Російські військові сили переорієнтували свою стратегію на Покровський напрямок після невдалої операції на Харківщині. З липня 2024 року противник активно просувається в бік Покровська, за місяць подолавши понад 7 кілометрів у районі села Желанне, рухаючись вздовж залізничної лінії від села Прогрес.
З метою розібратися в ситуації на передовій, журналісти «Слідства.Інфо» провели інтерв'ю з військовослужбовцями трьох українських підрозділів, які утримують оборону від Красногорівки до Желанного, а також з представниками евакуаційних груп поліції та волонтерами благодійних організацій, які виводять цивільне населення з небезпечних зон.
У Генеральному штабі ЗСУ цей напрямок визнають найскладнішим на сьогодні. Тут розгортається близько третини всіх наступальних операцій противника, а лінія фронту щодня зміщується на користь ворога.
Командир батальйону 47-ї окремої механізованої бригади «Магура» Олександр Ширшин, відомий під позивним «Геній», пояснив журналістам, як саме росіянам вдалося прорвати оборону на цій ділянці. За його словами, українські підрозділи заступили на позиції, коли стабілізація вже була необхідна. Значна частина підготовчих робіт — облаштування позицій, встановлення мінних загороджень — не була завершена. Це дозволило противнику просунутися вздовж залізниці без перешкод, оскільки вона не була перекрита жодними укріпленнями.
На думку комбата 47-ї бригади, швидкість російського просування пояснюється суттєвою перевагою в кількості живої сили. Цю оцінку поділяє і Роб Лі, колишній офіцер морської піхоти США та дослідник російської військової стратегії у Королівському коледжі Лондона.
Ширшин розповів про тактику, яку використовує противник. За його словами, один із полонених росіян описав схему штурмів: група з п'яти бійців отримує завдання дістатися певної точки. Наступна група чекає визначений час, і якщо перша група не подає звіту та зв'язок з нею втрачено, припускається, що вони загинули. Тоді на штурм відправляють уже не п'ять, а десять бійців. Таким способом противник виснажує українські позиції.
Цю ж тактику масованих штурмів малими групами підтверджують й інші військові. Командир взводу БПЛА 109-ї бригади територіальної оборони Андрій Кобалія, чий підрозділ утримував оборону в районі селища Уманське (окупованого з 25 травня 2024 року), описав подібну схему: росіяни відправляли групи по п'ять осіб одна за одною. З тридцяти таких бійців зазвичай доживали до завдання лише восьмеро-десятеро, які потім могли продовжувати штурми.
Кобалія наголошує, що втрати противника при цьому значно більші. На його думку, такої тактики людських жертв не було навіть під час Другої світової війни — росіяни просто відправляють людей на смерть, як на конвеєр.
Подібні спостереження озвучують і в 59-й окремій мотопіхотній бригаді, яка утримує оборону міста Красногорівка. Один із офіцерів цієї бригади повідомив, що лише їхня частина знищила 2960 окупантів у червні та близько 2300 у липні на ділянці від Карлівки та Невельського до Красногорівки. Проте основна проблема полягає не в кількості вбитих ворогів, а в нестачі власних сил: «У нас просто не вистачає людей — піхоти, щоб утримувати позиції». На даний момент під українським контролем у Красногорівці залишається лише кілька будинків. Бої за це місто тривають з кінця квітня.
Щодо можливості відступу та організації оборони в глибину, голова Донецької обласної військової адміністрації Вадим Філашкін повідомив, що фортифікаційні укріплення в Донецькій області «практично завершено». Командир взводу БПЛА 109-ї бригади ТрО розповів про побудовані лінії оборони, включаючи лінію «Карлівка-Прогрес» та укріплення в районах Гродівки, Новогродівки, Селидового і Покровська. Однак він висловив занепокоєння: ці укріплення мали бути другою або допоміжною лінією, тиловою позицією за Покровськом, але за нинішнього темпу наступу противника вони можуть стати основною лінією оборони дуже скоро.
З початку повномасштабного вторгнення обласні та місцеві бюджети Донеччини витратили на розбудову фортифікацій близько 2,6 мільярда гривень. До будівництва залучені місцеві військово-цивільні адміністрації, інженерні військові частини та самі підрозділи, які утримують оборону. Один із офіцерів 59-ї бригади підтвердив, що вони постійно працюють над спорудженням бліндажів з жовтня, тому друга лінія оборони існує.
Паралельно з військовими операціями на Донеччині розгортається масова евакуація цивільного населення. З 5 серпня в області оголосили примусову евакуацію сімей з дітьми. За інформацією начальника відділу комунікацій Національної поліції у Донецькій області Павла Дяченка, йдеться про приблизно 4 тисячи дітей, яких необхідно вивезти з області до безпечніших місць.
На постійній основі працює 20 евакуаційних груп по всій області. Найскладніша ситуація спостерігається в Гродівці та Новогродівці, де населені пункти майже повністю зруйновані. Гродівка нещодавно зазнала потужних авіаударів, центр селища сильно пошкоджений, зафіксовані загиблі та поранені цивільні.
Благодійний фонд «Схід SOS» повідомляє про суттєве збільшення кількості заявок на евакуацію. Керівник евакуаційного напряму фонду Ярослав Корнієнко розповів, що люди телефонують з проханнями про евакуацію навіть о 23:00. Він зазначив, що інтенсивність бойових дій зросла не лише на Покровському напрямку, але й по всій Донецькій області. Заявки надходять з Лиманського та Торецького напрямків. Корнієнко також відзначив, що місцева влада, командування та віцепрем'єр-міністерка Ірина Верещук перебувають у стані підвищеної готовності, очікуючи великих хвиль евакуації протягом року.
За перші три дні примусової евакуації з 28 населених пунктів Донецької області вдалося вивезти 1010 дітей з 756 родин.