Редакція «Слідства.Інфо» встановила особистості російських офіцерів, які організували та керували операцією з підриву гідротехнічних споруд на Північнокримському каналі та забезпечили відновлення водопостачання до окупованого Криму. Це завдання виявилося одним із пріоритетних для російської армії з перших днів повномасштабного вторгнення.
Підривом дамб та каналів окупанти досягли того, що вода з Каховського водосховища почала текти на півострів. За оцінками, Росія вже вивезла звідси води на суму мільярдів гривень, тоді як Крим, звідки регулярно здійснюються обстріли українських міст, користується цим ресурсом безплатно. Журналісти також з'ясували, що попри попередження, надіслані до СБУ перед вторгненням, охорона критичної інфраструктури не була посилена належним чином.
Каховська гідроелектростанція та центральне управління каналу розташовані у двох сусідніх населених пунктах — Новій Каховці та Таврійську, на відстані 70-80 кілометрів від Херсону. Російські військові захопили обидва об'єкти в ранкові години 24 лютого, коли розпочали наступ з території Криму. Танкові колони без перешкод увійшли на територію підприємств і блокували роботу персоналу. Операцію проводили бійці 11-ї окремої гвардійської бригади Північного військового округу під командуванням Дмітрія Маркова.
Мер Нової Каховки Володимир Коваленко розповідає, що перші вибухи мешканці почули близько п'ятої години ранку. Місцева влада скликала екстрену нараду, де виявилося, що хоча рота територіальної оборони й існувала, вся зброя знаходилася у Херсоні. Керівництво розраховувало на кілька ліній оборони та затяжні бої в районі Перекопського перешийка, за 50 кілометрів від міста, що дало б можливість протистояти принаймні кілька місяців. Однак цей сценарій не реалізувався. Приблизно о одинадцятій годині ранку обидва об'єкти вже були під контролем окупантів.
«Росіяни вільно, без будь-якого супроводу, туди зайшли. Ми всі очікували боїв на перешийку. Але вранці мені зателефонували фермери і повідомили, що окупанти вже пройшли Стару Каховку, а це всього 15 хвилин їзди до ГЕС. Ніхто цього не передбачав. Таврійськ вони не атакували, просто його обминули. Навіть у Нову Каховку в перший день не входили. У них було дві чітко визначені цілі — ГЕС та канал. Вони захопили їх настільки швидко, що я глибоко сумніваюся, що там взагалі існувала якась організована оборона», — розповідає Коваленко.
Представники профільного відомства підтвердили редакції, що незважаючи на численні звернення, охорона Північнокримського каналу перед російським вторгненням посилена не була.
Правоохоронні органи України встановили, хто саме керував процесом підриву каналу. За їхніми даними, загальний контроль над захопленням Каховської ГЕС та Північнокримського каналу здійснював російський генерал-майор Міхаіл Ясніков. Його накази виконував Дмітрій Марков, який командував інженерними підрозділами 11-ї бригади. Саме ці солдати підірвали канал у кількох місцях та замінували міст через гідроелектростанцію.
Обидва офіцери залишаються малвідомими для широкої публіки. Їхні облікові записи в соціальних мережах закриті або видалені, однак російські пропагандистські видання часто згадують їхні імена.
Міхаілу Яснікову 47 років, він походить з міста Ковров у Володимирській області. Він закінчив Військову академію тилу та транспорту в Санкт-Петербурзі та зареєстрований у Хабаровську. Має дружину Тетяну (дівоцтво Малюгіна) та двох доньок — Олександру та Марію. За даними організації «Трансперенсі Інтернешнл — Росія», у 2019 році його сім'я володіла чотирма квартирами, земельною ділянкою, гаражем та автомобілем. За тиждень до початку повномасштабної війни президент РФ Володимир Путін видав указ про присвоєння Яснікову звання генерал-майора.
Для російської пропаганди Ясніков коментував питання водопостачання до Криму, евакуацію полонених українських прикордонників з острова Зміїний та доставку туди російської важкої зброї. У відправці озброєння на Зміїний він, за словами пропагандистів, особисто брав участь, «героїчно доправивши на острів зенітні комплекси «Панцир» та «Тор-М2», коли інші відмовилися виконувати небезпечне завдання». Ця техніка мала забезпечувати протиповітряну оборону російських позицій на острові, але на початку липня українські військові її знищили.
