Журналісти видання «Слідство.Інфо» провели розслідування щодо шляху супутникових комплектів під брендом Gilat Satellite Networks, які, за припущеннями, виробляються в Україні та можуть потрапляти на російський фронт. Дослідження базується на інтерв'ю з експертом у галузі військового звʼязку, консультантом з радіовійськових технологій та технічним блогером Сергієм «Флеш» Бескрестновим.
У сучасній війні супутниковий звʼязок відіграє ключову роль у координації військових підрозділів вздовж лінії фронту та їхній взаємодії з командними центрами. Тому постачання західного обладнання для супутникових систем є критичним для російської армії.
За словами експерта, Українські Збройні сили використовують системи Starlink, які функціонують разом з великою кількістю супутників, на які антена налаштовується автоматично. Це дозволяє розміщувати апарати майже в будь-якій точці світу. На відміну від цього, старі системи працюють за принципом супутникового телебачення: супутник перебуває в одній фіксованій точці, й антену потрібно спрямовувати на нього. Такий підхід має суттєвий недолік — велика затримка сигналу, оскільки супутник розташований на висоті 36 тисяч кілометрів. Це забезпечує низьку швидкість передавання даних, що робить систему непридатною для потокового відео, але достатньою для голосових каналів та військових ретрансляторів.
Російську територію покривають два угруповання супутників — «Ямал» та «Експрес». «Ямал» — це комерційні супутники, які належать «Газпрому», тоді як «Експрес» є державною мережею. Обидві системи обслуговують як цивільні, так і військові потреби. За спостереженнями з аерофотознімків фронту, особливо у Харківській області, видно велику кількість супутникових антен, спрямованих в один бік — туди, де розташовані супутники цих двох мереж. За логікою експерта, якщо у росіян є власні супутники, немає причини платити за використання чужих угруповань.
Додатковий аспект безпеки полягає в тому, що трафік Starlink можна відстежити, тоді як трафік через російські системи проходить через російські сервери, що робить його безпечнішим з точки зору російської армії.
Обладнання Gilat постачалось з 2000-х років, допомагаючи розгортати супутникову інфраструктуру в Росії. На сайті компанії вказано, що вона займається широким спектром послуг — від супутникового інтернету для цивільних суден, яхт та літаків до військових рішень. Хоча на міжнародному сайті Gilat не зазначено «Газпром» як партнер, на будь-якому сайті з продажу електроніки, де пропонуються послуги «Газпром Космические системы» або обладнання для доступу до угруповань «Ямал» чи «Експрес», найбільш ймовірно буде обладнання саме Gilat.
На фронті, коли з російської сторони встановлено супутниковий термінал, видно написи «Газпром» або за формою можна розпізнати антени Gilat. Однак експерт зазначає, що неможливо точно визначити, чи це була цільова закупка військовими, чи обладнання було придбано в магазині та передано до армії. Термінал — це просто залізо, і користувач платить за послугу оператору, до якого приєднався. Формально такі антени можуть випускатися в будь-якій країні світу, оскільки це пресовані диски, де вирішальну роль грають вартість виробництва та логістика.
У Gilat є численні рішення для військових, які, ймовірно, використовуються багатьма арміями по всьому світу, включаючи армію Ізраїлю.
Щодо можливості доступу інших замовників компанії, зокрема уряду США, до інформації, яка проходить через ці системи в російських мережах, експерт пояснює: якщо працювати з російським «Газпромом» чи «Ямалом», то це виключно користування їхніми каналами звʼязку. Через них неможливо проводити триангуляцію, визначати присутність у певній місцевості або вирішувати інші завдання розвідки. Це дуже обмежений варіант використання, при цьому весь трафік йде через російський сегмент.
Якщо частина трафіку проходить через європейський сегмент, то теоретично його можна аналізувати. Однак експерт впевнений, що росіяни зараз використовують виключно власні сервери. Якщо хтось і знає про те, що там відбувається, то це може бути ізраїльська розвідка, але вона ніколи в цьому не зізнається.
Недавно з'явилась інформація про хакерську атаку з боку ІТ-армії України на російські супутникові системи. На запитання, чи йшлось про атаку на самі супутники чи на наземну інфраструктуру, експерт уточнив, що хакери завжди атакують наземну інфраструктуру та сервери, які можуть бути пошкоджені. Для атаки на супутникові угруповання потрібні системи радіоелектронної боротьби, що ближче до державних програм. Росія має комплекси «Тирада», спеціально створені для подавлення супутникових угруповань. Супутники «Ямал» та «Експрес» схильні до такого подавлення, на відміну від сучасних європейських супутників.
Сучасні супутники обладнані системою багатопроменевих антен, завдяки чому можуть «вирізати» електронні перешкоди з землі та продовжувати роботу. Старі супутники мають один широкий промінь, і якщо з території, на яку він спрямований, цілеспрямовано увімкнути перешкоду, такий супутник просто «осліпне». Однак простіший спосіб — це атаки на наземну інфраструктуру.
На питання про можливість того, що Gilat вийде з російського ринку, експерт висловив сумніви щодо повного виходу компанії такого масштабу. Він припустив, що можливі певні обмеження на роботу в Росії, але спочатку потрібно довести, що ці термінали цілеспрямовано використовуються військовими на війні проти України.
Можливо, системи, які спостерігаються на фронті, — це складські запаси з попередніх років, до введення санкцій. Таких запасів могло бути кілька тисяч, і зараз провайдери їх розпродають. Термінали працюють на російських супутниках, тому формально ніхто нічого не порушує. З цим буде важко сперечатися. Можна стверджувати, що це рішення не для військових, а для об'єктів критичної інфраструктури, для лікарень у Бурятії, Якутії та інших регіонах, показавши відповідні контракти. Якщо якийсь приватна особа купила термінал і встановила його на фронт, то аналогічно Starlink також купують приватні особи й постачають на фронт. Прямий контракт між Gilat та Міноборони Росії був би «заліком» — явним доказом.
Навіть якби вдалось довести пряме постачання або дуже велику кількість терміналів (за умови, що це явно не одна людина з Якутії передала родичу, а саме промислові партії), росіяни можуть закуповувати термінали інших виробників, оскільки це стандартизовані системи.
Щодо оцінки кількості терміналів, які може «поглинути» фронт, експерт порівнює це з питанням про потребу в системах радіоелектронної боротьби. Будь-який військовий підрозділ не відмовився б мати один або кілька супутникових терміналів. Якщо з українського боку фронт поглинув 60-70 тисяч пристроїв Starlink, і це далеко не задовольнило його потреби, то з російської сторони попит не менший.
Під час аеророзвідки спостерігається все більше таких антен, які неможливо приховати, оскільки диск діаметром 90-100 сантиметрів має стояти на відкритому просторі. Посередині розміщена антена розміром 25-30 сантиметрів, що одразу вказує на супутниковий інтернет. Їх легко визначати візуально. Вони спостерігаються не в окремих точках, а скрізь по фронту.
Оскільки ці супутники розташовані для обслуговування Росії, вони охоплюють лише східну частину фронту. На Харківському напрямку, біля Куп'янська, Лиману і вниз до Бахмута їх дуже велика кількість. Супутникові системи з'являються все нові й нові. Експерт навчає військовослужбовців розпізнавати такі системи, і вони їх знищують, оскільки це пріоритетні цілі.
Теоретично виробник міг би вставляти GPS-трекери чи інші системи, щоб упередити роботу терміналів на фронті або в інтересах військових. Однак завжди знайдеться протидія та методи обходу, тому це фактично глухий кут. Набагато ефективніше було б блокувати самі супутники, але поки що це недоступна опція.