Під час російської окупації Херсона окупаційні сили здійснювали масштабну операцію з вивезення українських дітей, зокрема немовлят та сиріт, до Москви й на контрольовані Росією території. Цей процес був можливим завдяки допомозі місцевих колаборантів, які займали керівні посади в медичних установах міста.
Журналісти видання «Слідства.Інфо» провели розслідування, відвідавши Херсонську дитячу обласну клінічну лікарню та Будинок дитини, де вони розпитали персонал про механізм вивезення малюків до Російської Федерації.
Херсонська дитяча обласна лікарня мала спеціалізовані відділення для найменших пацієнтів. Реанімаційне відділення приймало немовлят віком від народження до 29 днів з дихальними та неврологічними проблемами, а також дітей з вродженими аномаліями розвитку. Крім того, у лікарні функціонувало хірургічне відділення, де проводили операції малюкам до трьох років.
Під час окупації російська сторона активно використовувала пропагандистські засоби масової інформації для демонстрації так званого позитивного сприйняття окупації місцевим населенням. Завідувачка відділення анестезіології новонароджених Ольга Пілярська згадує, як у лікарню прибула група з п'яти осіб у військовій формі з кінокамерами та гуманітарною допомогою, щоб зняти матеріал для російського телебачення.
Пілярська відмовилася брати участь у зйомках та давати інтерв'ю. Вона пояснила свою позицію так: «Я сказала, що відділення дивіться, а інтерв'ю я вам давати не буду, не хочу. Вони мені почали розказувати, що «лікарі поза політикою». Так, лікарі поза політикою, але кожен має право на свою думку». Лікарка також відмовилася приймати гуманітарну допомогу та грати на камеру, розуміючи, що від неї очікують демонстрації радості від приходу окупантів, хоча насправді населення міста було налаштоване вкрай негативно.
Протягом дев'яти місяців окупації у відділенні анестезіології новонароджених проходило лікування близько двохсот немовлят, серед яких були діти, покинуті батьками. Після звільнення Херсона українські органи влади стикнулися з проблемою оформлення свідоцтв про народження для дітей без батьків. Медичний персонал навмисне не оформляв документи під час окупації, щоб окупанти не змогли записати дітям громадянство Російської Федерації та не вивезли їх. Як пояснила Пілярська: «Не оформлювали, тому що це було б російське свідоцтво про народження, а ми не хотіли цього, щоб не забрали, щоб не вивезли».
Медсестра лікарні Тетяна Павелко розповіла про конкретний випадок викрадення дітей. До грудного відділення прибули дві жінки разом із російським військовим, щоб вибрати немовлят для вивезення. З відділення забрали трьох дітей віком три, шість та дев'ять місяців, яких офіційно називали евакуйованими на «професійне лікування», однак їхня подальша доля залишилася невідома, оскільки вони були вихованцями дитячого будинку.
Персонал лікарні вживав активних заходів для захисту дітей від вивезення. Працівники об'єдналися та сховали від окупантів медичне обладнання. Коли окупанти почали примусову евакуацію населення з Херсона, вони вимагали від завідувачки списки дітей у відділенні з детальною інформацією про їхній стан здоров'я. У відповідь медичний персонал змінив документацію, позначивши всіх дітей як у критичному стані, встановив апарати штучної вентиляції легень для імітації важких захворювань. Це робилося виключно для того, щоб перешкодити евакуації та вивезенню малюків.
Окупанти проявляли особливий інтерес до дітей-сиріт, які перебували на лікуванні в лікарні. Завідувачка відділення для лікування дітей грудного віку Наталя Лютікова розповідає про візит жінки з Москви, яку супроводжувала директорка Будинку дитини. Гостя попросила показати двох малюків, які проходили лікування з діагнозом обструктивний бронхіт, що супроводжувався задухою. На момент огляду діти вже вийшли з критичного стану й отримували лише антибактеріальну терапію.
Росіянка виявляла жвавий інтерес до дітей, запитуючи: «Так вони гарні? Вони хороші?» — маючи на увазі, чи мають малюки інвалідність. Вона була задоволена їхнім станом та умовами перебування. Однак директорка Будинку дитини одразу ж подзвонила Лютіковій і запитала, чи може вона виписати дітей. Завідувачка відмовилася, оскільки стан дітей був середньої важкості. Після цього директорка почала щодня телефонувати Лютіковій, наполягаючи, що ці діти вже відібрані для вивезення до Москви.
Коли завідувачка продовжила відмовляти, жінка з Москви дочекалася кінця робочого дня. О 18:00 персонал пішов додому, а о 18:30 черговий лікар отримав наказ від в. о. головного лікаря доправити дітей до Будинку дитини лікарняною машиною. Наступного дня, за словами працівників Будинку дитини, дітей вивезли з міста.
Наказ про виписання дітей видав в. о. головного лікаря Херсонської дитячої обласної лікарні 70-річний Віктор Бурдовіцин. До окупації він працював начальником медичної служби, а після приходу окупантів став «обличчям» лікарні, активно знімаючись у пропагандистських матеріалах, де стверджував, що медицина перебуває поза політикою, та дякував окупантам за допомогу.
Бурдовіцин також передав окупантам доступ до медичних карток та особових справ працівників місцевого управління Національної поліції, включаючи їхні контакти та адреси. Ці документи зберігалися у лікарні. Внаслідок цього люди опинилися під загрозою затримання та катувань у підвалах окупаційних структур. У червні 2022 року Офіс Генерального прокурора повідомив Бурдовіцину про підозру у державній зраді.
Для пропагандистських ЗМІ Бурдовіцин заявляв: «Я родине не изменял. Я как жил на своей родине, я здесь родился, так и планирую пока дальше жить». Однак його плани змінилися. За словами колишніх колег, чоловік залишив Херсон разом із окупантами під час їхнього відступу. Наразі його місцезнаходження невідоме.
У червні 2022 року окупанти призначили нову директорку Будинку дитини — 69-річну Тетяну Завальську. Вона охоче спілкувалася з російськими «журналістами» та навіть знялася у фільмі «Русский Херсон. Мы ждали этого 30 лет». На камеру вона розповідала, що чекала на «руський мир» протягом 30 років і вважає себе не українкою, а слов'янкою, висловлюючи надію на Росію.
Охоронець Будинку дитини розповідає, що Завальська була лікаркою, коли решта шести з семи лікарів пішли, відмовившись співпрацювати з окупаційною владою. Вона була єдиною, хто погодився працювати з окупантами, тому її призначили керівницею установи. За його словами, саме Завальська показувала дітей російським журналістам та в кінцевому підсумку допомогла окупантам вивезти малюків з Херсона на контрольовані Росією території.