Розслідування журналістів «Слідства.Інфо» розкрило механізм, за допомогою якого російські пропагандисти використовують жінок, втративших близьких на окупованому Донбасі, для створення піарових матеріалів. Все почалося з вірусного відео, на якому жінки отримують хутряні шуби — подарунок, який мав символізувати благодійність окупантів.
На початку лютого Мирослава Регінська, дружина воєнного злочинця Ігоря Гіркіна-Стрєлкова, оголосила у соціальній мережі ВКонтакте про передачу 21 хутряної шуби вдовам так званих захисників «Новоросії». За її словами, благодійники з Москви надіслали цей вантаж до Донецька, і його мали розподілити під відеозвіт. Організацією роздачі та зйомкою займався Євгєній Скріпнік, відомий під позивним «Прапор», соратник Стрєлкова, який позиціонує себе волонтером. Саме його відеозвіт став вірусним і викликав хвилю мемів в інтернеті.
Церемонія вручення подарунків відбулася в окупованій Макіївці на вулиці Молодогвардійська, 87. Журналісти встановили точну локацію завдяки видимим на будівлях вивискам та характерним білим смугам на фасадах.
Однак вже за кілька днів після публікації відео одна з жінок, яка брала участь у зйомці, заявила в проросійському телеграм-каналі, що шуби після завершення зйомки забрали. Це спонукало журналістів розібратися в деталях того, що насправді сталося з подарунками та хто насправді були люди, чиї чоловіки загинули.
Журналісти розшукали авторку скарг — жінку на ім'я Валентина. Представившись клієнтським відділом компанії «СобольЛакшері», яка, ймовірно, передала шуби, вони вступили з нею в листування. Одним із співвласників цієї фірми є Олександр Боряк, якого Мирослава Регінська згадала у своєму дописі як благодійника.
У розмові Валентина розповіла про тиск, який на неї чиниться, та висловила скарги на якість отриманої шуби. Вона зазначила, що подарунок був не новим, мав сліди носіння і не мав бирки. Жінка припускала, що його могли подмінити, але так і не отримала пояснень.
Найбільш шокуючим було те, що Валентина зізналася: вона взагалі не вдова. Її просто попросили знятися у відео. За її словами, справжніх вдів у кадрі було лише п'ять або шість осіб, решта були просто масовкою. На її очах забрали шуби у чотирьох жінок, у інших це сталося пізніше. Жінка припускала, що роздач могло бути кілька, і кількість шуб відповідала кількості людей на відео. Двом жінкам навіть не вистачило подарунків, тому вони не потрапили в кадр.
Мирослава Регінська продовжувала публікувати фотографії жінок з шубами, яких не було на вірусному відео. Можливо, не всіх, кому видали подарунки, фільмували для пропагандистського матеріалу. Пізніше жінка написала до компанії, що їй повернули шубу.
Журналісти ідентифікували кількох жінок з відео та фотозвітів окупантів, встановивши їхні особистості та долі їхніх загиблих близьких.
Одна з них — Рафаїлова Ольга Василівна з Макіївки. У травні 2015 року вона втратила сина Алєксєя Рафаїлова з позивним «Раф», який воював за «Новоросію». Після смерті син став своєрідним народним героєм, про якого знімали сюжети та писали матеріали. 5 травня 2022 року, у річницю загибелі, Ольга опублікувала в ВКонтакте емоційний допис: «Сегодня 7 лет, как погиб Алешка… Помяните его вместе с нами… Прости, сыночек, что тебя нет, а я еще живу. Безумно люблю, помню, скучаю». Після смерті сина жінка стала головою Комітету солдатських матерів Донбасу.
З відкритих джерел відомо, що Алєксєй після школи вступив до училища на автослесаря-механика, але за фахом не працював. Він був водієм газелі в Донецьку, потім працював на шахті. Служив у 9-му полку, згодом перевівся в розвідгрупу механіком-водієм БТРа. За словами матері, він брав участь у боях за Вуглегірськ, Дебальцево та Широкине, а пізніше став снайпером. 4-5 травня 2015 року 23-річний Алєксєй загинув. Через понад сім років його мати отримала шубу — точніше, просто потримала її в руках під час зйомки.
Іншою вдовою, ідентифікованою журналістами, є Валерія Вовк. Її чоловік Богдан Грицай народився у 1995 році в Макіївці, але виростав у Москві, тому й узяв позивний «Москва». У вільному доступі журналісти знайшли інтерв'ю, яке Богдан давав каналу «Царьград TV» кілька років тому. У ньому він вихваляв Путіна та ділився геополітичними мріями: «Я хочу реально, чтобы Донбасс ушел к России. Дядя Володя — вот такой мужик. Путину привет!».
Хлопець навчався на харчового технолога, але з початком бойових дій на Сході у 2014 році пішов добровольцем воювати на боці Росії. За інформацією з відкритих джерел, він встиг вступити на заочне навчання в Академію МВС, одночасно брав участь у захопленні Донецького аеропорту та був учасником Іловайського котла. Богдан був членом так званих «донських казаків» і служив у першій Слов'янській бригаді. У червні 2019 року він підірвався на розтяжці та загинув. Його вдова Валерія Вовк публікує дописи, сповнені скорботи. З початком повномасштабного вторгнення вона разом із 5-річним сином та мамою виїжджала до Криму, де волонтери збирали їм допомогу на житло та їжу. Судячи з отриманої шуби, жінка, вочевидь, повернулася в Макіївку.
Журналісти також впізнали на фотографіях Наталю Денисюк-Кудрявцеву, яка, ймовірно, проживає у Ясинуваті. Її чоловік Юрій Денисюк з позивним «Гагарін» загинув у вересні 2019 року. На сайті «Миротворець» його анкета позначена як «ліквідовано». Денисюк народився у 1987 році і воював проти України з 2014 року. Спочатку він стояв на блокпостах, потім став бойовиком незаконного збройного формування і вступив до російської православної армії на території ОРДЛО. За свою діяльність отримав «Георгіївський хрест 4-го ступеня» та медалі «за відвагу» і «за бойові заслуги».
У профілі Наталі в соціальній мережі стоїть статус: «Я самый счастливый человек, мечты сбываются!» — можливо, жінка так радіє подарованій шубі. Ще у 2017 році вона публікувала в «Одноклассниках» жарти з натяком на хутряний подарунок. Гуманітарну допомогу жінка отримує не вперше: у лютому 2021 року вона разом із 11-річним сином Іллею отримала під розписку одяг та їжу від фонду «Ни шагу назад». Ілля був пасинком загиблого «Гагаріна». Влітку 2015 року Наталя виставила фото сина з намальованими на щоках прапорами ДНР та Росії з підписом «маленький сепаратист».
Ще одна вдова з шубою на знімку — Любов Дмітрієва. На своїй сторінці у ВКонтакте вона розмістила публікацію про загибель свого чоловіка Платона Дмітрієва з позивним «Грек» 10 березня 2021 року: «Тяжело принять». За інформацією з відкритих джерел, Платон народився у 1986 році. Разом з Любою вони жили в Донецьку. З грудня 2015 року він був солдатом 1-ої Слов'янської бригади, яка раніше була частиною «Народної міліції ДНР». У 2018 році він воював проти України у складі 11-го полку «Восток».
Журналісти підкреслюють, що ці жінки не лише втратили своїх близьких, а й були використані для постановочного відео, у якому вони зіграли роль, потрібну російській пропаганді. Навіть якщо комусь із них справді дісталася шуба, їм має бути прикро, що окупанти з Москви оцінюють людське життя — життя їхніх чоловіків — у вартість шматка хутра.