітня 2024 року, коли невідомий підпалив військовий автомобіль Національної гвардії на одній з одеських вулиць. Поліцейські виявили поблизу записку з посиланням на Telegram-канал, де російські спецслужби розміщували оголошення про пошук виконавців диверсій, терактів та вбивств військовослужбовців. Канал був заблокований кіберполіцією через суд у квітні 2025 року після публікації журналістського розслідування.
Згідно з інформацією від джерел у Національній гвардії, підпалювач діяв за чіткими вказівками: на записах камер спостереження видно лише силует особи, яка кидала запальну суміш на машину. Через кілька тижнів, у травні 2024 року, поліція провела обшуки та вилучила мобільні телефони, однак власники цих пристроїв залишаються невідомими.
Місцеве управління СБУ розпочало розслідування і затримало групу хлопців наприкінці травня після серії інших підпалів. За даними слідства, троє неповнолітніх, включаючи 13-річного хлопця, почали спілкуватися з представниками російських спецслужб у травні 2024 року. Ті запропонували їм грошову винагороду за підпали військових машин та релейних шаф. Для отримання платежу один з підлітків надав номер банківської картки своєї матері.
Під час судового розгляду з'ясувалося, що в групі було четверо підлітків. Разом вони підпалили релейну шафу залізниці та два автомобілі. Оскільки справу щодо одного з них уже розглядали в суді, коли обвинувальний акт щодо двох інших надійшов до суду, прокурор запросив об'єднати провадження в одне.
Російські спецслужби розробили детальний план та надали інструкції, стверджує слідство. 15 травня група взяла бензин і приїхала за координатами, отриманими від куратора, до Пересипського району Одеси. На безлюдній ділянці знаходилася релейна шафа залізниці, яка забезпечує безпеку руху потягів. Один з хлопців облив конструкцію паливом, інший запалив її сірниками, а наймолодший знімав процес на телефон для звіту російським керівникам. Однак підлітки не змогли відкрити шафу, щоб вогонь поширився всередину, а працівник залізниці помітив займання та загасив пожежу.
Два дні потому, ночами 18 травня, група підпалила автомобіль Hyundai Terracan на одній з вулиць міста. 23 травня хлопці вирушили на розвідку для пошуку місцезнаходження військових підрозділів. Вони виявили Fiat Fiorino з написом про обслуговування територіального центру комплектування та Ford Transit. Наступного дня вони повернулися з необхідними матеріалами: один приніс пластикову тару для палива, тканину та папір з червоним маркером, інший — бензин. До них приєднався і наймолодший член групи. У парку поблизу знайдених машин вони виготовили імпровізовані запальні пристрої у скляних пляшках.
Під час підготовки до підпалу хлопці написали на папері текст, який мали тримати в кадрі під час відеозйомки. Відео планувалося опублікувати в Telegram-каналі, де російські спецслужби шукали виконавців. О другій годині ночі вони підійшли до автомобілів, готові кинути запальні пристрої, але в цей момент їх затримали співробітники СБУ.
25 травня 2024 року підлітків повідомили про підозру в закінченому замаху на диверсію, вчинену групою за попередньою змовою, та закінченому замаху на теракт. Згодом одному з них додали обвинувачення у підбурюванні до злочину. 27 травня суд відправив двох обвинувачених під варту без права внесення застави. Наймолодший не досяг віку кримінальної відповідальності, тому його не судитимуть, але його подальша доля залишається невизначеною.
Слідчі встановили, що вербування здійснив Артем Шмуль, офіцер російської військової розвідки. Він знайшов хлопців через Telegram-канали, де вони шукали легкого заробітку. Шмуль запропонував їм гроші за підпали автомобілів Сил оборони та об'єктів залізниці в Одесі, спілкуючись російською мовою.
Російський куратор надіслав детальні інструкції щодо знищення машин та релейних шаф, вимагаючи, щоб хлопці знімали все на відео. Спочатку завдання були простими: Шмуль попросив підлітків намалювати графіті про дату 2 травня та назву Telegram-каналу для вербування. Ця дата пов'язана з подіями 2014 року в Одесі, які російська пропаганда активно використовує для розпалювання ворожнечі.
Після цього хлопці отримали завдання підпалювати автомобілі та релейні шафи. Журналісти видання отримали листування Шмуля з затриманими підлітками. На початку спілкування російський офіцер підбадьорював хлопців, намагаючись їх заспокоїти. Він писав про те, що машина стоїть без охорони, і закликав їх не боятися, а діяти чітко та впевнено.
Однак коли хлопці отримали завдання залишити схрон і перестали виходити на зв'язок, Шмуль розлютився. Він почав погрожувати, заявляючи, що має номер картки і дізнається, хто її власник, після чого до них приїдуть люди. Далі російський куратор почав погрожувати, що здасть їх СБУ, стверджуючи, що має всю інформацію про їхніх батьків, яку дізнався через номер картки матері одного з хлопців. Шмуль тиснув на дітей, переконуючи їх, що вони не зможуть вийти з цієї ситуації.
