На третьому році повномасштабної війни, незважаючи на численні санкції, Росія продовжує мати доступ до європейських компонентів. Ці матеріали використовуються для виробництва ударних безпілотників, які наносять удари по цивільній інфраструктурі України, призводячи до загибелі мирних жителів та руйнування житлових будинків.
Розслідування видання «Слідства.Інфо» виявило, що німецькі компанії постачають критично важливі матеріали російським виробникам дронів, навіть усвідомлюючи їхній зв'язок з військово-промисловим комплексом РФ.
Безпілотники типу «Shahed-136» (в Росії їх позначають як «Герань-2») виробляються на підприємствах у вільній економічній зоні «Алабуга» в Татарстані, де використовуються іранські технології. На початку 2024 року хакери отримали доступ до поштових серверів іранської компанії «IRGC Sahara Thunder», де зберігалися дані про виробництво цих безпілотників для Росії, включаючи інформацію про «Алабугу».
З витоків документів стало відомо, що завод випередив графік виробництва. За даними Wall Street Journal, наприкінці квітня 2024 року завод поставив російській армії 4,5 тисячи безпілотників, тоді як Washington Post повідомляв про плани виготовити 6 тисяч дронів до літа 2025 року.
У документах російські виробники використовували шифровані назви: безпілотники називали «моторними човнами», вибухівку — «бамперами», а БПЛА «Shahed-136» проходили за документами як «моторний човен Dolphin 632». Презентація під назвою «Проект производства лодок» містила схеми безпілотників та перелік потенційних постачальників матеріалів, необхідних для виготовлення кожного виробу. Інформація на слайдах стосується не пізніше квітня 2023 року.
Основним матеріалом для виробництва дронів є епоксидне сполучне — композитний матеріал, який завдяки легкій вазі, міцності та гладкій поверхні ідеально підходить для авіабудування. Павло Кащук, волонтер та засновник волонтерської організації Combat-UA, пояснює, що епоксидна смола — це двокомпонентний матеріал, який є основою силової конструкції будь-якого літака. Це тканина або карбон, просочені клеєм, який утворює композит.
Російська компанія ООО «Композит-Изделия» заявлена у презентації як постачальник епоксидного сполучного. За митними даними, ця компанія закуповує епоксидну смолу у двох німецьких фірм — R&G Faserverbundwerkstoffe та Goettle Advanced Products Gmbh & Co.Kg. Обидві компанії постачали продукцію до Росії у 2022 та 2023 роках, тобто під час активних бойових дій.
Власниками ООО «Композит-Изделия» є родина Хлєбнікових — брати Ніколай та Єгор. Донедавна серед співзасновників була й їхня батько Володимир. Компанія розпочала діяльність як частина російської державної холдингової компанії «Композит», яка входила до структури «Роснано» — організації, що працює з російськими нанотехнологіями і очолюється колишнім заступником голови військово-промислової комісії Сергієм Куліковим.
Володимир Хлєбніков довгий час працював у держконцерні «Росенергоатом», а в середині 2000-х очолив російську енергетичну компанію ВАТ «ОГК-1». З початку 2010-х він працював заступником директора, а потім гендиректором ХК «Композит», одним із проєктів якого був завод композитних матеріалів «Алабуга-Волокно» в технологічному парку «Алабуга». Ще в 2013 році Хлєбніков заявляв, що основну роботу холдингу дають замовлення Міноборони РФ.
Нині «Алабуга-Волокно» входить у структуру дочірньої компанії «Росатома» Umatex, яка перебуває під санкціями США, Великої Британії та України. За даними російських реєстрів, Володимир Хлєбніков залишається гендиректором «Композита», а його діти — Єгор та Ніколай — бенефіціарами ООО «Композит изделия», з якою торгують німці.
Таким чином, компанія, яка зараз постачає епоксидне сполучне російським виробникам дронів, була частиною холдингу, який завжди тісно співпрацював з російським військово-промисловим комплексом. Роман Стеблівський, голова санкційного напрямку Trap Aggressor, пояснює, що знання про те, що російська компанія у минулому торгувала, постачала або обслуговувала військово-промисловий комплекс, свідчить про наявність цих зв'язків і потенційну можливість їх продовження. Враховуючи, що потреби російського ВПК лише зростають через продовження війни, такі зв'язки мають бути «червоним прапором» для європейського бізнесу.
Юрген Ґоттл, директор компанії Goettle Advanced Products Gmbh & Co.Kg., є місцевим депутатом політичної партії «Freie Wähler Königsbrunn», членом місцевого будівельного комітету та асоціацій каналізаційних вод, розважальних і спортивних закладів. За митними даними, його компанія торгує практично виключно з Росією, за винятком декількох поставок, і впродовж усього минулого року постачала продукцію ООО «Композит Изделия».
