Миколаївський суд завершив розгляд справи про примусове переміщення засуджених під час російської окупації. Винним визнано Євгена Соболєва, який очолював окупаційне Управління служби виконання покарань по Херсонській області та раніше керував Північною виправною колонією № 90. За наказ про депортацію близько сотні в'язнів зі Снігурівської установи йому призначили довічне позбавлення волі з конфіскацією всього майна.
З матеріалів справи випливає, що в травні 2022 року російські військові силою вивезли щонайменше 97 українських в'язнів. Спочатку їх перевезли до Голопристанської колонії, потім до Північної виправної колонії № 90, а згодом етапували до тимчасово окупованого Криму та Волгоградської області. Під час переміщення та утримання в нових місцях ув'язнені зазнавали побиттів і нелюдського поводження. Прокуратура також намагалася довести попередню змову Соболєва з представниками російської влади, однак суду не вдалося встановити цей факт.
Операція з вивезення засуджених розпочалася 28 травня 2022 року близько сьомої години ранку. Близько 60 російських військовослужбовців прибули до Снігурівської колонії, обмежили пересування персоналу та оголосили, що установа тепер підпорядковується окупаційному управлінню. Озброєні автоматами, гранатометами та кулеметами, окупанти застосували світло-шумові гранати та погрози вогнепальною зброєю, щоб змусити засуджених сісти у вантажівки. Один із військовослужбовців із позивним «Кіт» заявляв, що операція проводиться за наказом Євгена Соболєва.
З показань потерпілих у суді виявилося, що російські військові вели себе вкрай жорстоко. Один зі звільнених в'язнів розповів, як окупанти увірвалися до камер, кричали нецензурно, кидали шумові гранати та стріляли. Військові погрожували розстрілом, заявляючи: «Якщо хтось ворухнеться, стріляємо без попередження». Цьому потерпілому вдарили прикладом автомата по голові, він знепритомнів, а коли прийшов до тями, його продовжували бити та погрожувати смертю.
Під час перевезення умови були жахливими. Першу партію з приблизно 40 осіб завели у мікроавтобус без сидінь та елементарних умов для перевезення людей. Один із засуджених, який пересувався на візку, був силоміць завантажений до транспорту. Згодом цей чоловік помер у Херсоні. Потерпілі розповідали, що окупанти говорили їм: «Ви порожнє місце. Я вас можу зараз закопати, щоб ви розуміли, куди потрапили».
Після прибуття до Голопристанської колонії № 7 засуджених розмістили разом із людьми, які мали відкриту форму туберкульозу. Один із працівників установи сказав новоприбулим: «Забувайте про Україну, тепер все буде по-новому. Адміністрацію не дратувати». Почалися щоденні побиття. Існувало негласне правило: до 17:00 засуджені мали «терпіти та вижити», після 17:00 — «жити можна». Ув'язнених виводили надвір, ставили «на розтяжку» і били. Медичну допомогу фактично не надавали — медсестра відповідала зухвало й відмовляла засудженим у знеболювальних.
Одного засудженого побили так жорстоко, що він пересувався камерою повзком, іншому зламали ребра. Потерпілий, який провів у місцях позбавлення волі понад 30 років, заявив у суді, що такого нелюдського поводження ще не бачив. У Херсонському слідчому ізоляторі військові РФ застрелили одного засудженого через вічко в дверях камери. Двоє ув'язнених, які перебували всередині, за словами свідка, ледь не втратили розум.
Другий засуджений розповів про агітацію приймати російське громадянство. Окупанти говорили ув'язненим, що вони підуть воювати та «вбивати українців». Через татуювання у вигляді хреста цього потерпілого назвали фашистом і заявили, що вб'ють його. Біля його вуха зробили постріл.
4 листопада 2022 року в'язнів етапували до тимчасово окупованого Криму, а потім протягом двох діб везли до Краснодарського краю. За словами одного з потерпілих, це було примусове переміщення — ніхто не хотів їхати в Російську Федерацію. Близько двох місяців до цього ув'язнені перебували без світла та з неякісною водою. Під час обстрілу одного потерпілого поранило уламками скла.
У суді допитали 25 свідків — працівників Снігурівської колонії, родичів в'язнів, місцевих жителів, ув'язнених та персонал колонії № 90, а також представників громадської організації «Захист в'язнів України». Вони розповіли про обстріли установи на початку окупації та про послідовність подій під час вивезення засуджених.
Працівник колонії свідчив, що російські військові заселилися в сусідньому селі Вавілове наприкінці квітня 2022 року. Перший візит окупантів на територію установи відбувся після втечі засудженого, який переліз через пошкоджений обстрілом паркан близько 21:30. Російські військові взяли в полон людей, які шукали втікача. Окупанти перевірили колонію та склади харчування, але продуктів не завозили. Працівники приносили їх з дому та їздили на закупки.
