Під час місячної окупації села Слобода на Чернігівщині російські військові утримували мешканців у жорстких умовах, застосовуючи тортури та насильство. Про ці злочини нещодавно оприлюднила інформацію прокуратура, а журналісти «Слідства.Інфо» провели власне розслідування, відвідавши село та зібравши свідчення потерпілих.
Слобода розташована за двадцять кілометрів на південь від Чернігова. Російські танки в'їхали у село 5 березня, розносячи паркани й ворота, розселяючись по житлових будинках. Окупанти видаляли мешканців з їхніх домівок, змушуючи переходити до сусідніх хат. Співробітниця сільської ради Світлана Карпенко згадує наказ, який отримали жителі: залишатися лише у дворах, годувати худобу й птицю, але ні в якому разі не виходити на вулицю чи в город, інакше будуть розстріляні без попередження.
Люди виявилися в пастці. Коли група киян, які приїхали до села і привезли з собою друзів — близько одинадцяти осіб — спробувала покинути Слободу, російські військові дали їм дозвіл йти пішки до сусіднього села Вікторівка. Однак на полі окупанти відкрили вогонь. За словами Карпенко, люди змушені були повзти на животі, щоб врятуватися. Після цього ніхто більше не наважувався залишати село.
Микола Ярош, водій шкільного автобуса, став однією з жертв особливо жорстокого поводження. До окупації він возив мобілізованих у військкомат, і у автобусі залишився список з іменами українських військовослужбовців. Коли російські солдати знайшли цей документ, вони забрали Яроша. Окупант сказав йому: «Так, батько, ти патріот, але я повинен тебе розробити». Чоловіка змусили залізти на броньовану машину й повезли до магазину, де лежали тіла загиблих російських військових.
У магазині Ярош зазнав катувань. Російський командир зламав держак від лопати й почав бити чоловіка, а потім до нього кинулися інші солдати. Під час допиту окупанти поливали його розчинником «Уайт-спірит», який продавався у цьому ж магазині, демонструючи запальничку й погрожуючи підпалити. Потім Яроша закрили у сараї з погрозами спалити його живцем.
«Я думав, що звідти не вийду», — розповідає чоловік. Його врятувала мина, яка влучила у сарай і розбила його. Ярош опинився за кілька метрів від воронки й зумів вибратися з-під уламків.
Прокуратура встановила, що над Ярошем та іншими мешканцями довгий час знущався 46-річний російський військовий Дмитро Маховський. Йому висунуто підозру у жорстокому поводженні з цивільним населенням. Маховський намагався вибити з Яроша інформацію про розташування українських військ у селі.
Епізоди насильства торкнулися й інших сімей. Сергій Карпенко прийшов годувати хвору матір, коли йому в кишені задзвонив телефон. Російські солдати миттєво схопили його, приставили автомат до голови й погрожували розстріляти. Один окупант кричав: «Дай, я його розстріляю». Навколо Карпенка стріляли по колу.
На звуки пострілів вибіг син Сергія — Віталій Карпенко, офіцер, який залишився у селі, щоб звітувати керівництву про розташування ворожої техніки. У нього також був телефон. Обох батька й сина закрили у сараї. Окупанти глумилися над Віталієм, запитуючи, чому офіцер не воює. Сина били автоматом по голові й держаком від лопати. Сергій розповідає, що Віталій виглядав так, ніби вже не живий, його ноги косяться. Батько кричав на окупантів, благаючи розстріляти його замість сина.
У сараї, де їх утримували, було холодно. Там лежали скловата й пінопласт, на яких вони сиділи, обігріваючи один одного. Віталій скаржився на сильний біль голови — можливо, у нього був струс мозку.
4 жовтня Офіс Генерального прокурора оприлюднив офіційну інформацію про жорстоке поводження російських військових з цивільним населенням Слободи. Розслідування виявило двох основних катувальників.
Дмитро Маховський, 46 років, проживає у Брянській області. Саме він віддав наказ на жорстоке поводження з цивільним населенням. Протягом тривалого часу він знущався з Миколи Яроша, намагаючись вибити інформацію про українські військові позиції.
Другий катувальник — Шивит Донгак, 29 років, родом із Республіки Тива. Йому також висунуто підозру. За інформацією з його сторінок у соціальних мережах, він одружений і має дитину. Ймовірно, він навчався у Новосибірському військовому інституті. На своєму профілі Донгак вказує місто проживання — Кизил, де дислокується 55-та окрема мотострілецька гірська бригада Російської Федерації.
На початку березня саме ця бригада зайшла у сусіднє зі Слободою село Ягідне. Центр стратегічних комунікацій та інформаційної безпеки повідомляв про причетність 55-ої бригади до злочинів на Чернігівщині. За припущеннями розслідувачів, катування мешканців Слободи здійснювали саме військові з цієї бригади, дислокованої у Кизилі.