Ізюмський морг опинився у критичній ситуації через нестачу персоналу. Головний судово-медичний експерт установи загинув 7 травня від рук російських військових, які вимагали у нього автомобіль. Це трагічна подія стала наслідком відмови чоловіка віддати своє авто окупантам.
Після звільнення Харківської області від російської окупації в лісі неподалік Ізюма виявили одне з найбільших масових поховань часів повномасштабної війни. Там поховано 447 людей, переважно цивільних. Ексгумовані останки доставили до Харкова для проведення судово-медичної експертизи та встановлення причин смерті. Пошуки нових поховань у регіоні тривають.
Журналісти відвідали Ізюм, щоб розібратися, як працівники місцевого моргу впораються з величезною кількістю тіл людей, убитих російськими військовослужбовцями.
Прямо до входу в невелику одноповерхову будівлю моргу чітко відчувається характерний запах. На вході сидить Вадим, санітар з десятирічним стажем роботи в установі. Він переносить тіла, проводить розтини та пакує останки у мішки. Його білий халат забруднений кров'ю та грязю. Попри багаторічний досвід роботи з мертвими, чоловік визнає, що зараз йому особливо важко. Він повторює, що людям не варто бачити те, що відбувається в морзі, оскільки це надзвичайно страшно. За його словами, постійний потік тіл виснажує його психічно.
Під час російської окупації Харківщини ізюмський морг продовжував функціонувати. Персонал повернувся на роботу у квітні, хоча спочатку займався лише видачею довідок про смерть. Проводити розтини було неможливо через відсутність води, електроенергії та опалення.
Лаборантка Валентина Барчан розповідає про умови роботи в той період. 20 квітня вона вийшла на роботу, коли навколо ще велися бойові дії. Працівники морга падали на підлогу від вибухів касетних снарядів. Вона згадує, як під час переходу по дорозі бачила, як люди падають перед нею, і їй доводилося притискатися до стін. За її словами, вони залишилися живі лише чудом.
У морзі залишалося всього троє людей: лаборантка, патологоанатом та судово-медичний експерт. Усі вони були пенсіонерами, але продовжували працювати, оскільки не було кого їх замінити.
На початку травня до моргу прибула група російських військових з автоматами. Один з них представився як Ахмет з Чечні, який воює вже 26 років. Окупанти помітили припаркований біля будівлі автомобіль судово-медичного експерта Володимира Здебського та вимагали його передати.
Здебський відмовив. Він пояснив, що є інвалідом, якому рік тому ампутували ногу, і його автомобіль обладнаний спеціальним ручним керуванням. На його думку, ніхто інший не міг керувати цим авто.
Така відповідь не задовольнила російських військових. Один з них спочатку вистрілив у стелю, а потім застрелив судмедексперта. Це сталося 7 травня. Тіло Здебського три дні лежало на столі в його кабінеті. Лише 10 травня, після святкування Дня Перемоги, останки забрали та вивезли в Бєлгород на розтин. Тіло судмедексперта так і не повернулося. Прокуратура Харківської області припускає, що після розтину його залишили на території Російської Федерації.
Після смерті головного експерта морг опинився у критичній ситуації. Персоналу не вистачало, щоб справлятися з усіма тілами, які привозили сюди під час окупації та після звільнення міста. У невеликому приміщенні з двома кімнатами мертві у чорних мішках лежали один на одному. Валентина Барчан згадує, що там лежало близько 30–32 тіл, тоді як зазвичай у морзі буває не більше 5–7. Вона описує, як тепло, гниль та запах створювали неможливі умови.
Жінка зізнається, що останні півроку часто плаче. Особливо їй важко, коли вона бачить у морзі тіла військових. Дивлячись у паспорти, вона бачить, що багатьом з них було 40–42 роки, і вона не розуміє, за що вони гинуть.
Десятки ексгумованих тіл накопичилися у морзі через відсутність спеціаліста. Керівництво лікарні пояснює, що знайти заміну судмедексперту надзвичайно складно. Лікар-травматолог Юрій Кузнєцов зазначає, що проблема полягає не лише в нестачі житла для фахівців. Ізюм розташований у зоні, де досі чути вибухи, а вночі видно зарево від обстрілів. Тому охочих переїхати близько до лінії фронту небагато.
Тимчасовим рішенням стало залучення судмедексперів з інших регіонів. Першим приїхав колега з Житомирщини, який допоміг з розтинами. Планується, що фахівці з різних медичних установ приїжджатимуть до Ізюма у двотижневі відрядження.
Частину вбитих, виявлених у лісі під Ізюмом, досі не поховали. Їхні особи намагаються встановити через ДНК-аналізи. Близько місяця фахівці мобільної лабораторії збирають зразки ДНК у родичів загиблих.
Прокуратура Харківської області розробила інструкцію для самостійного збору ДНК-матеріалу. Люди можуть самі взяти слину за допомогою вушних паличок, покласти її в конверт, зняти це на відео та надіслати разом з флешкою або диском до слідчого управління прокуратури. Прессекретар прокуратури Дмитро Чубенко пояснює, що такі речові докази можна використовувати у кримінальних провадженнях. Люди можуть надсилати матеріали навіть з-за кордону.
За два місяці після деокупації Харківщини правоохоронці виявили понад 650 тіл убитих українців. Щонайменше 30 з них досі залишаються неідентифікованими.