Село Березівка на Київщині перебувало під російською окупацією протягом березня 2022 року. У той період окупанти здійснювали розстріли місцевих жителів та автомобілів, у яких намагалися виїхати люди, що прагнули покинути окуповану територію на початку повномасштабного вторгнення.
Коли почалася війна, родина Авдєєвих прокинулася від телефонного дзвінка з повідомленням про вторгнення. Тетяна Авдєєва розповідає, що вона порадила своїй дочці, яка перебувала в Києві, повертатися до Березівки, оскільки вони вважали село безпечнішим місцем. Незабаром до них приїхали батьки чоловіка, його сестра та друзі, які також сподівалися знайти захист у селі.
Василь Авдєєв, чоловік Тетяни, відразу після початку вторгнення вирішив допомагати односельцям. Незважаючи на серйозні проблеми зі зором, він не отримав жодного озброєння, але почав їздити по сусідніх селах до складів, щоб розвозити продукти нужденним людям. Тетяна згадує його постійну готовність допомагати: він навідував будинок престарілих у Києві, приносив подарунки бабусям на Пасху та допомагав у будинку інвалідів.
Коли до Василя звернулися з проханням привезти їжу багатодітній сім'ї, він без вагань зібрав продукти й вирушив у дорогу.
Дочка Василя Катерина згадує момент, коли до їхнього будинку прийшли два буряти. Дівчина відкрила ворота, почувши голос сусіда, який часто приходив до них. Однак побачивши картину — сусіда, видимо п'яного, якого підтримували з обох боків два військові — вона миттєво зачинила ворота, усвідомивши небезпеку для інших членів сім'ї, які перебували в будинку.
Катерина побігла до матері й повідомила про те, що щось сталося з батьком. Вона пам'ятає слова, які почула: окупанти сказали, що розстріляли її чоловіка. З кожною хвилиною, коли починало темніти, батько не повертався, і дівчина розуміла, що з ним щось трапилося.
Тетяна вирушила на пошуки чоловіка. Вона шукала його всю ніч, припускаючи, що він міг поїхати іншою дорогою. Вона шукала в лісі в абсолютній темряві, якої не пам'ятала за все своє життя. Під час пошуків вона чула звуки пострілів та сміх окупантів. Лише о п'ятій ранку вона знайшла розстріляну машину свого чоловіка.
За даними слідства, 2 березня 2022 року російські військові помітили автомобіль Василя й без попередження здійснили 21 постріл поспіль. Свідок подій розповідає, що окупанти витягли з машини ще живого чоловіка, накладали йому джгут на ногу й почали допитувати, бивши його прикладом автомата в обличчя.
За свідченням очевидця, військовий перемотав поранену ногу Василя, але той не мав сили відповідати на запитання. Тоді один з окупантів вдарив його прикладом у лице, чоловік впав, і військовий здійснив постріл у голову беззбройному лежачому чоловіку. Після цього окупанти разом викинули тіло в каналізаційний колодязь поблизу автозаправки.
Тетяна розповідає, що тіло її чоловіка знайшли лише через пів року. Вони з собаками шукали багатьох людей, перевіряючи всі каналізаційні системи. Коли пішли дощі, тіло виплило в одному з септиків.
У березні 2023 року журналісти видання «Слідства.Інфо» ідентифікували бурята, який застрелив Василя Авдєєва. Катерина впізнала вбивцю свого батька за фотографією. Вона впевнено сказала: це та людина, яка говорила з нею й сказала, що вони розстріляли її чоловіка. Хоча він виглядав дещо інакше, вона була впевнена в його особистості.
У соціальних мережах цей чоловік підписаний як Саян Танганов. На його сторінці можна знайти численні фотографії у військовій формі. За його фотографіями видно, що у 2014 році він пішов на службу у військово-морський флот. 21 липня 2022 року він виклав у мережу фото зі своїми «колегами», яке, судячи з деталей, було зроблено під час окупації Київщини. Згодом це фото було видалено.
Після того як російська армія відступила з Київщини, окупант повернувся до Бурятії. Журналісти «Слідства.Інфо» знайшли його номер телефону й зателефонували Саяну Ільярову, щоб запитати про злочини, у яких його звинувачують слідчі та потерпілі.
Під час розмови російський окупант заперечував свою причетність до вбивства й поводився зухвало. Він запитав, хто дзвонить і звідки у них його номер, назвавши розповідь про його причетність брехнею. Коли журналістка повідомила, що його судитимуть українські правоохоронці, він відповів грубо й зневажливо, відмовляючись визнавати будь-яку відповідальність.
Українська прокуратура оголосила підозру Саяну Ільярову у березні 2023 року за умисне вбивство та порушення законів та звичаїв війни. Йому загрожує довічне позбавлення волі. Однак рідні вбитого кажуть, що жодна кара не поверне їм батька та чоловіка.
Тетяна, ледь стримуючи сльози, говорить, що почуття, яке вона відчуває, ще не має назви. Вона не може повернути дітям батька, а собі чоловіка. Яку б кару вона не придумала, це не поверне втрачене. Вона висловлює надію, що колись до дітей окупантів дійде розуміння жахливості того, що вони роблять.