Розслідувачі «Слідства.Інфо» встановили особистості двох російських військовослужбовців зі структур так званої ЛНР, яких підозрюють у причетності до смерті українського дитячого письменника та поета Володимира Вакуленка під час російської окупації Харківщини. За версією слідства, ці ж особи можуть бути причетні до ще трьох убивств цивільних. Журналісти розшукали близьких родичів луганчанина Владислава Нескородьєва, якому приписується видання наказу про катування та розстріл людей, включаючи письменника.
Нескородьєв, який використовував позивний «Лев», перебував у складі окупаційних сил під час захоплення Ізюма у 2022 році. За даними міської ради Ізюма, протягом окупації від російських обстрілів, тортур та розстрілів загинуло щонайменше тисяча мирних осіб. Після визволення міста українські військові натрапили на масові захоронення, де тіла мали ознаки насильницької смерті: зв'язані кінцівки, мотузки на шиї, численні переломи. Серед ідентифікованих жертв опинилося тіло Володимира Вакуленка. Його родина понад шість місяців не знала про його долю.
Мати письменника розповідала журналістам про період невизначеності. У травні або червні вона випадково почула від знайомих розмову про Вакуленка, де згадувалося, що його вивезли до Росії для судового розгляду. Це дало їй надію на його живість. Однак пізніші розкопки та записи в офіційних документах змінили цю надію на гіркі висновки.
За матеріалами слідства, російські військові на чолі з Нескородьєвим неодноразово відвідували дім письменника навесні 2022 року. Окупанти викрали Вакуленка разом з його сином-підлітком, який мав інвалідність. Після доби катувань та спроб змусити письменника співпрацювати з окупантами військові повернули його та сина додому. Проте через два дні біла автівка з символом «Z» знову з'явилася біля подвір'я.
Нескородьєв наказав солдатам насильно вивести Вакуленка з його дому. Російські військові також забрали його рюкзак, у якому знаходилися українські військові шеврони та нашивки частин ЗСУ. Кілька днів потому місцеві жителі виявили цей рюкзак у селищі Капитолівка, розташованому приблизно за п'ятнадцять хвилин їзди від Ізюма.
За версією слідства, Нескородьєв видав наказ солдату Удоденку розстріляти письменника. Той вбив Вакуленка трьома пострілами, попередньо зламавши йому пальці на руках. Тіло письменника було ідентифіковано під час ексгумації у листопаді 2022 року серед інших жертв катувань.
Розслідувачі знайшли сторінку Нескородьєва в російській соцмережі «Однокласники», де той розміщував матеріали, пов'язані з його діяльністю у складі російської армії. Йому 33 роки, він одружений з жінкою на ім'я Ліна та має семирічну доньку. На відміну від своєї рідної сестри Сюзанни, Нескородьєв залишився в окупованому Луганську.
Сюзанна виїхала з Луганська у 2014 році після російської окупації та оселилася в Ірпені на Київщині. Журналісти розшукали її номер телефону, і вона вперше дізналася про воєнні злочини, у яких підозрюють її брата. Жінка була шокована цією інформацією, оскільки не знала про його причетність до окупаційних структур.
Сюзанна розповідала, що коли російські війська окупували Київщину, вона не встигла евакуюватися з дітьми у безпечне місце. Їй довелося пережити окупацію Ірпеня у підвалі житлового будинку. Хоча будинок сім'ї вцілів, деякі вікна були пошкоджені. Після звільнення вони переселилися в інший будинок.
З братом Сюзанна не спілкується близько семи років. Вони востаннє бачилися у 2014 році, коли обидва були в Луганську. Вона не знала про його перехід на бік окупантів. За її словами, він працював на будівництві та допомагав тітці й дядькові. У Луганську залишилися її мати, брат Олександр Ковальов та тітка, яка відмовилася евакуюватися на наполягання бабусі.
Розслідувачі спробували зв'язатися з Нескородьєвим на його український номер, але той виявився недійсним. Однак його тітка Наталя Ковальова, яка живе в окупованому Луганську, погодилася на розмову. Жінка стверджує, що посварилася з племінником, але виховувала його з дитинства і переконана в його невинності. За її словами, Нескородьєв ніколи не міг би вбити цивільну особу, оскільки він не такої природи. Вона відкидає звинувачення української прокуратури, називаючи їх «їхніми проблемами».
На своїй сторінці в соцмережі Ковальова не приховує прихильність до Путіна та російської армії. Вона стверджує, що російська армія захищає українців і що справжній російський військовослужбовець ніколи не вбʼє беззахисну людину. Ковальова також висловлює думку, що її племінниця Сюзанна ховалася в Ірпені «від бомб та злочинних діянь американських найманців у складі ЗСУ», припускаючи, що в українській армії служить багато іноземних найманців.
Сюзанна, яка пережила окупацію, займає протилежну позицію. Вона каже, що ненавидить російську армію і ніколи не пішла б на російську сторону. За її переконанням, Україна — це її рідна земля, і вона відчуває глибоку ненависть до російської армії та тих, хто співпрацює з окупантами.
Генеральна прокуратура України підозрює Нескородьєва не лише у причетності до смерті Вакуленка, але й у організації вбивства ще трьох мирних мешканців Ізюма: Івана Шабельника, учасника АТО Юрія Кавуна та Леоніда Тарана. Наразі місцезнаходження Нескородьєва невідомо. За припущеннями, він продовжує брати участь в окупаційних операціях на території України. За статтею 438 Кримінального кодексу України йому загрожує позбавлення волі на строк від восьми до дванадцяти років.
Мати Володимира Вакуленка висловила свою єдину надію: якщо вона житиме, то лише мрією про те, що вбивці її сина будуть покарані.