Протягом 2023 року Вища рада правосуддя офіційно припинила повноваження 168 суддів. Серед них опинилися не лише добросумісні фахівці, які завершили свою кар'єру, а й судді, чия діяльність викликала серйозні питання щодо їхньої доброчесності та справедливості.
Законодавство передбачає, що піти у відставку з пожиттєвим утриманням можуть лише судді зі стажем понад 20 років, які протягом усієї служби не мали серйозних скарг, не брали хабарів та судили справедливо. Однак на практиці ця норма працює далеко не так, як задумувалася. Тисячі скарг на служителів Феміди залишаються без розгляду, а судді, яких підозрюють у корупції чи неправомірних діях, поспішають подати заяву про відставку, щоб уникнути розслідувань.
З'ясування журналістського проекту «Слідство.Інфо» показало, що держава щорічно витрачає величезні суми на утримання суддів у відставці. За 2022 рік на суддівські пенсії було спрямовано понад 4 мільярди гривень, а протягом першої половини 2023 року — ще 1,4 мільярда. На утриманні держави перебуває 3 629 колишніх суддів. За словами члена Вищої ради правосуддя Романа Маселка, деякі судді отримують від держави до 200 тисяч гривень щомісяця.
Крім того, суддя, який виходить у відставку, зберігає недоторканність та одразу отримує одноразову виплату в розмірі трьох місячних суддівських винагород. Така система, за задумом, мала стимулювати суддів залишатися чесними й справедливими до завершення кар'єри. Роман Маселко пояснює, що право на відставку є одним з елементів суддівської незалежності: суддя повинен розуміти, що він захищений під час роботи й після її завершення. Зокрема, суддю у відставці не можна затримати чи взяти під варту без дозволу ВРП.
Однак реальність виявилася складнішою. Суддя Окружного адміністративного суду Києва Євген Аблов намагався піти у відставку, попри наявність дисциплінарних скарг і обвинувачень у корупційних злочинах. Громадськість привернула увагу до цього випадку й вимагає не розглядати його заяву до перевірки всіх скарг.
Заяви про відставку накопичувалися впродовж 2022 року, коли Вища рада правосуддя не працювала через недостатню кількість членів для прийняття рішень. Коли орган відновив роботу на початку 2023 року, він розглянув усі накопичені заяви. Серед суддів, які отримали відставку, виявилися особи з сумнівною репутацією та компрометуючою історією.
Суддя Шевченківського районного суду Києва Лідія Щебуняєва пішла у відставку 25 квітня 2023 року. До цього вона встигла винести рішення у справі Олександра Медведя, якого звинувачували у викраденні активістів Революції Гідності Ігоря Луценка та Юрія Вербицького, а також у вбивстві останнього. За версією слідства, Медведь брав участь у викраденні цих двох активістів з лікарні та їхньому катуванню за Києвом, унаслідок чого Вербицький помер.
У своєму вироку Щебуняєва висловила думку, що Вербицький помер не від побиття Медведя та його спільників, а від холоду, коли його залишили ледь живого зимою в лісі. На той момент судовий розгляд тривав уже кілька років, і строки давності притягнення до відповідальності за злочин закінчилися. Тому Медведя хоч і визнали винним, але одночасно звільнили від покарання через збіг строків давності.
Щебуняєва також судила свого колегу з Печерського районного суду Києва — відомого «суддю Майдану» Віктора Кицюка. У 2020 році вона виправдала Кицюка, не побачивши складу злочину в його діях. Кицюк кидав за ґрати активістів під час Революції Гідності, і завдяки рішенню Щебуняєвої йому вдалося уникнути покарання, розповідає Катерина Бутко, голова громадської організації «Всеукраїнське об'єднання «Автомайдан», яка аналізує майно українських суддів у рамках проєкту «PROSUD».
Катерина Бутко звертає увагу на те, що Щебуняєва родом з Донеччини й має більшість майна там. Хоча суддя фактично живе та працює в Києві, вона не задекларувала жодного житла у столиці. За словами активістки, форма декларації, прийнята у 2015 році, передбачає обов'язкове вказання місця проживання, навіть якщо це орендоване житло. Однак у жодній з декларацій Щебуняєвої такої інформації не було.
Людмила Гарник, суддя Північного апеляційного господарського суду, пішла у відставку 27 квітня 2023 року. У 2016 році вона була однією з перших суддів, які проходили перевірку Вищою кваліфікаційною комісією суддів України, і не пройшли її. Під час перевірки Гарник не змогла відповісти на запитання, які стосувалися її фаху, зокрема не згадала свої наукові роботи на співбесіді. Комісія відправила Гарник на перенавчання. До цього вона обіймала посаду судді 16 років.
Катерина Бутко зазначає, що Гарник чи не найдовше з суддів проходила кваліфікаційне оцінювання. Її кілька разів відправляли на навчання. За словами активістки, якби комісія тоді мала право звільняти суддів, то, скоріше за все, вона зробила б це щодо Гарник.
