Коли російські військові окупували Херсонщину в перші дні повномасштабного вторгнення, багато українських медійників змушені були висвітлювати злочини окупантів на захоплених територіях. Олег Батурін, кореспондент херсонської газети «Новий день» з Каховки, став одним із них.
За його словами, у місті було надзвичайно багато російської військової техніки та військовослужбовців. На блокпостах окупанти розстрілювали людей, які намагалися покинути місто. «Була інформація про те, що окупанти не пропускають через блокпости, не пускають без перепусток нікого… Тих, хто наважувався виїхати, — розстрілювали», — згадує журналіст. Він читав офіційні повідомлення про викрадення на Херсонщині майже 600 осіб, але тоді вважав це неправдоподібним, оскільки не було видимих доказів.
Сім днів утримання в полоні
12 березня 2022 року Батурін отримав дзвінок від Сергія Цигіпи, волонтера з Нової Каховки, з яким він обмінювався інформацією про ситуацію в їхніх містах з першого дня вторгнення. Цигіпа запропонував зустрітися о п'ятій вечора на автостанції в Каховці. Журналіст опублікував останню новину про плани окупантів провести референдум, закрив ноутбук близько 16:40 і вирушив на зустріч.
На місці волонтера не було. Замість нього на вулиці стояв цивільний автомобіль з українськими номерами. Батурін розумів, що втікати немає сенсу. Він швидко пішов, намагаючись скористатися скупченням кіосків на платформі, щоб залишитися непомітним. Однак окупанти його помітили.
Росіяни кинули журналіста колінами на асфальт і почали виламувати руки. «Натягнули на мене наручники, капюшон куртки — на обличчя. Притискали голову, щоб вона теж була максимально вниз опущена. Бити почали, ногами били, прикладами», — розповідає Олег.
Після допиту його кинули на підлогу автомобіля й повезли в Новокаховську міську раду. Там його чекав гауляйтер Нової Каховки Володимир Леонтьєв, якого журналіст впізнав з фотографії — цей чоловік був героєм однієї з його публікацій.
Леонтьєв і ще один військовослужбовець почали погрожувати журналісту. Гауляйтер детально описував, як він буде вбивати Батуріна: «Я візьму ніж і буду зрізати з тебе шкіру, щоб ти повільно й в муках помирав, стікаючи кров'ю… Потім ми тобі відріжемо голову. Відріжемо тобі руки, ноги. Спочатку пальці, шкіру пальців». «Він мені здався психопатом», — каже Олег.
У камерах, де окупанти утримували полонених, щодня проводили допити. Батурін впевнений, що його допитував представник російських спецслужб. «У мене таке враження, що зі мною «працював» ФСБовець, бо дуже характерна поведінка була. Я там десь 6 годин провів у цьому кабінеті з капюшоном і зі скотчем на голові», — говорить журналіст.
Росіяни добре знали, ким працює Батурін. «Усі чітко, абсолютно чітко знали, хто я… У мене таке враження, що вони не брали людей просто так. Вони всі знали, що я журналіст. Цей Леонтьєв знав, він сам про це сказав, і він згадав мою публікацію. ФСБовці постійно мене допитували: «А що ти, журналіст Батурін?»», — розповідає він.
Окупанти цікавилися інформацією саме про журналістів. Вони намагалися дізнатися імена, адреси та телефони медійників.
Примус до підписання документа
На журналіста тиснули, вимагали видати контакти «трьох фашистів» і змусили підписати документ про співпрацю з ФСБ. «Мене примусили підписати папірець, у ньому було написано: «Я, Батурін Олег Ігорьович, зобов'язуюсь співпрацювати з федеральними органами Російської Федерації. Батурін О. і підпис», — каже Олег.
20 березня 2022 року зранку російські військові зайшли в камеру й наказали збиратися. «Просто зайшли в камеру, сказали: «збирай речі, ми тебе відвеземо додому». Знову капюшон на обличчя, зав'язали руки, але тоді вже не кайданками, а такою пластиковою стяжкою і відвезли мене в Каховку», — розповідає журналіст.
Дім і родина
Поки Олег був у полоні, його дружина Наталія сиділа біля вікна й сподівалася на його повернення. «До 9-ї вечора ми були вдома з дитиною. Я думала, що він прийде… Як кажуть, проведуть «бесіду» і відпустять… І щоб Давид поспав, тому що він мене підтримував. І постійно мене обіймав і казав, що тато обов'язково повернеться», — крізь сльози говорить вона.
Син Давид підтримував маму й вірив у повернення батька. «Я говорив, що буде все добре, він не пропаде, що почекаємо. У перший день я казав: «почекаємо ще трохи, сто відсотків прийде». Мені самому було важко, але я не показував емоції… Я знав, що він там не помре», — каже хлопець.
Коли Олег повернувся додому, дружина його не впізнала. «Коли я його побачила, він ледь йшов, і взагалі… Я його навіть не впізнала. Він схуд і, як тоді з'ясувалось, у нього були поламані ребра», — розповідає Наталія. Давид додає: «Коли він прийшов до нас перший раз, він там був сім днів… Люди є деякі, які були два-три місяці, а він — сім днів, але все одно таке відчуття, що він цілий рік не їв».
Пошук кривдників
Під час одного з допитів разом із Леонтьєвим журналісту погрожував чоловік, який представився Отаманом Івановичем. Батурін вирішив ідентифікувати свого кривдника. «Було цікаво, хто такий Отаман Іванович з Донецька. Мені надіслали кілька фото, без прізвищ. І на мене дивилося обличчя цього чоловіка, який погрожував мені «трійкою», яка мене розстріляє», — говорить журналіст.
Олег встановив, що цього чоловіка звати Валентин Мотузенко. Він є радником голови так званої ДНР.
Повернення до журналістики
Попри пережитий полон, Батурін не покинув журналістику. Він працює у Кримському центрі журналістських розслідувань і в міжнародному проєкті «Розплата. Україна свідчить». Журналіст сподівається, що всі його кривдники отримають справедливе покарання за свої злочини. «Над ними повинен відбутися такий самий процес, як і над нацистськими злочинцями Другої світової війни», — каже Олег Батурін.