Бетані Вайт, громадянка США, розпочала процес усиновлення 14-річної українки Юлі зі Новопетрівської спеціальної школи на Миколаївщині у 2020 році. Всі необхідні документи були оформлені 23 лютого 2022 року — за день до початку повномасштабного російського вторгнення в Україну.
Коли почалася війна, Юля разом із 14 іншими дітьми-сиротами перебувала в селі Новопетрівка. Родина Бетані, яка складалася з чотирьох синів та ще однієї удочеореної в Україні дівчинки, була глибоко стурбована долею дитини. «Це був дійсно важкий час в нашому житті. Я весь час думала: чому це відбувається? У цьому всьому немає ніякого сенсу, вона має бути вдома», — згадує названа мама.
Лінія фронту на південному напрямку рухалася стрімко. Вже 24 березня російські військові окупували село. Через постійні обстріли Юля та інші діти разом із вихователями та директоркою закладу були змушені переховуватися у підвалі. Там вони прожили три місяці, готуючи їжу на вогнищі та економлячи воду для гігієни.
Протягом цього часу Бетані щодня розмовляла з донькою. Юля розповідала, що все в порядку, але іноді зізнавалася у страху від перебування у підвалі. Однак у середині березня зв'язок раптово перервався. Названа мати почала контактувати з численними організаціями — агенціями з усиновлення, американським урядом — у пошуках допомоги, але отримувала лише відмови.
Порятунок здавався неможливим. Деякі агенції пропонували витягнути лише Юлю, але Бетані відмовилася. «Це наражало на небезпеку інших дітей. Я не хотіла, забравши її, ризикувати іншими дітьми. Я не могла так вчинити», — пояснює вона. Названі батьки вирішили чекати можливості врятувати всіх сиріт разом.
15 липня озброєні російські військові прибули до школи та наказали дітям готуватися до виїзду. «Вони були зі зброєю. Ми говорили, що хочемо залишитися, а нас не слухали, сказали збиратися», — пригадує Юля. Разом із дітьми поїхала директорка та опікунка Наталія Луцик, яка передавала інформацію про їхнє місцезнаходження.
Дітей спочатку перевезли до Херсона, а потім поселили у Центр соціально-психологічної реабілітації дітей у селі Степанівка на передмісті міста. Російська пропаганда називала це евакуацією, проте насправді сиріт вивозили якомога далі від безпечних українських територій.
19 жовтня до закладу підʼїхав автобус «Газель». Дітям дали тридцять хвилин на збирання речей та сказали, що вони їдуть на лівий берег Дніпра в окупований Генічеськ. Однак діти та вихователі розуміли, що їх насправді везуть до Росії.
Бетані охоплював жах. Вона знала статистику торгівлі сиротами та розуміла, що може статися з молодою дівчиною під російським контролем. «Якщо вона опиниться під контролем Росії, то може стати жертвою сексуальної торгівлі. Там з молодою дівчиною можуть трапитися будь-які інші речі. Особливо в її ситуації», — говорить вона, і голос у неї починає тремтіти.
Тиждень потому агенція з усиновлення повідомила, що діти вийшли на зв'язок, але вони вже перебували в Росії. Агенція висловила сумніви щодо можливості подальшої допомоги. Згодом стало відомо, що дітей поселили у дитячому таборі «Жемчужина России» в Анапі. Там вони пробули менш як місяць, домовившись між собою не спілкуватися з місцевими вихователями та навчатися окремо.
На початку листопада директорці разом із усіма дітьми вдалося виїхати з Росії до Грузії. Бетані отримала дзвінок о 5:30 ранку з новиною, що діти безпечно вибралися. «Мені надіслали відео, як вони йдуть до притулку. Я заплакала… Від радості та полегшення, що діти в безпеці. Не тільки моя дочка, а вони всі. Я вирішила летіти до них», — згадує вона.
Після 9 місяців невідомості, понад місяця бюрократичних процедур і 36 годин дороги з американського штату Вайомінг Бетані приїхала до Грузії, щоб зустрітися з Юлею та забрати її до нового дому.
Тепер дівчина живе зі своєю новою родиною в США. У неї є брати і сестри, з якими вона проводить вільний час, грає у футбол і подорожує. Родина вже встигла вибратися у спільний похід до водограю. Юля навчається у новій школі та поступово опановує англійську мову. «Мені тут все подобається. У школі складно, бо все англійською. Малювання тільки не англійською», — з усмішкою говорить вона.
Юлі та ще 14-ом дітям з Новопетрівської спеціалізованої школи пощастило виїхати з Росії, оскільки за них боролися. Проте понад 19 тисяч українських дітей досі залишаються на території Росії. Їх всиновлюють у російські сім'ї, навчають історії Росії та примусово видають російські паспорти.