Історія Кшиштофа Галоса — громадянина Польщі, який потрапив у російський полон і, за свідченнями, загинув у в'язниці, — залишається однією з найбільш трагічних і малодосліджених справ про катування іноземця на території Росії. Польське видання Gazeta Wyborcza вперше повідомило про цей випадок у грудні 2025 року, повідомивши, що 55-річний поляк, який жив у Кракові та працював на пошті, помер у СІЗО №2 міста Таганрог Ростовської області. Редакція «Слідства.Інфо» провела власне розслідування, відтворивши маршрут Галоса на території України та розшукавши чотирьох звільнених з полону чоловіків, які були його співкамерниками і розповіли про умови його утримання та жорстокість, з якою до нього ставилися російські тюремники.
Кшиштоф Галос перетнув український кордон 14 квітня 2023 року через пункт пропуску «Краківець» на власному чорному Ford з велосипедом на даху. За даними мобільного оператора, отриманими редакцією, поляк спочатку направився до Одеси, де перебував з 15 по 17 квітня. Звідти він поїхав до Берислава у Херсонській області, де його телефон фіксувався з 17 по 18 квітня. За допомогою програми розпізнавання облич журналісти знайшли фотографію Галоса з двома українськими військовими, зроблену саме в Бериславі біля будівлі міської ради.
Після цього поляк вирушив до Запорізької області, де 20 квітня зник безвісти. Того ж дня вранці українські військові зупинили його на блокпості в селі Григорівка і пояснили, що далі їхати небезпечно. Галос відповів, що прагне проїхати до тимчасово окупованого Енергодара, де його чекала дівчина. Його розвернули, але того ж дня він, очевидно, знайшов інший маршрут і потрапив у руки російських військових. За словами джерела редакції в Росії, у автомобіль Галоса, ймовірно, було влучання, хоча підтвердити цю інформацію нині не вдалося.
У серпні 2023 року так званий губернатор окупованої частини Запорізької області Євгеній Балицький згадав цей випадок в ефірі російського телеканалу. Він розповідав, як окупанти схопили поляка, який спочатку видавав себе за туриста. «Один поляк взагалі розповідав нам, що він турист. І оком не змигнувши. Я ось навіть сам прийшов подивитися на це диво. Добу протримався, потім натиснули і сказав, що ніякий він не турист і все розповів, як треба», — заявляв Балицький.
У СІЗО №2 Таганрога, куди відвезли Галоса, раніше утримували журналістку Вікторію Рощину та міського голову Дніпрорудного Євгенія Матвєєва, які померли від катувань та неналежних умов утримання за кілька днів після етапування до в'язниці у Кізелі Пермського краю. З 2022 року цей СІЗО очолює Алєксандр Штода. У 2023 році у нього було чотири заступники: Андрій Сапіцкій, Андрій Міхайлічєнко, Алєксєй Шарапанюк та Алєксандр Клюйков.
Чотири звільнені з полону українці, які утримувалися в Таганрозі одночасно з Галосом, розповіли журналістам про те, як російські тюремники ставилися до поляка. Один із них, який називає себе «Бритвою», описав момент, коли Галоса привезли до СІЗО: «Десь після обіду привозять людину. Ми чуємо, що вона російською не розмовляє. І вони на нього: «Лях, лях! К*рва!» — і понеслося. Ну і лупцюють його, лупцюють». За його словами, тюремники застосовували до Галоса мучення, розтягуючи його на шпагат — практику, коли людину вибігають з рук, піднятими за спиною, а потім розривають ноги. «Це на етнічному підґрунті до нього таке ставлення було, бо він поляк», — наголошує «Бритва».
