Розслідування журналістів «Слідства.Інфо» виявило систематичні спроби обійти автоматичний розподіл судових справ у Харківському окружному адміністративному суді на користь судді Олени Заічко. Дослідники встановили щонайменше шість таких випадків, найбільш резонансний з яких стосувався позову на суму понад 582 мільйони гривень.
Система автоматичного розподілу справ була запроваджена у 2010 році як механізм боротьби з корупцією. До цього голови судів самостійно розподіляли справи між суддями, що створювало можливості для корупційних схем. Однак попит на «потрібного» суддю не зник, і учасники судових процесів винайшли способи обходити алгоритм. Один з них — подання великої кількості ідентичних позовів, щоб гарантувати, що справа потрапить саме до обраного судді. Іншим способом є вихід судді у відпустку або на лікарняний перед розподілом, що залишає системі лише одного «потрібного» судді.
Перший і найбільш значущий випадок розпочався у липні 2018 року, коли Приватне акційне товариство «Алчевський металургійний комбінат» подало позов до суду. Підприємство належить сім'ї народного депутата від партії «Батьківщина» Сергія Тарути. У позові комбінат просив зобов'язати державу повернути нібито надмірно сплачений податок у розмірі 582,2 мільйона гривень.
Упродовж двох тижнів комбінат подав 22 абсолютно ідентичні позови. Результати розгляду розподілилися так: у одному випадку справу не відкрили через неповну сплату судового збору; три судді відмовили у відкритті справи, вважаючи позов безпідставним; 17 судів не розпочинали розгляд, оскільки вже мали ідентичні позови. Лише Олена Заічко відкрила справу та винесла рішення на користь позивача, зобов'язавши державу виплатити понад пів мільярда гривень. Апеляційний суд згодом скасував це рішення.
Проте комбінат не здався. Через півроку він подав новий позов з тими самими вимогами, але цього разу просив встановити судовий контроль за виконанням рішення. Схема повторилася: за дев'ять днів надійшло 25 ідентичних позовів. Знову всі судді, крім Заічко, відмовили у відкритті справ. Один із суддів навіть зазначив у своїй ухвалі, що позивач зловживає своїми правами. Заічко розпочала розгляд, задовольнила позов, але апеляція скасувала й це рішення.
Під час співбесіди з Етичною радою, яка проводила конкурс на посаду члена Вищої ради правосуддя, суддя Заічко пояснила: «Я не можу відповідати за дії позивача. Мені невідомо, чим керувався позивач, коли робив ті чи інші дії». Вона також стверджувала, що не знала про інші ідентичні позови.
Юристка «Фундації DEJURE» Єлизавета Караченцева висловила скептицизм щодо цих пояснень: «Як видно з ухвал колег Заічко, вони перевіряли, чи не надійшла аналогічна позовна заява до суду у програмі «Діловодство спеціалізованого суду», а потім повертали таку заяву позивачу. Тому треба скептично ставитись до пояснень судді про те, що вона не знала про ідентичні позови».
Щодо самого комбінату, то зараз щодо нього порушено справу про банкрутство. За даними аналітичної системи YouControl, підприємство очолює Тарас Шевченко, який у коментарі журналістам сказав, що не знає про позови, оскільки перестав очолювати комбінат перед їх поданням. Однак він не зміг назвати свого наступника.
Сергій Тарута, коли його запитали про позови, відповів: «У 2014 році я очолив Донецьку обласну державну адміністрацію і відтоді не маю ніякого відношення до цього заводу та корпорації «ІСД». Якщо я досі маю юридичну долю, то це не означає, що я дотичний до бізнесу. Тим паче бізнес у процедурі банкрутства, немає ніяких зборів акціонерів».
Розслідування виявило ще чотири випадки маніпулювання авторозподілом на користь судді Заічко. Один з них стосувався ПАТ «Алчевський коксохімічний завод» — ще одного підприємства родини Тарути. У 2018 році завод подав позов про повернення надмірно сплаченого податку в розмірі 14,1 мільйона гривень. Завод направив 15 ідентичних позовів, на основі одного з яких Заічко відкрила справу, тоді як інші судді цього не зробили. Апеляція скасувала й це рішення.
У двох інших випадках позивачі намагалися змусити Заічко зупинити розпорядження голови Харківської обласної державної адміністрації щодо доступу нотаріуса до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. У третьому випадку йшлося про скасування рішення Пенсійного фонду.
На відміну від попередніх справ, позивачами в цих випадках були не компанії, а звичайні люди, які подавали від 15 до 23 ідентичних позовів. Лише Заічко відкривала справи та задовольняла їхні вимоги. Апеляційний суд скасував рішення судді у всіх випадках, крім одного — коли Заічко скасувала рішення Пенсійного фонду та зобов'язала виплатити позивачу пенсію за вислугу років.
Єлизавета Караченцева пояснила механізм маніпулювання: «Позивачі подавали однакові позови допоки справа не потрапила саме до Заічко. Це видно за датами надходження позовів, адже в короткий проміжок надходили близько 10 однакових заяв. Прослідковується, як позивачі самі не були зацікавлені, щоб їх справу розглядали інші судді. Наприклад, позивачі не сплатили судовий збір, не виправляли недоліки заяви, відкликали позов».
Юристка також наголосила, що колеги Заічко майже завжди не відкривали справи, посилаючись на наявність ідентичних позовів, а деякі судді прямо вказували на зловживання правом. «Заічко має доступ до програми діловодства суду і має можливість перевірити історію надходження позовів. Оскільки є всі ознаки маніпулювання автоматизованим розподілом — вона мала б цьому запобігти. Щобільше суддя виносила ухвали, де вказувала на схожі зловживання та навіть накладала штрафи», — зазначила Караченцева.
Під час конкурсу на посаду члена Вищої ради правосуддя, який проводила Етична рада, виявилася цікава тенденція. Учасники конкурсів, які відчувають, що отримають негативний висновок, часто відкликають свою кандидатуру. Всього в конкурсах брали участь 157 учасників, 44 з яких достроково завершили участь. Переважна більшість з них (25 осіб) не зазначила причин припинення участі, інші вказали різні обставини — сімейні, військову службу, проблеми зі здоров'ям.
Єлизавета Караченцева вважає, що конкурсанти сприймають негативні рішення від Етичної ради як визнання їх недоброчесними. У випадку Заічко таке рішення стало б «міткою», яка нагадувала б про її участь у справах з ознаками маніпулювання авторозподілом. Суддя уникла цього, відкликавши свою кандидатуру з конкурсу.
На жаль, це залишається єдиним наслідком для Олени Заічко. Усі виявлені випадки маніпуляції авторозподілом відбувалися у 2018–2020 роках, і строк давності для притягнення судді до відповідальності вже минув.