Партія «Freie Wähler Königsbrunn» завжди заявляє про підтримку українського народу, проте її позиція щодо України звучить контроверсійно. Голова парламентської групи BVB / FREE WÄHLER Петер Віда висловився про санкції проти Росії як про сумнівні з огляду на енергетичну кризу, запропонувавши переглянути деякі санкції, якщо вони завдають шкоди Європі.
У травні цього року на сайті «FREIEN WÄHLER» прозвучали думки про те, що припинення вогню було б першим і найважливішим кроком на шляху до миру. Томас Вайдінгер, голова FREIEN WÄHLER у Саксонії, стверджує, що історія навчила, що тривалий мир часто починається з припинення вогню, і що кровопролиття в Україні має припинитися негайно.
Партія також вважає бажання України виграти у цій війні «наївним». Вайдінгер аргументує, що Україна може використати мирний період для розширення своїх оборонних позицій і дати солдатам відпочити, тому всі, хто відкидає можливе припинення вогню, повинні пояснити, як ще можна закінчити цю війну. На його думку, бажання повністю вигнати Росію з України «просто наївно».
Поки українці намагаються власноруч спинити російську армію, німецькі компанії використовують цей час з користю. R&G Faserverbundwerkstoffe у 2023 році поставила майже 8,5 тисяч кілограмів епоксидного сполучного на суму близько 80 тисяч доларів. За інформацією з витоку «Алабуги», на один безпілотник необхідно 25 кілограмів цієї речовини, тому з цієї кількості можна виготовити 337 дронів. Хоча це значно менше, ніж поставки компанії Goettle, R&G Faserverbundwerkstoffe відзначилась іншим.
У період, коли ця німецька компанія постачала епоксидну смолу Росії, вона одночасно постачала цю ж епоксидну смолу українським виробникам дронів. Таким чином, поки німці співпрацюють з російськими компаніями, які підтримують російську армію, вони ж співпрацюють з українським бізнесом, який страждає через спільні дії російських компаній та їх військових.
Після довгих спроб «Слідства.Інфо» зв'язатися з обома німецькими компаніями через пошту та телефон, R&G Faserverbundwerkstoffe відповіли, що вперше бачать таку російську компанію. У своєму листі вони заявили: «Російська компанія ООО «Композитные изделия» нам абсолютно невідома. Жодних ділових стосунків з ними ми не маємо. Ми не постачали їй жодних смол чи іншої продукції. Тому ваш перелік запитань є абсолютно безпідставним. У нас є ділові контакти в Україні, ми купуємо в Україні, а також постачаємо продукцію різним клієнтам. Ми не можемо надати більш детальну інформацію, частково з міркувань захисту даних, і частково через угоди про конфіденційність».
Журналісти перевірили свої дані у декількох митних базах та джерелах, щоб переконатись у їхній точності, і надіслали скриншоти німецькому виробнику. R&G Faserverbundwerkstoffe повторили, що не співпрацювали з російськими компаніями і поважають ембарго проти Росії. Водночас продукція цієї німецької компанії видна у російських дистрибьюторів, а митні дані, на які спираються журналісти, говорять про постачання до Росії.
Поки з компанією R&G Faserverbundwerkstoffe тривало активне листування, інша компанія Goettle Advanced Products Gmbh & Co.Kg. спочатку пообіцяла відповісти на запит журналістів, але досі не зробила цього. На телефонні дзвінки представники компанії не відповідають. Журналістам також не вдалося отримати коментар від російської сторони.
Важливо зазначити, що продукція, яку постачають німці, поки що не є підсанкційною, і всі цим користуються. Епоксидна смола може використовуватись як у цивільному виробництві, так і у військовому, як і більшість іншої продукції. Проте якщо російська компанія, з якою укладають договір, працює або колись працювала з військовими, то вона може досі діяти в інтересах російського ВПК.
Немає ніякої впевненості, що цю продукцію вона не поставить на «Алабугу» або іншим виробникам зброї. Роман Стеблівський пояснює, що логіка проста: компанія, яка є постачальником виробника російського озброєння, не повинна мати доступу до європейського ринку та отримувати європейські товари. Будь-які зв'язки європейських бізнесів мають бути обмежені з такою компанією. Ця логіка зберігається і до неї можна апелювати, коли показується, що кінцеві користувачі — військові в Росії — досі мають доступ до європейського ринку та європейської продукції.
Павло Кащук підкреслює важливість західних поставок цього компонента. На його думку, хоча в Росії є й свої варіанти епоксидної смоли, якщо вони почнуть застосовувати власний продукт, то у «шахедів» почнуть або крила відвалюватись, або вони не зможуть злітати через надмірну вагу. Таким чином, це дуже важливий компонент, який міг би, якщо не викреслити «шахеда», то принаймні пригальмувати його виробництво, якби він зник з номенклатури, яку Росія отримує з Заходу.
Це лише одна історія, яка показує, як російські компанії продовжують безперешкодно отримувати європейські товари для виготовлення зброї, призначеної для вбивства.