Редакція «Слідства.Інфо» провела розмову з керівником роти «Гонор» Сергієм Філімоновим, який розповів про обстановку на Куп'янському напрямку, методи ворожих атак та втрати серед своїх бійців.
Сергій Філімонов — голова молодіжної організації «Гонор» та колишній керівник київського відділення партії «Національний корпус». Він брав участь у бойових діях у складі добровольчого батальйону «Азов», де у 2014 році воював за визволення Маріуполя, Мар'їнки, брав участь у боях за Іловайськ та під Гранітним. Філімонов також відомий як активіст, організатор протестів проти незаконної забудови в Києві. У березні 2021 року йому оголосили про підозру в хуліганстві у зв'язку з акцією біля Офісу президента на підтримку активіста Сергія Стерненка. Крім того, він зіграв головну роль у фільмі «Носоріг» режисера Олега Сенцова. З 2022 року Філімонов командує ротою «Гонор» у складі 1-го окремого механізованого батальйону «Вовки Да Вінчі».
Батальйон «Вовки Да Вінчі» входить до числа підрозділів, які утримують оборонну лінію на Куп'янському напрямку. Щодня його бійці відбивають ворожі штурми, а інтенсивність боїв там порівнюється з ситуацією, яка була під Бахмутом.
За словами Філімонова, Міністерство оборони України визнає, що Куп'янський напрямок нині перебуває в найскладнішому становищі. На його думку, російське командування вирішило скористатися тим, що основні українські сили зосереджені на Запорізькому напрямку та в районі Бахмута. Росіяни накопичили значне угруповання військ на Куп'янщині та в районі Борової, намагаючись провести контратаку. «Це досить велика операція, де залучена велика кількість підрозділів та особового складу, і вони мають частковий тактичний успіх», — зазначив командир роти.
Російські сили запозичили тактику, яку раніше застосовувала приватна військова компанія «Вагнер» під Бахмутом. Вони масово залучають осіб, звільнених з місць позбавлення волі, яких Філімонов назвав «одноразовою піхотою» або «одноденною піхотою» — людьми, яких командування не шкодує втрачати. Командир роти спілкувався з полоненими як на Бахмутському напрямку, так і в лісах біля Куп'янська, і констатував, що це переважно одні й ті самі люди, які сиділи у в'язницях, їм запропонували амністію та відправили на фронт без належної підготовки.
Така тактика психологічно виснажує українських захисників. Коли на день припадає п'ять-шість штурмів, коли за день доводиться знищувати велику кількість ворогів, втома накопичується. Це повторюється день за днем. Крім того, на цьому напрямку видно прогрес у діях регулярної російської армії: вони навчилися ефективно застосовувати аеророзвідку, постійно використовують дрони-камікадзе, залучають велику кількість артилерії та мінометів різних калібрів, створюючи надзвичайно щільний вогневий завіс.
Недавно роту «Гонор» та батальйон «Вовки Да Вінчі» спіткала важка втрата — загинули чотири бійці. Філімонов підкреслив, що під час війни неминучі людські втрати, і на жаль, часто гинуть найкращі. Однак він наголосив, що своїми життями хлопці зупинили просування ворога. Цей бій відбувся 19 липня в умовах надзвичайно напруженої ситуації на певній ділянці фронту. Бійці дали контратаку і повністю зупинили наступ противника. За двадцять днів, що минули з того часу, лінія фронту залишилася незмінною, а росіяни припинили спроби просунутися далі. «Хлопці реально виконали свою роботу на 100%», — оцінив командир.
Детальніше про той бій Філімонов розповів, що це були штурмові дії з метою відновлення позицій. Противник накопичив величезні сили — сотні бійців. Українські воїни виконали поставлені завдання та зайняли позиції, витіснили росіян з передових рубежів, але через масовані резерви та артилерійський вогонь, який залучили росіяни, українська сторона зазнала втрат. Для батальйону це були дуже важкі втрати, але поставлене завдання було виконано. Зокрема, двоє бійців роти — «Жека» та «Тихий» — потрапили в засідку під час стрілецького бою і загинули.
На запитання про те, як хотів би командир, щоб запам'ятали цих двох бійців, Філімонов розповів їхню історію. Обидва завжди були готові до будь-яких завдань і демонстрували високу майстерність. Наприкінці серпня, майже рік тому, роту спіткала перша втрата — загинув «Вітаха», який також потрапив у засідку бійців «Вагнера». Це була дуже важка емоційна історія. Батальйон вирішив, що обов'язково має забрати та похоронити тіло «Вітахи» — це була справа честі. Філімонов запитав у своїх бійців, хто готовий піти на цю операцію. Першими вздалися «Жека» (Євген Світличний) та «Тихий» (Олексій Найда). Командир батальйону «Да Вінчі» (Дмитро Коцюбайло) вирішив особисто витягати тіло. Операція виявилася надзвичайно складною: тіло було заміновано, а навколо влаштована засідка. Спочатку українці артилерійським вогнем розбили засідку, а потім провели дуже ризиковану операцію — якби їх помітили, ніхто б живим звідти не вийшов. «Жека» просто на собі виніс тіло «Вітахи» до безпечної зони, хоча навіть з автоматом це було надзвичайно важко. З чотирьох людей, які тоді пішли витягати тіло, до цього часу живим залишився лише сам Філімонов.
На питання про відмінності між ситуацією під Бахмутом і нинішньою на Куп'янщині командир зазначив, що росіяни застосовують ту саму тактику «Вагнера». Однак у випадку з «Жекою» та «Тихим» бійці потрапили в засідку після того, як виконали перший етап завдання. Під час руху по незнайомій лісистій місцевості вони натрапили на кулеметника.
На запитання про те, чому батальйон постійно залучають до найтяжчих ділянок фронту, Філімонов відповів, що батальйон має дуже високий рівень підготовки бійців та велику мотивацію. Вони ніколи не відмовляються від завдань, намагаються їх детально планувати та завжди виконують дуже ефективно. Командування розраховує на батальйон як на підрозділ, який може приїхати та вирішити будь-яку складну ситуацію. Однак за це платять дуже велику та важку ціну.
Щодо російських планів на Харківщині Філімонов впевнений, що росіяни не залишать ідею наступу. За словами полонених, перед ними поставлено завдання захопити Куп'янськ. Командир роти переконаний, що українська армія має всі можливості, щоб стримати росіян і навіть відкинути їх на ті невеликі ділянки, які вони змогли захопити.
Щодо морального стану в роті Філімонов зазначив, що кожен з бійців багато разів міг загинути. Було дуже багато операцій, дуже багато днів, коли вони збиралися разом і обговорювали, що дивом залишилися живі. Усі розуміють специфіку своєї роботи, тому всі були готові до смерті. Звичайно, хлопцям важко, але командир гарантує, що смерть побратимів — це додаткова мотивація, додаткова злість на ворогів і бажання перемогти.