На кінець грудня чотири з п'яти членів організованої групи, яка за версією слідства легалізувала близько 100 мільйонів доларів США в енергетичному секторі, покинули слідчий ізолятор, внісши грошові застави. Крім того, з СІЗО вийшов і Олексій Чернишов, колишній віцепрем'єр та міністр національної єдності. Хоча він офіційно не входить до складу злочинної організації, учасники схеми, згідно з матеріалами розслідування НАБУ, розглядали можливість передачі йому коштів.
Джерела коштів для цих застав викликали громадський резонанс. Медіа повідомили, що компанії-заставодавці мають ознаки фіктивності, а в НАБУ стверджують, що фігуранти справи готувалися до внесення застав заздалегідь і розраховували на набагато більші суми.
Запобіжні заходи — це тимчасові обмеження, які суд накладає на підозрюваного для забезпечення належного перебігу розслідування. Слідчий суддя обирає такий захід за поданням прокурора або детектива. Метою є запобігання втечі, впливу на свідків, знищенню доказів та порушенню судових вимог. До запобіжних заходів належать особисте зобов'язання, застава, домашній арешт або тримання під вартою.
За поясненням юриста Центру протидії корупції Романа Вербовського, у справах про корупцію суддя зобов'язаний розглядати заставу як мінімум як альтернативу при виборі запобіжного заходу. Це передбачено всіма європейськими конвенціями та рішеннями Європейського суду з прав людини. Безальтернативне тримання під вартою допускається лише у випадках, коли особа підозрюється у державній зраді або вбивстві.
Визначення розміру застави залежить передусім від майнового стану підозрюваного. Суд часто враховує й суму збитків, яку, на думку слідства, завдав обвинувачений. Однак основна функція застави полягає в тому, щоб втрата цих коштів була для людини настільки болісною, що вона не захотіла б порушувати судові обов'язки — не перешкоджати розслідуванню, не спілкуватися зі свідками, не впливати на них. Водночас застава повинна залишатися помірною для обвинуваченого, щоб не стати надмірним покаранням до винесення вироку.
У справі «Мідас» чотири фігуранти операції внесли загалом 172 мільйони гривень застави. Крім того, за Олексія Чернишова внесено 51 мільйон гривень.
За даними журналістів «Схем», 37 мільйонів гривень за підозрюваних Людмилу Зоріну та Лесю Устименко внесла київська компанія «Вангар» зі статутним капіталом у 1000 гривень. Компанія була зареєстрована у травні 2025 року і не володіє нерухомим майном чи автомобілями. Ознак господарської діяльності цієї фірми також не виявлено.
95 мільйонів гривень застави за Ігоря Фурсенка, якого підозрюють у участі в організованій групі під керівництвом Тимура Міндіча та у легалізації злочинних коштів, внесла компанія «Варус Сінерджі» зі статутним капіталом 100 тисяч гривень. Власником компанії є Богдан Фуркевич з Кам'янець-Подільського. У додатку Getcontact його номер телефону зберігається під кількома варіантами: «Богдан Рішало Від Андрія», «Богдан Поліція» та «Богдан Воїнкомат Кам'янець».
За тиждень до публікації матеріалу заставу у 40 мільйонів гривень внесли за виконавчого директора з безпеки «Енергоатому» Дмитра Басова. 25 мільйонів гривень заплатила приватна компанія «Грін плюс компані», зареєстрована у Києві два місяці раніше. Коли журналісти спробували зв'язатися з компанією за номером з офіційних реєстрів, відповіла жінка, яка відмовилася назвати своє ім'я і сказала, що не знає ні саму компанію, ні її керівництво. Ще 10 мільйонів 300 тисяч гривень застави вніс адвокат Басова Віталій Наум, а 4 мільйони 700 тисяч гривень — адвокатське об'єднання «Національна колегія адвокатів», яке очолює той же Наум. Захисник Басова підтвердив факт внесення застави ним особисто та його об'єднанням, назвавши це поширеною практикою.
Застава за Олексія Чернишова була внесена двома фізичними особами: Процик Андрій Ярославович вніс 30 мільйонів гривень, а Ірина Миколаївна Федорович — 21 мільйон 600 тисяч гривень. За інформацією журналістів, у додатку Getcontact Процик записаний у контактах інших абонентів як «Андрій Юрист Відень», «Андрей Оффшор», «Андрей Рейдер» та «Андрій (Іспанія)».
Роман Вербовський зазначив, що в Україні походження коштів для застав практично не перевіряється.
10 грудня у Києві засідала Тимчасова слідча комісія з економічної безпеки, де представники НАБУ та САП обговорили з посадовцями результати операції «Мідас» та перешкоди від інших структур. Очільник НАБУ Семен Кривонос повідомив, що Бюро отримувало інформацію про те, що у середовищі конвертаторів та осіб, які займаються легалізацією коштів і збором великих застав, почалося хвилювання щодо пошуку таких сум одразу після вручення перших підозр. За його словами, фігуранти розраховували на близько 500 мільйонів гривень. Кривонос також зазначив, що НАБУ звернулася до Державної служби фінансового моніторингу України для перевірки походження коштів, оскільки існує побоювання, що гроші можуть бути пов'язані з самими фігурантами та їхнім, ймовірно, незаконним заробітком.
Однак у Держмоніторингу інформацію досі не надали в повному обсязі, а дослідження походження коштів тривають. Там пояснили, що не можуть блокувати транзакції і поступово отримують потрібні дані від банків. Під час засідання комісії виникла дискусія про те, що таку перевірку можна було провести за кілька хвилин, а минув уже місяць. Виявилося, що підозрілу транзакцію мав помітити фінансовий моніторинг окремого банку, через який проходила операція, і повідомити Державну службу фінансового моніторингу України, але цього не сталося.
