Третя дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя відмовилась задовольнити клопотання про звільнення судді Чернігівського апеляційного суду Геннадія Салая. Рішення було прийнято одноголосно 20 березня 2024 року.
Салай став об'єктом скарг через своє рішення 2019 року, коли він дав дозвіл Національному антикорупційному бюро встановити прослуховування в кабінеті голови ліквідованого Окружного адміністративного суду Києва Павла Вовка. На суддю поскаржилися адвокат Ростислав Кравець та Антоніна Славицька, яка працювала помічницею Ківалова і була народною депутаткою від забороненої партії «ОПЗЖ». Обидва скаржники фігурують у так званих «Плівках Вовка».
Віталій Шабунін, голова правління Центру протидії корупції, підкреслив значимість дозволу Салая: «Без цього дозволу на прослушку ми просто не дізналися б про організацію злочинної групи в ОАСК. І Вовка на лаві підсудних точно не побачили б. Як і ліквідованого ОАСК».
Кравець обґрунтовував свою скаргу твердженням про незаконне стеження за ним. На його думку, суддя Салай не мав права надавати дозвіл на проведення негласних слідчих дій без наявності складових злочину в його діях. Адвокат також стверджував, що Салай втрутився в авторозподіл справ, щоб отримати можливість виносити рішення, та що київським правоохоронцям не мав права видавати такі дозволи, оскільки це виходило за межі юрисдикції Чернігівського апеляційного суду. Крім того, Кравець заперечував, що його голос чути на записах, і пов'язував подачу скарги з порушенням своїх прав.
Салай пояснив, що слідчі СБУ в Чернігівській області розслідували службові злочини проти Євромайдану та корупційні злочини. Офіс генерального прокурора згодом забрав справу у чернігівських правоохоронців, розділив її та передав новоствореним Державному бюро розслідувань та Національному антикорупційному бюро. Дозволи на проведення негласних слідчих дій Салай видавав у рамках кримінальної справи, яку передали НАБУ. Щодо стеження за Славицькою, суддя зазначив, що слідчі повідомили йому про відсутність у неї адвокатського посвідчення, тому він виносив рішення на основі наданої йому інформації.
Антикорупційні активісти висловлювали сумніви щодо неупередженості складу дисциплінарної палати. Центр протидії корупції виявив, що секретарка Третьої дисциплінарної палати Інна Плахтій була доповідачкою у справі про переслідування Вовком іншого судді. За словами активістів, Плахтій затягла з розглядом, і Вовк не поніс жодної відповідальності. Іншу скаргу на Вовка Плахтій нібито проігнорувала, оскільки не відкривалось посилання на журналістське розслідування.
Плахтій відповідала на ці звинувачення: «Жодної упередженості у цій справі я не вбачаю і її не маю. Я свідома своїй місії і ця одна справа не має відношення до жодних інших справ».
Після засідання Кравець заявив, що не згоден із рішенням палати та буде його оскаржувати. Він також нарікав на упередженість ВРП щодо нього, посилаючись на те, що критикує діяльність державного органу.
Засідання було проведено у закритому порядку за клопотанням судді Салая, який посилався на розголошення таємниці слідства. Кравець стверджував, що всі таємниці слідства були давно розголошені, але все ж погодився з суддею. Члени дисциплінарної палати не підтримали клопотання про закриття засідання для журналістів. На засіданні присутній був лише Кравець, оскільки Славицька не змогла прийти через роботу у Верховній Раді.
У 2020 році журналісти «Слідства.Інфо» отримали від джерел записи з кабінету голови суду, які раніше не публікувалися. З цих розмов стало відомо про зв'язки Павла Вовка з міністром Арсеном Аваковим, заступником Генерального прокурора Романом Говдою, а також про його спроби уникнути звільнення та намір ухвалювати судові рішення на основі особистих мотивів. Редакція опублікувала ексклюзивні записи у документальному фільмі-розслідуванні «Нарадча кімната».
З цих же записів з'ясувалося, що голова Окружного адміністративного суду Києва Павло Вовк у період президентських виборів 2019 року міг спілкуватися з наближеним до Володимира Зеленського оточенням, зокрема з Андрієм Богданом. Після інавгурації Зеленського у травні того року Вовк, імовірно, навідувався до Офісу Президента.