Революція Гідності змусила українське суспільство переосмислити роль судової системи в державі. Під час масових протестів 2013–2014 років судді часів президентства Віктора Януковича активно використовували свої повноваження для придушення мирних зібрань. Вони забороняли акції, обирали жорсткі запобіжні заходи затриманим активістам, позбавляли їх прав керування транспортом. Громадська організація «Всеукраїнське об'єднання «Автомайдан» задокументувала понад 300 суддів, причетних до таких дій. Проте на десяту річницю подій виявилося, що справедливість дійшла лише до 73 з них.
З часом стало ясно, що більшість цих служителів Феміди уникли серйозних наслідків. Кримінальні провадження закривали, деякі судді успішно оскаржували своє звільнення, інші просто пішли у відставку. Журналісти «Слідства.Інфо» вирішили простежити, як склалася доля цих людей через десять років.
Одна з найпоширеніших стратегій уникнення покарання — добровільна відставка. Закон «Про судоустрій і статус суддів» передбачає, що суддя, який йде у відставку, отримує пожиттєве утримування від держави. Розмір цих щомісячних виплат залежить від зарплатні та стажу роботи. Чим довший стаж, тим більше грошей отримує пенсіонер. Такі виплати можуть сягати сотень тисяч гривень щомісяця.
Ігор Лічевецький став одним із багатьох прикладів такої стратегії. У 2014 році він був членом колегії суддів, яка розглядала апеляцію на постанову ОАСКу (спеціалізованого адміністративного суду Києва, згодом ліквідованого) про заборону мирних протестів на Майдані. Суддя Олександра Мацедонська, яка також входила до цієї колегії, виявила порушення й відмовилася підтримувати рішення. Однак Лічевецький разом з Володимиром Мельничуком проголосував за те, щоб залишити незаконну постанову в силі.
Катерина Бутко, голова ГО «Всеукраїнське об'єднання «Автомайдан», прямо назвала це рішення помилкою: «Лічевецький мав чудову можливість скасувати постанову ОАСКу, яка стала формальною причиною для силового розгону протестувальників на Майдані. Але він своє рішення виніс й постанову залишили в силі».
Спочатку суддям загрожувало звільнення. Тимчасова спеціальна комісія з перевірки суддів загальної юрисдикції виявила порушення у постанові та апеляції. Проте Лічевецький та його колеги успішно оскаржили рішення комісії, і звільнення так і не відбулося. Суддя продовжив працювати, згодом перейшов до Шостого апеляційного адміністративного суду, а в липні 2023 року пішов у відставку. Тепер він отримує близько 100 тисяч гривень щомісяця з державного бюджету. За його словами, він заслуговує на такі виплати, оскільки виховує дітей і не бажає згадувати минуле.
З даних «Бази суддів Майдану» випливає, що 61 суддя, який перешкоджав мирним протестам, пішов у відставку й тепер утримується за рахунок українців.
Але більшість так званих «суддів Майдану» залишилися на своїх посадах. Попри негативні висновки Громадської ради доброчесності, розслідування журналістів та активність громадськості, ці судді успішно пройшли всі перевірки й продовжують виносити рішення та вироки.
Андрій Зінченко — один із таких прикладів. 26 листопада 2013 року він задовольнив позов Харківської міської ради й заборонив містянам проводити акцію «За Євроінтеграцію». На його постанову подали скаргу до Вищої ради правосуддя. У 2017 році ВРП розглянула справу й притягнула суддю до дисциплінарної відповідальності — звільнення. Однак Зінченко оскаржив це рішення.
Під час кваліфікаційного оцінювання від Вищої кваліфікаційної комісії суддів Зінченко заповнив спеціальну декларацію доброчесності, але приховав факт, що забороняв протести під час Майдану. Брехня у такій декларації є дисциплінарним порушенням, за яке ВРП могла б притягнути суддю до відповідальності. Проте Зінченко не отримав покарання, оскільки ВРП вирішило, що суддя ненавмисно збрехав. Сьогодні він продовжує працювати суддею Харківського окружного адміністративного суду.
Подібна історія сталася з Оксаною Царевич, суддею Печерського районного суду Києва. Вона позбавляла активістів права керування автомобілем під час мирних протестів. Зокрема, «автомайданівці» блокували дорогу до резиденції президента-втікача Віктора Януковича у Межигір'ї.
Одна з учасниць такого автопротесту, Ольга Лугова, була затримана поліцією. Правоохоронці склали на неї протокол про адміністративне правопорушення за те, що вона не зупинилась на їхню вимогу. Царевич розглянула цю справу й визнала Лугову винною, позбавивши її права керування автомобілем на 6 місяців.
Однак більшість таких адміністративних протоколів містили помилки або були підроблені. Протокол на Лугову не був виключенням. Апеляційний суд Києва переглянув рішення Царевич і дійшов висновку, що у матеріалах справи немає доказів відмови зупинятися. Суд визнав постанову незаконною та необґрунтованою.
Царевич була однією з суддів, яких «гучно» позбавили недоторканності й майже одразу звільнили за порушення присяги. Однак у червні 2020 року Шевченківський суд визнав суддю невинною, оскільки вона розглядала всі справи у законний строк, дотримувалась правил територіальної юрисдикції та розпочинала провадження відповідно до закону. У 2021 році наказ про звільнення скасували, і Царевич повернулась у Печерський районний суд.
Є й приклади, коли суддів все ж таки звільнили. Один із них — Віктор Дубас, суддя Дарницького районного суду Києва. 25 січня 2014 року він ухвалив рішення про взяття під варту протестувальника Андрія Шминдюка. Чоловіка підозрювали у хуліганстві, хоча насправді на нього напали правоохоронці, побили його та розтрощили автомобіль. Через рішення Дубаса Шминдюк пробув під вартою з 23 січня по 14 лютого, поки Апеляційний суд не змінив запобіжний захід на домашній арешт.
Дубас також позбавляв активістів права керування автомобілем. У 2017 році під час кваліфікаційного оцінювання ВККС вирішила, що йому не місце в суді. Остаточно його звільнили у 2019 році.
Деякі судді самі йшли з посади. Марія Шклянка, екссуддя Дарницького районного суду Києва, позбавляла «майданівців» права водити автомобілем. У 2018 році вона за власним бажанням покинула посаду.
Загальна статистика невтішна. За даними проєкту «База суддів Майдану» станом на 2022 рік, з понад 300 суддів, причетних до утисків протестувальників, лише 20 звільнились за власним бажанням, а 53 були звільнені за порушення (не завжди саме за справи Майдану). Водночас 170 «суддів Майдану» досі залишаються на своїх посадах і виносять вироки українцям.