Вранці 28 травня 2022 року окупанти заявили, що за наказом Євгена Соболєва вивозять засуджених у «безпечне місце». Свідка примусили допомагати з перевезенням, мотивуючи тим, що в актовій залі перебувають заручники. Після від'їзду окупантів працівники поспіхом відновлювали картотеку засуджених, хоч і з помилками.
Інший свідок розповів, що коли російські військові зайшли у Вавілове, вони наказали мешканцям перших двох вулиць виїхати і самі заселили їхні будинки. Окупанти кілька разів приходили до колонії. Після того як вони повернули втікача, заявили, що тепер установа перед ними в боргу. Начальник колонії виїхав 17 травня 2022 року через погрози «ДНРівців». Військові РФ були озброєні автоматами, гранатометами та кулеметами.
Молодший інспектор нагляду та безпеки розповів, що під час окупації в колонії не було зв'язку та світла, щодня був новий виконувач обов'язків начальника. Російські військові забирали зброю, вивезли свиней, привозили дизельне паливо для генератора, який потім забрали. Вони обстрілювали водонапірну вежу, оскільки думали, що це антена для спостереження. Вранці 28 травня 2022 року «Кіт» по рації вимагав відкрити ворота, погрожуючи пострілами з БМП.
Начальник Снігурівської колонії розповів у суді, що під час окупації пропонував керівництву евакуацію засуджених, але рішення не ухвалили. Згодом він дізнався про вивезення ув'язнених 28 травня 2022 року. Після цього дав розпорядження чергувати вдвом, інші працівники приходили лише за потреби. Одного охоронця викрали, і далі ніхто не наважувався ходити до колонії.
Один засуджений, який відбував покарання в Херсонській виправній колонії № 90 під керівництвом Євгена Соболєва, розповів, що на початку березня 2022 року установу окупували російські військові. До колонії приїжджали російські офіцери, яких керівництво зустріло з радістю. Соболєву виділили охорону та віталися за руку «як з генералом». Згодом його підвищили. Засуджених перевозили в жахливих умовах. 4 листопада 2022 року в'язнів етапували до тимчасово окупованого Криму, а потім протягом двох діб везли до Краснодарського краю. За словами свідка, це було примусове переміщення — ніхто не хотів їхати в РФ.
Потерпілий стверджує, що бачив Євгена Соболєва під час одного з приїздів до колонії № 7, коли засуджених били. Іншого потерпілого помітив 15 червня 2022 року.
У січні 2024 року Євгену Соболєву заочно оголосили підозру за частиною 2 статті 28 та частиною 1 статті 438 КК України (воєнний злочин, скоєний у змові з іншими) — за депортацію засуджених зі Снігурівської виправної колонії. Кримінальне провадження за депортацію в'язнів з Херсонщини на територію РФ розслідували окремо. Обвинувальний акт направили в Центральний районний суд Миколаєва наприкінці березня 2024 року. Справа слухалася за відсутності обвинуваченого. Оголошення про виклик до суду публікувались на сайті Офісу Генпрокурора, суду та в «Урядовому курʼєрі».
Серед доказів Миколаївської обласної прокуратури була публікація в російському медіа «Військові Росії евакуювали засуджених з колонії Миколаївської області». У ній Євген Соболєв, який називався начальником Управління служби виконання покарань по Херсонській області, заявляв про «спеціальну евакуацію» засуджених зі Снігурівської колонії № 5 та стверджував, що під час проведення операції «ризикувала не одна сотня російських солдат», а ув'язненим нібито надали харчування й тепло. За даними прокурора, отриманими від СБУ, обвинувачений постійно проживає на тимчасово окупованій території — в Генічеську Херсонської області.
Адвокатка наполягала, що в діях її підзахисного немає складу злочину, оскільки відсутній письмовий наказ, а сам Євген Соболєв не є військовим і тому не міг віддавати розпорядження окупантам. Однак суддя зазначила, що обвинувачений фактично мав владні повноваження та ієрархічний контроль над Снігурівською колонією. Крім того, практика Міжнародного кримінального суду не вимагає письмової форми наказу — він може бути й усним. Свідки повідомляли, що військовослужбовець РФ із позивним «Кіт» заявляв, що «евакуація» відбувається за наказом Соболєва. Деякі потерпілі бачили його під час етапування.
Суд визнав Євгена Соболєва винним у відданні наказу про примусове переміщення цивільних (частина 1 статті 438 КК України). Водночас обвинувачення у виданні наказу про порушення законів та звичаїв війни, вчиненому за попередньою змовою групою осіб, суд визнав недоведеним і виключив. Спочатку суд призначив 12 років позбавлення волі з конфіскацією майна. За правилом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно Соболєву призначили довічне позбавлення волі з конфіскацією майна.
Це не перший вирок щодо Євгена Соболєва. У жовтні 2023 року вироком Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області його визнали винним за колабораційну діяльність (частина 7 статті 111-1 КК України), а в лютому 2024-го вироком Хаджибейського районного суду міста Одеси — за державну зраду (частина 2 статті 111 КК України). Обидва вироки набули законної сили.