Інший експолонений, Андрій, пригадує, що наглядачі були дуже задоволені тим, що до них потрапив громадянин Польщі. «Вони сміялися і раділи, що зловили поляка. Казали, що ви наступні, що ви не розслабляйтеся, що ви там офігіли в своїй Європі, що ми до вас доберемся», — розповідає він. Одного разу Андрія разом з Кшиштофом водили митися, і він чув, як у лазні російські тюремники лупцювали поляка. Галос упав, провалившись ногою в дерев'яні дошки, і розбив собі лоба. Коли викликали лікаря, російські тюремники змушували його щось говорити польською, сміялися з нього, а під час надання медичної допомоги його ще й били за те, що він говорив польською, а не російською.
Люди, які сиділи в одній камері з Кшиштофом, розповідали йому про причину його приїзду в Україну. Галос ділився, що приїхав, щоб подивитися на релігійні пам'ятки, а потім сказав, що він не вірив у існування війни і вирішив побачити все на власні очі. Російські тюремники вважали, що поляк вигадує і не може розмовляти російською, але звільнені полоні це заперечують. Микита Семенов, боєць «Азову», який був звільнений з полону, каже: «Коли я його почув, я думав, що йому взагалі не до того, щоб тут зараз щось видумувати. От йому конкретно погано. Людина, яка у відчаї, буде братися за будь-яку можливість, щоб їй допомогли, якось собі полегшити життя. Він не знав російську мову — це 100%».
У липні 2023 року співкамерники Галоса стали свідками його останнього побиття. За словами «Бритви», хлопці подивилися у вікно, яке виходило на внутрішній двір, де переміщувалися спецназери без масок. Коли один зі спецназерів помітив, що за ними спостерігають, через п'ять хвилин вони прилетіли в камеру і жорстоко побили в'язнів киянками. Того дня Кшиштофу нанесли багато ударів по ногах. Його побили так сильно, що до ніг прилило багато крові. Григорій, інший експолонений, пояснює механізм такого побиття: «Більша частина крові з тіла прилила до ноги. Тобто це така відома практика. Я неоднократно бачив саме таку ситуацію з іншими хлопцями. Як людина починає втрачати свідомість від того, що в нього кров сходиться до місця травми дуже сильно, тому що там лопаються капіляри».
Після цього побиття стан Галоса значно погіршився, і належної медичної допомоги йому не надавали. Через три-чотири дні його співкамерники почули шум і побачили, що поляк, ламаною мовою, говорить: «Я, мабуть, помру». Він був дуже блідий, важко ходив і сидів, все його тіло було побите. Коли його запропонували поїсти, він не міг проковтнути їжу — каша вивалювалася з його рота, почала текти слина, і він втратив свідомість. Коли його виносили з камери, він уже качався. Після цього Кшиштофа у камеру більше не повернули.
Вечером того ж дня до його співкамерників прийшли тюремники та змусили їх підписати документ, у якому йшлося про те, що смерть Кшиштофа була природною. Після зникнення Галоса польська поліція взяла зразки його ДНК із зубної щітки. Серед тіл, які повернули в Україну під час репатріацій, збігів ДНК виявлено не було. Росія також не повернула тіло Кшиштофа в Польщу, і в його сім'ї немає свідоцтва про смерть.
Редакція «Слідства.Інфо» звернулася за коментарями до Міністерства закордонних справ Польщі та тимчасово повіреного у справах Польщі в Україні Пьотра Лукасевіча, але відповідей не отримала. Слідчі Нацполіції України відкрили кримінальне провадження через ймовірну смерть Кшиштофа Галоса у російській тюрмі 17 січня 2026 року, після звернення редакції. У відповідь на запит українських поліцейських бюро Інтерполу Польщі повідомило, що польською стороною направлявся запит до компетентних органів РФ, і у відповіді було сказано, що свідоцтво про смерть було видано органом ДРАЦС у Ростовській області, однак копії свідоцтва та будь-якої інформації щодо місцезнаходження тіла наразі немає. Поліція запропонувала рідним Кшиштофа здати також свої біологічні зразки, аби продовжити пошуки його тіла в Україні.