Дмітрій Марков походить із села Сорокине (колишній Краснодон) у Луганській області. Він зареєстрований у місті Каменськ-Шахтинський Ростовської області. Закінчив фортифікаційний факультет Вищого училища інженерних військ імені Жданова в Калінінграді. Його військовий досвід включає участь у конфліктах в Інгушетії, Абхазії та Чечні. Крім того, він мав «відрядження» у Сирію, де брав участь у штурмі підземних споруд та комунікацій, а також встановлював мінні поля. На момент вторгнення він очолював 11-у окрему гвардійську інженерну бригаду Південного військового округу РФ.
Російські ЗМІ повідомляють, що 24 лютого бригада Маркова «підірвала та зруйнувала заварені та заблоковані шлюзи гідровузла, що забезпечило потік води Північнокримським каналом». Пропагандистські джерела додають: «Фактично кримчани зобов'язані Маркову поверненням вод Дніпра на півострів».
В інтернеті з'являються повідомлення про те, що, незважаючи на обіцянку Путіна у березні цього року нагородити Маркова «Орденом мужності» за захоплення Північнокримського каналу та відновлення водопостачання, російський офіцер нагороду так і не отримав. Російські пропагандистські видання пишуть, що «майже шість місяців безперервних боїв завершилися для Маркова тим, що його намагаються звільнити у запас і не продовжують контракт».
З 24 по 28 лютого Ясніков і Марков підірвали шлюзи та дамби на 78-му та 91-му кілометрах каналу, а також пошкодили секторні затвори на 107-му кілометрі. Внаслідок цього вода з Каховського водосховища почала текти до окупованого Криму.
Директор Інституту водних проблем та меліорації НАН України Михайло Яцюк пояснює, що Північнокримський канал є найбільшим каналом в Європі, його довжина перевищує 400 кілометрів. За допомогою системи дамб та насосних станцій вода з Дніпра перекидається на півострів та в Херсонську область. Наразі канал працює у режимі наповнення водосховищ Криму, і окупанти максимально його використовують для забезпечення всіх потреб півострова. Процесом керують спеціалісти з території Криму.
«Вода дійшла до Криму, і всі розподільчі канали та насосні станції працюють на накачування туди води. Вода йде безплатно. Через це Україна втрачає податки та водні ресурси для інших потреб. Крім того, неконтрольоване використання води спричиняє негативні екологічні наслідки, які вже виявляються та будуть у майбутньому», — зазначив Яцюк.
За даними Державної екоінспекції, обсяг викраденої води оцінюється в мільярди гривень. Щодня несанкціонована подача води до Криму коштує державі понад 32 мільйони гривень. Збитки від пошкоджень самого каналу внаслідок підривів становлять 134 мільйони гривень.
Про те, що наразі відбувається на каналі, інформація відсутня. За словами заступника директора Державного агентства водних ресурсів Ігоря Гопчака, українські фахівці не мають доступу до об'єкту.
«Наших працівників туди не допускають: ні подивитися рівень води, ні наблизитися до зруйнованих споруд. Тому ми не знаємо, що там відбувається. Ніхто не хоче ризикувати життям, ніхто не хоче бути розстріляним, тому з персоналу ніхто туди не прагне», — додав Гопчак.
На запитання редакції про посилення охорони об'єкту перед повномасштабним вторгненням Гопчак відповів, що кількість охоронців збільшена не була, хоча керівництво звертався до правоохоронців з цього приводу.
«Управління каналу неодноразово звертався до СБУ щодо посилення охорони гідротехнічних об'єктів — головної споруди, дамби на 107-му кілометрі. Перед самим початком війни охорону посилили лише на Каховській ГЕС. Супротиву фактично не було ніде, але це питання, мабуть, не до нас. На сьогодні немає загиблих працівників, але процес деокупації продовжується, і як буде далі — невідомо», — сказав чиновник.
До 2014 року Північнокримський канал забезпечував 85% потреб Криму у прісній воді. Коли в березні 2014-го року Росія окупувала півострів, Україна припинила подачу води зі свого боку та побудувала кілька дамб. Припинення постачання прісної води завдало значних збитків окупованому Криму, особливо його сільськогосподарському сектору.