Донецька область втратила ще одне поселення. Місто Марʼїнка, де до лютого 2022 року проживало близько десяти тисяч людей, перестало існувати як населений пункт. Останніх його жителів українські рятувальники вивезли в листопаді того ж року. Сьогодні там не залишилося жодної цілої будівлі.
Журналісти видання «Слідства.Інфо» зібрали розповіді людей, які пережили знищення цього міста російськими військами.
Пані Наталя, яка провела в Марʼїнці все своє життя, не може стримати сліз, коли згадує про рідне місто. Її житло російські військові перетворили на груду цегли та грунту. «Я маю паспорт, але дому немаю — тільки руїни. Міста як такого немає, а прописка залишилася. Ні в матері, ні у свекрухи будинків не збереглося», — розповідає вона.
Жінка прожила в Марʼїнці все життя, працювала там і виховувала доньку. Напередодні повномасштабного вторгнення вона завершила ремонт у своєму будинку, але змушена була все залишити. Спочатку з міста виїхали вона та її донька. Матір Наталі, яка хворіла на онкологічне захворювання, евакуювали поліцейські з групи «Білий Янгол». Жінка спочатку не хотіла виїжджати й разом із сусідами переховувалася в підвалі багатоквартирного будинку.
«На вулиці Заводській, поруч із дитячим садком, вони сиділи в підвалі. Їм час від часу привозили гуманітарну допомогу. Я дуже вдячна за це. Тепер там уже нічого не залишилося — одна земля та цегла», — розповідає Наталя.
Тепер родина розташована в Кураховому, що знаходиться за десять кілометрів від Марʼїнки. Наталя влаштувалася продавчинею в продуктовому магазині, але все ж мріє повернутися. «Коли до мене заходять військові, я постійно запитую, як там наша Марʼїнка. Я хочу повернутися додому. Навіть якщо мені поставлять там собачу будку, аби тільки бути вдома. Я живу надією на повернення», — каже вона.
На сьогодні в Марʼїнці офіційно не залишилося жодного мешканця. Останніх людей евакуювали наприкінці 2022 року поліцейські групи «Білий Янгол» та військові.
Поліцейський Василь Піпа, який брав участь в евакуаціях, пригадує стан міста того часу: «Там була повна розруха. Все горіло, щомиті лунали вибухи. Людей можна було знайти тільки в підвальних приміщеннях. Нічого живого не залишалося. Люди переховувалися в уцілілих будинках, а коли й ті розбивали, вони телефонували нам, щоб їх забрали».
Василь разом із колегами щодня евакуював цивільних з міста. Місцеві жителі назвали їх «Білим Янголом» через колір автомобіля. Назва прижилася й згодом стала офіційною для евакуаційних груп поліції вздовж всієї лінії фронту.
Під час однієї з операцій міна влучила в кількох метрах від екіпажу Василя. Броньоване авто врятувало як цивільних, так і поліцейських. «Якби не броньування, мабуть, усі б загинули. Тоді в екіпажі був поранений один із керівників карного розшуку обласного управління ГУНП Донецької області Олександр Гарріт. Я вважаю його достойною та героїчною людиною, бо він, втрачаючи кров і ризикуючи здоров'ям, все ж вивіз нас із цивільними», — говорить Василь.
Поліцейський переглядає відео з дронів, але ні він, ні його колеги не можуть впізнати місцеположення — місто змінилося до невпізнаваності. «Фактично Марʼїнка як міста не існує. Там ландшафт схожий на місячний — все перекопане. Орієнтуєшся лише за сторонами світу, за окремими балками та спорудами», — пояснює Піпа.
Військові 54-ї окремої механізованої бригади, які обороняли Марʼїнку від початку повномасштабного вторгнення до осені 2022 року, розповіли журналістам про методи, які застосовувала російська армія. Вона обстрілювала місто артилерією, авіацією та використовувала фосфорні снаряди, заборонені Женевськими конвенціями.
«Фосфор застосовували щодня, поки у них не виник дефіцит боєприпасів. Він все випалює. Коли потрапляє в приватний сектор, наприклад, дах відразу спалахує, і вся будівля згорає», — розповідає військовий Дмитро із позивним «Боєць».
Офіцер 54-ї бригади із позивним «Гайдук» переконаний, що російська армія навмисне обстрілювала житлові квартали. «Артилерія не стріляє просто так — вона стріляє по цілі. Якщо один вистріл поруч, а інші — через 300 і 500 метрів, то це просто залякування людей. Військовим це не завдасть великої шкоди — вони підготовлені й закопані», — пояснює офіцер.
Російські військові застосовують тактику «випаленої землі», не намагаючись зберегти цивільне населення та інфраструктуру, вважає «Боєць». «Їм просто потрібен шматок території для розташування своїх військ. Щоб мати можливість обстрілювати в будь-який час. Щоб ближче діставатися до міст, які вони обстрілюють. Постійно тримати людей в страху, паніці та шоку», — говорить він.
Несмотря на те, що в місті більше немає цивільних і всі будівлі зруйновані, бої за Марʼїнку тривають. Понад рік запеклих зіткнень і спроб російської армії окупувати поселення не привели до повної втрати міста — його західні околиці все ще залишаються під контролем Збройних сил України.