СБУ вважає, що метою цих диверсій було створення пропагандистського матеріалу про існування російського підпілля в Одесі. 11 червня 2026 року Артему Шмулю оголосили підозру у фінансуванні тероризму та організації терористичного акту за попередньою змовою.
У листопаді 2024 року обвинувальний акт щодо підлітків надійшов до Пересипського районного суду Одеси. Справу розглядає колегія суддів. У травні 2025 року адвокат одного з обвинувачених просив змінити запобіжний захід на домашній арешт або дозволити вийти під заставу, посилаючись на хронічне захворювання його підзахисного. За час перебування в слідчому ізоляторі хлопець шість разів звертався за медичною допомогою, кожне загострення було все тяжчим. Крім того, його психоемоційний стан був важким — він самозашкодив собі в ізоляторі, але психолог чи психіатр до нього не приходили.
Суд вирішив, що прокурор не надав переконливих доказів ризику повторення злочинів або знищення речей, важливих для справи. У травні 2025 року обвинуваченим призначили заставу в розмірі 242 240 гривень. 9 та 12 травня двоє з підлітків вийшли з-під варти, оскільки за них внесли цю суму.
Наприкінці 2025 року прокурор попросив розглядати справу в закритому режимі без присутності журналістів та без публікації ухвал у відкритому доступі. Судді задовольнили це клопотання. Видання намагалося дізнатися про стан розгляду справи та позицію прокуратури щодо покарання, але суд не відповів на запит. Одеська обласна прокуратура повідомила, що засідання відбуваються за розкладом, наразі йде долучення письмових доказів, а позицію щодо виду та строку покарання прокуратура озвучить під час дебатів у закритому засіданні.
Поки суд не винесе вирок, ювенальна превенція не може займатися перевихованням обвинувачених. Їх можна поставити на профілактичний облік лише після рішення суду. Якщо хлопці досягнуть повноліття під час розгляду справи, вони не зможуть потрапити під супровід ювеналів та працювати з психологами та соціальними службами.
Начальниця відділу ювенальної превенції поліції Одеської області Вікторія Чалова зазначає, що завдяки превентивній роботі вдалося зменшити кількість подібних злочинів порівняно з 2023–2024 роками, коли їх почали фіксувати. За даними прокуратури, в 2026 році злочини проти основ національної безпеки скоїв один неповнолітній. Чалова додає, що діти стають більш свідомими і повідомляють про такі випадки під час бесід у школах, хоча окремого обліку таких звернень не ведуть.
Поліція залучає до роботи з дітьми психологів, громадські організації, ресурсні центри, служби у справах дітей, позашкільну освіту та батьків. З дітьми проводять профілактичні бесіди, залучають їх до патріотичних та спортивних заходів, максимально соціалізують. Ювенали також навчають цифровій безпеці, зокрема встановленню налаштувань приватності в соціальних мережах.
Чалова пояснює, що під вплив російських вербувальників потрапляють діти з різних сімей та соціальних рівнів — як з забезпечених, так і з незабезпечених родин. Неможливо однозначно стверджувати, що вразливими є лише діти з низьким соціальним статусом.
Вербувальники використовують різні методи та способи. Вони почали з Telegram-каналів для пошуку підробітку, але зараз використовують Instagram, TikTok, онлайн-ігри та інші платформи. На початку підлітки отримують прості завдання — намалювати графіті чи розклеїти листівки, що не здається небезпечним. Під час спілкування діти розповідають особисті дані, інформацію про місце навчання. Вербувальники навмисно збирають якнайбільше інформації про дитину.
До серйозніших завдань вербувальники переходять згодом. На цьому етапі діти часто намагаються відмовитися, розуміючи небезпеку. Однак куратори переходять до шантажу та тиску, використовуючи особисту інформацію про дитину та її родину, погрожуючи розповісти батькам, друзям, знайомим. У дитини просто не залишається вибору. Однак усі затримані поліцією чи СБУ діти визнають свою провину і говорять, що якби їм раніше пояснили, вони б такого не зробили.
Російські спецслужби використовують різні методи шантажу, підлаштовуючись під кожний окремий випадок. Вербувальники завжди вдаються до психологічного опрацювання дітей, особливо малолітніх. Вони погрожують розповісти про листування правоохоронцям, батькам, у школі. Водночас переконують підлітків, що якщо вони піддадуться більш серйозним крокам, їх «захистять» і як неповнолітнім їм нічого не буде.
Чалова наголошує, що діти, які скоюють такі злочини, переважно мають вузьке коло однодумців та друзів. Тому важливо показати дитині, що існує багато людей, які можуть її підтримати.