Хоча Людмила Гарник працювала суддею в Києві останні роки, вона родом з Одеси, де розташоване основне її майно. Там у неї є квартира понад 100 квадратних метрів і будинок у котеджному містечку недалеко від моря. Також суддя має велику квартиру в Києві, яку подарував їй батько. Катерина Бутко підкреслює, що до 2016 року судді отримували зарплату на рівні 30 тисяч гривень на місяць. Гарник придбала більшість своєї дорогої нерухомості до підвищення суддівських зарплат, тому пояснити, звідки взялося це майно, доволі складно.
Олексій Бринцев пішов у відставку 21 березня 2023 року з посади судді Господарського суду Харківської області. За словами Катерини Бутко, Бринцев є досить відомим у суддівських колах Харкова. У 2016 році він брав участь у конкурсі до Верховного суду, однак отримав негативний висновок від Громадської ради доброчесності.
У 2019 році Громадська рада доброчесності виявила, що за три роки війни Бринцев понад 20 разів перетинав кордон із Росією. Бринцев є власником земельної ділянки на тисячі квадратних метрів у тимчасово окупованому Севастополі. Крім того, у нього є три будинки загальною площею 306 квадратних метрів, три квартири площею близько 400 квадратних метрів та нежитлові приміщення майже 2 тисячі квадратних метрів.
Олександр Короткевич пішов у відставку 21 лютого 2023 року з посади судді Вищого господарського суду України. У 2015 році його ухвала обурила посла Швеції в Україні. ПАТ «Білицький завод «Теплозвукоізоляція» збанкрутував, і Господарський суд Київської області ухвалив рішення, яке дозволило відчуження великої площі земельних ділянок підприємства. Унаслідок цього акціонер «Теплоізоляції» зі Швеції втратив 2,3 мільйона гривень.
Швед вважав, що це рішення суду було складовою частиною рейдерства, яке включало доведення підприємства до банкрутства й подальшого відчуження його активів через суд. На рішення Господарського суду Київської області подали апеляційну скаргу й виграли її. Короткевич був у колегії суддів, яка скасувала рішення апеляції, посилаючись на вигадані норми права. Громадська рада доброчесності у своєму висновку зазначила, що таким чином суддя долучився до узаконення свавільного рішення господарського суду першої інстанції й унеможливив його перегляд.
Олександр Короткевич разом зі своїм рідним братом працював у Верховному суді України й у Вищому господарському суді України. Під час аналізу майна обох суддів виявилися квартири в Києві ринковою вартістю 100-200 тисяч доларів і дорогі автомобілі. Все це було придбано в період, коли суддівська заробітна плата була досить малою.
Держава має механізми скасування відставки недоброчесних суддів. За словами Романа Маселка, закон чітко передбачає, що відставка є почесним званням. При вчиненні певних дій, які свідчать, що людина недостойна такого звання, відставка припиняється. У першу чергу, якщо суддю після виходу у відставку засуджено за навмисний злочин, то після набрання вироком чинності Вища рада правосуддя відкликає такого суддю з відставки.
У 2023 році п'ять суддів — Олег Ющук, Олексій Буран, Олена Горбатенко, Іван Підгорний та Олег Василюк — були засуджені за хабарі, і їм рішенням Вищої ради правосуддя було припинено відставку. Також ВРП може скасувати відставку судді, коли він набув іноземного громадянства. Тетяні Шиповаловій, яка працювала в Горностаївському районному суді Херсонської області, скасували відставку, оскільки СБУ виявила у неї російське громадянство.
Однак система має серйозні прогалини. Роман Маселко зазначає, що зараз є понад 9 тисяч скарг, які не розглядаються. Виходить так, що на суддю є скарга, він подає заяву про відставку, ВРП це бачить, але оскільки дисциплінарних проваджень на підставі цієї скарги ще не відкрито, то ВРП не має підстав не розглядати заяву про відставку судді. Крім того, після виходу судді у відставку всі нерозглянуті скарги на суддю просто закриваються.
Подібна ситуація й з оголошенням підозри судді й виором, який не набрав чинності. Такий вирок і оголошена підозра не є підставою для нерозгляду заяви про відставку від судді. Були випадки, коли судді вже отримували вироки й йшли у відставку, поки вирок не набрав чинності. У Вищої ради правосуддя фактично немає можливості не відправити людину у відставку. Суддя отримує підозру, відразу подає заяву й йде у відставку.
Роман Маселко вважає, що держава повинна мати механізми, які дозволять ВРП зупиняти розгляд заяви про відставку судді, коли на них є скарги у ВРП та коли вони отримують підозри чи їм оголошують вироки. Катерина Бутко переконана, що проблему недоброчесних суддів, які тікають у відставку, має вирішити Вища кваліфікаційна комісія. Вона повинна перевірити всіх суддів та звільнити недоброчесних, які виносять сумнівні рішення й мають майно незрозумілого походження.