Розслідування журналістів «Слідства.Інфо» виявило, що під час російської окупації Херсона одна з ключових фігур у грабіжницькій схемі культурних цінностей — це людина, яка раніше працювала звичайним педагогом. Олександр Вікторович Кузьменко, колишній директор музичної школи № 4 та викладач у школі мистецтв № 1, став так званим міністром культури Херсонської області в окупаційній адміністрації.
До окупації Кузьменко мав чітку проросійську позицію. У 2010 році він був членом Комуністичної партії України, яка згодом була заборонена, та депутатом Степанівської сільради. Десять років потому, у 2020 році, він обійняв посаду депутата Суворовської районної ради у Херсоні восьмого скликання і входив до складу партії «Блок Володимира Сальдо». Його активність у проросійських заходах, включаючи участь у так званому «Безсмертному полку», свідчила про його орієнтацію.
Сім'я Кузьменка також була пов'язана з культурною сферою міста. Його дружина Олена Кузьменко керувала школою мистецтв № 1, на цю посаду її призначив у 2009 році Володимир Сальдо, який пізніше став главою окупаційної влади Херсонської області. За інформацією телеграм-каналу «База зрадників Херсона», Олена також перейшла на співпрацю з окупантами після захоплення міста.
Після встановлення російської влади Кузьменко активно займався не лише пропагандою, а й практичною допомогою окупантам у придушенні опору. Серед документів, знайдених у його будинку, виявився блокнот із записом від квітня: «до 22 сдать списки преподавателей, кто уехал» та російський номер телефону. Таким чином, він допомагав окупантам виявляти українських учителів, які залишили місто, відмовляючись співпрацювати з агресором.
Кузьменко брав активну участь у псевдореферендумі, про що писали російські ЗМІ. На фотографіях, розповсюджених пропагандистами, він позував біля виборчої урни, а його зображення супроводжувалися закликами до «голосування». Через телеграм-канал так званого міністерства культури він організовував заходи, спрямовані на прославлення російської культури. Зокрема, він відкривав виставку про Калінінград і планував організувати зворотну виставку про Херсонську область у російському місті, для чого шукав фотохудожників, які б запечатлили місцеві пам'ятки.
Перший контакт Кузьменка з музейниками відбувся 11 червня, коли він приїхав до Херсонського художнього музею. За спогадами науковиці установи Лариси Жарких, того дня директорка музею організувала видачу гуманітарної допомоги. Перед його приходом одна з працівниць музею Наталя Кольцова, яку пізніше підозрюють у колабораційній діяльності, повідомила колегам, що нібито їй телефонували з так званого російського департаменту культури і повідомили про приїзд начальника для зустрічі з колективом.
На цій зустрічі Кузьменко виголошував типові російські наративи, стверджуючи, що українська влада залишила людей без допомоги, тоді як Росія готова надати підтримку. Через місяць після цього візиту директорка музею Аліна Доценко помітила, що Кузьменко, спираючись на Кольцову, почав змінювати охорону установи. Він пообіцяв при всіх написати заяву в комендатуру про заміну охорони на «надійну», військову, російську. Це сталося 19 липня.
Під час подальшого розграбування музею Кузьменко особисто не був присутній, замість себе він прислав свого заступника. Музейні працівники наголошують, що жодних офіційних документів про вивезення музейного майна вони не бачили.
29 жовтня стало відомо про масштабне розграбування російськими окупантами художнього та краєзнавчого музеїв Херсона. Історико-краєзнавчий музей міста містив понад 170 тисяч експонатів, серед яких були артефакти віком понад 7 тисяч років та скарби зі скіфських курганів. Так зване міністерство культури Херсонської області навіть розмістило в своєму телеграм-каналі докази своєї причетності до цих злочинів.
28 жовтня в каналі з'явився допис: «Министерство культуры Херсонской области продолжает свою работу, несмотря на сложившиеся обстоятельства. Мы содействовали вывозу в безопасное место памятников русскому полководцу Александру Суворову, флотоводцу Фёдору Ушакову. Памятник Г.А. Потемкину-Таврическому, как и его прах, также были эвакуированы». Викрадення українських культурних цінностей окупанти цинічно назвали «евакуацією»: «Министерство культуры Херсонской области активно содействовало эвакуации ценностей Херсонского областного краеведческого и Херсонского областного художественного музеев! История, которая хранилась веками, теперь будет находиться в безопасном месте до улучшения ситуации в городе».
Окупанти обґрунтовували вивезення українських експонатів необхідністю їх захисту. Однак Херсонський художній музей звернув увагу на показову деталь: росіяни чомусь не вважали за потрібне «рятувати» портрет Володіміра Леніна, залишивши його у музеї. За розповідями музейних працівників, окупанти викрали понад 10 тисяч експонатів. Цю цифру підтвердив директор Центрального музею Тавриди в окупованому Сімферополі, куди були вивезені культурні цінності.
Розграбування не обмежилося Херсоном. За сприяння псевдоміністерства культури, очолюваного колишнім музичним педагогом, окупанти також обікрали Каховський історичний музей, назвавши і цей злочин «евакуацією». Росіяни продовжують викрадати українські пам'ятки за допомогою таких колаборантів, як Кузьменко.
Навіть після того як російські військові залишили Херсон, такі зрадники продовжують служити окупантам у інших захоплених містах України. За інформацією розслідувачів, Кузьменко найімовірніше перебуває у Новій Каховці, куди окупанти перенесли свої незаконно створені адміністративні структури.
Служба безпеки України в Херсонській області проводить роботу з виявлення всіх колаборантів, причетних до військових злочинів. Однак на момент публікації матеріалу правоохоронці ще не відкрили кримінальне провадження щодо Олександра Кузьменка.