Дмитро Хилюк, кореспондент інформаційної агенції «УНІАН», опинився в окупованій зоні на Київщині разом зі своїми батьками на момент повномасштабного російського вторгнення. Російські військові викрали його та незаконно вивезли на територію Російської Федерації, де він перебуває у полоні вже понад рік. Про його долю розповідають батьки журналіста в документальному фільмі «Окупація: ціна слова», створеному журналістами видання «Слідства.Інфо».
Мати Дмитра, Галина Хилюк, зберігає його фотографію, зроблену напередодні війни. Вона розповідає про освітній шлях сина — він закінчив університет, навчався в аспірантурі як філолог, викладав російську та українську мови, але обрав журналістику як своє покликання. Батько журналіста, Василь Хилюк, характеризує сина як людину з твердими принципами, яка завжди мала власну позицію та не була готова працювати на чужі інтереси.
Першого березня 2022 року Дмитро опублікував у соціальній мережі Фейсбук повідомлення про те, що російські окупанти увійшли до села Козаровичі, а сусідні населені пункти на лівому березі Ірпеня виявилися відрізаними від Києва. Після цього зв'язок з журналістом перервався. Оксана Романюк, виконавча директорка Інституту масової інформації, згадує, що вона та її колеги були глибоко стурбовані його зникненням і боялися найгіршого. «На початку березня зник контакт із журналістом «УНІАН» Дмитром Хилюком. Ми дуже боялися, що його вбили. Ми не мали жодних підтверджень, шукали і через правоохоронні органи і військових», — розповідає вона.
Того ж дня до будинку Хилюків ввірвалися озброєні російські військові. Василь описує цей момент: п'ять чоловіків азійської зовнішності, як він їх характеризує, буряти, без запитання про дозвіл розмістилися у будинку. На наступний день снаряд влучив прямо в житло, вибивши вікна. Родина вирішила перейти до сусідки, щоб пережити ніч у більш безпечних умовах.
Наступного ранку Василь і Дмитро вийшли, щоб оцінити пошкодження в своєму будинку. Раптово на них напали російські військові, повалили на землю, обшукали. Окупанти шукали татуювання на тілі Дмитра, але нічого не знайшли. Василь мав при собі лише сигарети. Обом накинули куртки на голови і потягли в невідомому напрямку.
Військові завели батька й сина до складських приміщень поблизу. Там їм зв'язали голови скотчем. Дмитро скаржився батькові, що не може дихати — окупанти занадто туго обмотали йому голову та очі. Після допиту обох кинули у вантажівку, де вже перебувало багато інших полонених. Василь згадує момент, коли Дмитро підійшов до нього у машині, весь пов'язаний, з руками, скованими мотузками. Батько запитав, чому його не відпустили, адже йому казали, що він вільний. Дмитро відповів, що це його батько.
Чоловіків утримували у полоні протягом двох діб. Хоча Василь був поряд з сином, російські військові не дозволяли їм розмовляти. Окупант погрожував, що кине гранату, якщо вони будуть голосніше розмовляти, та лякав, що віддасть їх бородатим чеченцям. Під час допитів Дмитро розповів російським військовим про свою роботу журналістом. Василь припускає, що вони дізналися б про це в будь-якому разі, оскільки забрали телефон сина, де були всі його контакти та інформація про роботу. Хоча Василь спочатку сказав, що його син — учитель, Дмитро зізнався, що працює в агенції «УНІАН».
Після того як російські військові дізналися про журналістську діяльність Дмитра, вони не відпустили його разом з батьком. Василь розповідає, що окупант прочитав список людей, яких відпускали, і наказав Дмитрові вийти з машини. Коли батько спротивився, запитавши, куди його забирають і як він сам повернеться додому, окупант відповів, що не варто хвилюватися, оскільки після закінчення війни його відпустять. Він також сказав, що вони виженуть Зеленського, і той прийде.
Дмитро Хилюк уже другий рік перебуває у російському полоні. Міжнародна організація «Репортери без кордонів» провела розслідування щодо місця утримання журналіста. За словами батька, представники організації повідомили, що ніхто не бачив Дмитра, але припускають, що його тримають в одиночній камері. Людина, яка перебувала в сусідній камері, чула, як його допитували, називаючи його журналістом, а потім його кудись забрали.
У серпні 2022 року батьки Дмитра отримали через Міжнародний Комітет Червоного Хреста лист, датований квітнем того ж року. Василь обережно дістає папірець із конверта зі штампом «Пошта Росії» та читає послання сина: «Дорогі мої мамо і тато. Я живий і здоровий. У мене все добре. Діма».
Наприкінці травня 2022 року поліція Київської області передала кримінальне провадження щодо зникнення журналіста агенції «УНІАН» до Головного управління СБУ в місті Києві та Київській області. Уповноважений Верховної Ради з прав людини Дмитро Лубінець заявив, що особисто контролює питання щодо визволення українського журналіста з полону.
Батьки Хилюка чекають на повернення сина додому. Василь висловлює надію, що з Дмитром все гаразд, і виражає бажання обійняти його. Він говорить про необхідність покарання тих, хто скоював злочини, називаючи окупантів садистами, але наголошує, що його головна мета — повернення сина, а не помста.