Транзакції проходили через Sense Bank, «Укргазбанк» та Ukrsibbank.
Ярослав Железняк, очільник ТСК та народний депутат, пояснив журналістці, що Державна служба фінансового моніторингу України — це орган, якого банки бояться як вогню. Запит на одну транзакцію обробляється дві-три години. Водночас перевірити точний час обробки технічно неможливо, оскільки це закрита структура, а фінансова розвідка повинна залишатися закритою для збереження довіри до неї.
Під час засідання ТСК у Держфінмоніторингу повідомили, що перевірка тривала через кілька послідовних етапів. Перший етап — це компанія, яка внесла гроші на рахунок ВАКСу. Другий — хто перевів кошти на цю компанію. Третій — хто вніс гроші тому, хто передав їх компанії-заставодавцю. На момент засідання були перевірені перші два етапи, робота над третім тривала.
Железняк також зазначив, що поки неможливо стверджувати про провину банків, оскільки процес з'ясування обставин ще не завершений. Над фінансовим моніторингом кожного банку стоїть Національний банк України, а над ними — Державна служба фінансового моніторингу України. Після засідання ТСК Нацбанк виявив бажання самостійно провести фінансову перевірку банків, які внесли застави.
За поясненням старшого юридичного радника Transparency International Ukraine Павла Демчука, застава вноситься на депозитний рахунок Вищого антикорупційного суду, але сам ВАКС не повинен її перевіряти. Хтось приносить цю суму в банк або перераховує її через банківську операцію на рахунок суду. На цьому етапі діють правила щодо повідомлення про порогові та підозрілі операції. Кожен банк, державний чи приватний, повинен мати підрозділи, які перевіряють клієнтів і походження їхніх коштів. Якщо виникають підозри, банк проводить поглиблену перевірку — це і є фінансовий моніторинг банку.
За інформацією джерел, станом на 29 грудня НАБУ отримала від Державної служби моніторингу України інформацію лише про одну транзакцію. Тепер вони матимуть можливість розпочати розслідування за фактом легалізації коштів, хоча невідомо, чия саме це застава.
Якщо буде встановлено, що гроші на заставу були отримані злочинним шляхом, в Україні наразі немає чіткого механізму дій. Для офіційного визнання походження коштів незаконним потрібен обвинувальний вирок суду — це тривалий процес, який може зайняти роки. Павло Демчук зазначив, що складно уявити механізм повернення людини під варту, але має бути кримінальне провадження. Нардеп Ярослав Железняк сказав, що прецедентів скасування застав ще не було, але якщо виявиться, що гроші були неправомірними, їх треба буде арештувати.
У правоохоронних органах уточнюють, що НАБУ має повноваження розпочинати розслідування за фактом легалізації коштів — коли незаконно отримані гроші намагаються видати за чесно зароблені. У разі доведення неправомірності грошей, використаних для застави, вони стягуються в дохід держави, але підозрювані не повернуться в СІЗО.
10 листопада НАБУ оголосило про проведення масштабної операції «Мідас» із викриття корупції в енергетичному секторі, під час якої було проведено понад 70 обшуків. За матеріалами розслідування, корупційна схема полягала в тому, що компанії, які хотіли надавати послуги «Енергоатому», повинні були платити 10-15% відкату. Без цього вони не проходили через «шлагбаум» — з ними не продовжували співпрацю як з постачальниками державного підприємства.
НАБУ та САП провели обшуки та повідомили про підозру сімом учасникам схеми. У схемі також фігурують ексміністр енергетики та нинішній міністр юстиції Герман Галущенко та міністерка енергетики Світлана Гринчук, які станом на 31 грудня не мають підозр. З цією схемою пов'язують і колишнього очільника Офісу президента Андрія Єрмака.
Організаторами схеми виступили Тімур Міндіч та Олександр Цукерман, які перебувають за кордоном. 26 грудня журналісти «Української правди» знайшли та поговорили з ними в Ізраїлі. 1 грудня Тимура Міндіча заочно відправили під варту.
12 листопада уряд ухвалив рішення про відсторонення Германа Галущенка від виконання обов'язків міністра юстиції. Після цього він вперше зробив заяву, зазначивши, що «відсторонення на час розслідування — це цивілізований і правильний сценарій». Світлана Гринчук написала заяву про відставку з посади міністерки енергетики. Прем'єр-міністерка Юлія Свириденко повідомила, що внесла на розгляд Верховної Ради подання про звільнення обох міністрів.
Президент Володимир Зеленський оприлюднив відеозвернення, у якому заявив, що міністр юстиції та міністерка енергетики не можуть залишатися на посадах. Через суспільний розголос Зеленський звільнив Андрія Єрмака з посади очільника Офісу президента, якого, ймовірно, також фіксували на плівках НАБУ. Після цього Єрмак не з'являвся у публічному просторі. У день указу про його звільнення він дав єдиний коментар виданню New York Post про те, що йде на фронт: «Я готовий до будь-яких репресій… я чесна і порядна людина». Однак «Слідство.Інфо» дізналося, що у Силах оборони Андрій Єрмак не служить. Брат ексочільника Офісу Президента Денис Єрмак сказав журналістці, що Андрій Єрмак не звертався до ГУР щодо місця служби. Чоловік також проігнорував запитання про місце перебування брата.