Редакція «Слідства.Інфо» провела зустріч із Максимом, позивним «Кондор», поблизу окупованої Авдіївки. Тридцятирічний командир 1-го стрілецького батальйону 59-ї окремої мотопіхотної бригади походить з Вінничини. На військовій службі він перебуває сім років, пройшовши шлях від рядового до командира батальйону, хоча раніше не планував пов'язувати своє життя з армією. Його підрозділ уже рік утримує оборону на цьому напрямку.
Розмова зосередилася на інтенсивності російських штурмів, стратегічних цілях противника та критичній нестачі особового складу в підрозділі.
Підрозділ «Кондора» оборонює село Первомайське, розташоване на південний захід від вже окупованої Авдіївки. Росіяни вели наступальні операції на цьому напрямку ще до того, як Сили оборони залишили місто. Після захоплення Авдіївки противник перейшов до щоденних штурмів села, намагаючись просунутися далі у напрямку Карлівки.
«Тут немає спокійних днів, — розповідає командир. — Постійно йдуть штурми. Первомайське було стратегічно важливим для Авдіївки. Важливо, що ворогу не вдалося прорвати лінію оборони з південного боку. Вони зайшли з півночі, з Красногорівки. Саме тому, що ми тримали Первомайське. Його утримання не дозволяло противнику вводити колони техніки через Піски. Поки ми контролюємо село, ворожі підрозділи не можуть доставляти припаси до передової, оскільки вся їхня логістика проходить через Піски».
Після виходу українських військ з Авдіївки ситуація суттєво змінилася. Коли розпочався штурм міста, противник активізував дії й на Первомайському напрямку, намагаючись відтягнути українські резерви. Після захоплення Авдіївки росіяни перекинули звідти свої резерви і посилили наступ на село. Крім того, значно зросла активність авіації. Керовані авіабомби, які раніше скидалися на Авдіївку, тепер спрямовуються на Первомайське, Карлівку, Нетайлове та сусідні населені пункти. Щодня на село падає від трьох до п'яти КАБів. «Від села практично нічого не залишилося, але бомбардування продовжуються, — каже «Кондор». — Ситуація стала набагато складнішою. Останній місяць кожного дня йдуть масовані штурми з великою кількістю техніки та живої сили. Лише за місяць противник втратив тут 25 БМП. Приблизно два батальйони піхоти. Але поки не видно, щоб вони відчули ці втрати».
Російська тактика передбачає інтенсивне використання артилерії для виявлення українських позицій. Якщо позиція створює серйозну перешкоду, противник витрачає тиждень на її знищення, випускаючи по ній близько 150 снарядів різних калібрів, скидаючи боєприпаси з дронів, використовуючи дрони-камікадзе, танки та БМП. Процес повторюється до повного зруйнування позиції, потім ворог переходить до наступної.
Недавно противник змінив тактику. Замість прямих штурмів позицій у селі, він намагається їх обходити, займаючи будівлі поруч, закріплюючись за рахунок чисельної переваги, насичуючи будинки та підвали своїми бійцями.
Частина села фактично розділена між українськими та російськими позиціями. «Є кілька будинків, які вони займали, — пояснює командир. — Ми знаємо, де вони сидять, постійно по них працюємо. Але вони, як тарани, перебігають з однієї хати в іншу. Між зруйнованими будинками вони бігають поодинці чи по двох, розбиваються, гинуть, натикаються на наших».
Командир розвідки батальйону, позивний «Борода», розповів журналістам, що частина бійців підрозділу в Первомайському нині перебувають у круговій обороні. Евакуювати їх зараз неможливо, тому їжу, воду та батареї для рацій доставляють за допомогою дронів.
«З одного боку, це психологічно важко, коли розумієш, що ворог у сусідній хаті, — визнає «Кондор». — З іншого боку, хлопці не опускають рук, працюють, стріляють, спостерігають і доповідають про все, що відбувається. Війна психологічно важка в будь-якому випадку. Коли противник сидить не за 500-700 метрів, а за 20-50 метрів, це звичайно складніше. Але сьогодні він там, а завтра його вже вибили. Ми їм допомагаємо з неба».
Виходити з позиції, щоб бійці могли добути провіант чи воду, означає ризикувати їхніми життями. «Краще втратити дрон, два чи десять, ніж одного бійця», — каже командир.
На запитання про боєприпаси «Кондор» відповідає, що їх не вистачає, але це не критично. Критична потреба — у людях. «Справа не в тому, як часто розповідають про великі втрати, — пояснює він. — Так, це війна, у нас є втрати. Але люди випадають через поранення чи проблеми зі здоров'ям. Два роки в окопах витримують не всі, навіть молоді хлопці. А в нашій армії середній вік — 40-42 роки. Воюють не молоді люди, а чоловіки за сорок. Багато хто звільняється саме через стан здоров'я. А приходить набагато менше людей з різних причин. Через це в першу чергу не вистачає особового складу».
Якби було більше людей, умови в окопах були б легшими. Бійці могли б чергуватися: два дні в окопах, два дні на відпочинку. Натомість вони змушені перебувати на позиціях довше, що негативно впливає на їхній моральний стан.
Журналісти спілкувалися також із саперами на цьому напрямку. Вони здебільшого працюють вночі, часто дуже близько до лінії фронту. На запитання про ефективність їхньої роботи командир відповідає: «Мінування завжди було ефективним, особливо проти техніки. За місяць ми знищили 25 одиниць техніки, і це не вся техніка, яка приїжджала. У них ще багато. Ми намагаємося мінувати, хоча це складно через постійні дрони, артилерійський вогонь, дрони зі скидами, нічні дрони-камікадзе. Працювати важко, але хлопці намагаються. Працюють інженери й піхота. Ми намагаємося мінувати навіть силами піхотинців. Завдяки цьому бійці мого батальйону знищили три БМП противника, самостійно виставивши міни».
Щодо стратегічних цілей противника на цьому напрямку командир впевнений: «Головна задача — Первомайське та найближчі населені пункти: Орлівка, Тоненьке, Сєвєрне, Невільське. Їм важливо показати картинку: «Ми звільнили Первомайське». Але там уже нічого не залишилося. Вони все зрівняли з землею. Там немає куди заходити. Там не буде життя. Той населений пункт просто треба буде зрівняти з землею і будувати новий. А щоб його ще зрівняти, там треба витягти стільки невибухлих боєприпасів, що краще вийти в поле і побудувати новий. Так само з усіма населеними пунктами, які «звільняли» — Первомайське, Марʼїнка, Авдіївка».
Для противника це просто населений пункт на карті, щоб продемонструвати свою перевагу та трохи змістити лінію фронту.