Редакція «Слідства.Інфо» встановила особистості двох братів, яких спецслужби підозрюють у наведенні російської ракети на цивільне кафе в селі Гроза Харківської області. Унаслідок цього удару загинуло 59 місцевих жителів. Мова йде про Володимира та Дмитра Мамонів — двох рідних братів, які, за версією слідства, допомагали окупантам.
Попри спроби журналістів встановити контакт з підозрюваними, розмова не склалася. Дмитро, молодший з братів, одразу заблокував видання в одному з месенджерів. Щодо Володимира, то з його акаунта відповідав чоловік, який представився його другом. Цікаво, що Дмитро, хоча й втік разом з усією родиною до Росії перед звільненням Харківщини, так і не змінив аватарку в телеграмі — на фото він позує біля входу на київський стадіон «Динамо».
За даними офіційного розслідування, Дмитро Мамон раніше працював у правоохоронних органах. Під час російської окупації селища Шевченкове у Куп'янському районі 2022 року він добровільно перейшов на сторону окупантів і почав служити в так званій «народній міліції». На момент публікації матеріалу чоловік проживав у Краснодарі, хоча згодом змінив місце проживання на Владивосток. Судячи з його закритого профілю у «ВКонтакті», він цікавиться філософією — у статусі розмістив цитату про доброту та допомогу іншим людям.
Після звільнення Харківської області колеги з проекту «Схеми» отримали перелік поліцейських-зрадників, у якому значився і Дмитро Мамон.
Щодо старшого брата Володимира, то він спочатку не брав трубку журналістів, але згодом все ж дав відповідь. Однак розмовляти з редакцією погодився не сам Володимир, а його знайомий, який користується його акаунтом. На запитання про місцезнаходження Володимира той відповів: «Немає його. Він у зоні «СВО», ми самі його чекаємо. У мене з ним зв'язку немає, а якщо і є — то дуже рідко».
В одному з попередніх матеріалів редакція вже розповідала про Володимира Мамона. До початку повномасштабної агресії він служив у конвойній службі поліції на Харківщині. Після окупації Чкаловської громади він добровільно погодився на співпрацю з окупантами і почав працювати в так званій «народній міліції». Йому видали зброю та російський автомобіль «Ніва» з позначенням літери «Z».
На цьому автомобілі Володимир патрулював окуповану територію Чкаловської громади. Крім того, у березні 2022 року він разом з російськими військовими забрав у ветерана АТО Сергія Санжари мікроавтобус «Фольксваген». Про це стало відомо з підозри, яку українська прокуратура винесла йому в липні 2022 року за співпрацю з окупантами.
У Володимира та Дмитра є третій рідний брат — Олександр Мамон, який також підозрюється у держзраді. Під час окупації Куп'янська він добровільно погодився на співпрацю з окупантами та обіймав посаду «виконувача обов'язків інспектора дорожньо-патрульної служби» в так званій народній міліції. Олександр також мав поліцейське минуле на Харківщині.
Ексдружина Володимира Мамона Анна минулого року висловлювала сумніви щодо звинувачень проти нього, припускаючи, що вони можуть бути частково неправдивими. Після трагедії в селі Гроза журналісти знову спробували поговорити з жінкою.
«Я з цим чоловіком три роки розлучена. Мені його життя не цікаве. Я нічого не можу сказати, ідуть роки, люди міняються. Зараз багатьох людей змінила ця війна. Це дуже страшно. Люди різні стали. Коли думав, що друг, а став ворогом. Це дуже страшно», — розповідає Анна.
У колишнього подружжя є син. Жінка розповідає, що в її сім'ї існує табу на обговорення цієї теми перед дитиною. «У моїй сім'ї є табу, щоб дитина зараз ці новини бачила. Я розповідаю, що він поїхав за кордон і все. Він і не цікавиться дуже сильно. У мене є інший чоловік, з яким я живу два роки, син його називає батьком», — додає вона.
Після удару по кафе в селі Гроза редакція поговорила з місцевими жителями. Одна з жінок села розповіла про сім'ю Мамонів: «Тут один, а в нього три сини в поліції й пішли на Росію. Сина мого катували, чоловіка вбивали, бо він атовець. Погрожували пістолетами. У хаті все перерили, шукали документи».
Сергій, син однієї з опитаних жінок, розповідає, що на сторону РФ перейшли люди, яких він добре знав і з якими виростав разом. «Усіх знав, хто перейшов на їхню сторону. Вони виїхали всі, але все одно, мабуть, є приховані люди, які з ними досі контактують», — припускає чоловік, ймовірно маючи на увазі сім'ю Мамонів.
З 2016 року Сергій служив у Повітряних силах, потім у 54-ій бригаді, батальйоні «Айдар». Нині він воює у складі 23-ої бригади. Чоловік побував і в російському полоні.
«Списки у них були: хто служив, хто учасник АТО. Мішок на голову — і кадировці уже в Куп'янськ вивезли. Забрали мене, розбили голову і почали втрьох лупити трубами. У крові закинули в камеру — і сиди. Це не один я такий. Я сидів нормально, по максимуму, бо я у них був найнебезпечніший злочинець», — пригадує Сергій свій час у полоні.
Наталя Мамон — мати Олександра та Дмитра — перед звільненням Харківської області виїхала до Росії разом із синами. Однак у селі Гроза жила повна тезка матері колаборантів — теж Наталя Мамон, яка, за свідченнями односельців, не була родичкою сім'ї зрадників. 5 жовтня ця жінка загинула від удару російської ракети.