Редакція «Слідства.Інфо» вирушила до Прикарпаття, щоб розповісти про повсякденну роботу територіальних центрів комплектування та те, як вони перевіряють чоловіків призовного віку у гірській місцевості.
На контрольному пункті поблизу Верховини на Івано-Франківщині, через який проходять туристи, що прагнуть підкорити Говерлу або відвідати гуцульські села, військовий ТЦК на ім'я Євген затримав місцевого мешканця, який їхав на відпочинок. Чоловік не мав при собі документів про відстрочку. Перевірка тривала близько 20 хвилин, поки електронна база не надала необхідні дані. За спостереженнями Євгена, приблизно 90 відсотків чоловіків, яких він перевіряє, мають порушення військового обліку.
Ворохта — це старовинне гуцульське селище на Івано-Франківщині, яке приймає туристів понад 150 років. Близько восьмої години ранку на залізничний вокзал прибув потяг з Києва. На платформу вийшли переважно жінки з дітьми. Таксисти та водії автобусів, які зустрічають гостей, розповідають, що минулого року було більше відпочивальників, включаючи чоловіків, але тепер туризм отримав «антирекламу».
Чотирьохлипня цього року прикордонники встановили контрольний пункт на в'їзді до Ворохти. Місцеві жителі організували мітинг і демонтували блокпост. Наслідком стало те, що кілька осіб отримали підозри у груповому хуліганстві.
Колишній голова Ворохти Петро Кермощук описав інцидент так: військовий ТЦК на автомобілі намагався розвернутися серед натовпу людей, що стояли на блокпосту. Машина кілька разів їхала вперед і назад, майже збивши людей. Військовий показав середній палець і розпилив газовий балончик через вікно на одного з хлопців, який намагався розмовляти з ним. Той відповів тим же, і ситуація вийшла з-під контролю. 47-річний військовослужбовець отримав ушкодження, а його автомобіль був пошкоджений.
Місцеві жителі неохоче згадують про ці події. Вони пояснюють, що тоді були проблеми з доставкою продуктів, а також вважають, що контроль був надмірно пов'язаний з мобілізаційними заходами, на відміну від того, як це відбувається на курортному Буковелі.
Ольга, дружина одного з учасників акції на блокпосту, розповідає: «Мій чоловік пішов туди, щоб дізнатися, чому наше селище перетворили на прикордонну зону і чому ТЦК з Верховинського району розташований у Ворохті. Йому вручили повістку та підозру у груповому хуліганстві. За кілька днів після інциденту роздали близько сотні повісток».
Голова Ворохтянської селищної ради Олег Дземюк наголошує, що громада повноцінно залучена у військові дії: «Мобілізація продовжується. Ворохтянська громада воює повноцінно, навіть перебуваючи далеко у тилу. Люди купують квадрокоптери, РЕБи, мають змогу розвиватися та донатити на ЗСУ». З шести тисяч мешканців територіальної громади Ворохти 200 чоловіків і жінок воюють на фронті. 13 загинули, 4 зникли безвісти, 2 перебувають у полоні.
Чернівецький прикордонний загін розуміє, що контрольні пости можуть створювати незручності місцевим, які кілька разів на день проходять перевірку. Проте перед військовими стоїть завдання контролю, яке ставить керівництво.
Помічник начальника Чернівецького прикордонного загону Ігор Заруднєв заявляє: «Наші дії узгоджуються з Івано-Франківською ОВА. Якщо хтось вважає, що його права порушені, він може оскаржити дії прикордонників чи ТЦК законними способами. Але приїхати і битися з військовослужбовцями — це неправильно».
Максим служить у ТЦК Надвірнянського району вже місяць. Він з Київщини. На початку повномасштабного вторгнення записався у добровольчий корпус, у березні підписав контракт з добровольчим формуванням територіальної громади Бучанського району, добровільно мобілізувався у 114-ту бригаду, потім його перевели у 42-гу. Максим отримав поранення у боях під Часовим Яром.
«Коли я зупиняю людину для перевірки документів, мені кажуть: «Чому ти не на фронті? Покажи мені документи, що у нас війна». Люди проклинають мене в обличчя. Вони всіх рівняють під одну гребінку, надивляються тіктоків», — розповідає Максим.
За місяць він звик до роботи в ТЦК, але на другий день хотів уже писати рапорт назад на бойові, де було спокійніше. На фронті знаєш, де ворог, а тут «каміння летить з усіх боків». Максим переконує себе, що допомагає побратимам збільшувати чисельність військ, можливо, даючи комусь час на відпочинок або зустріч з рідними.
«Чоловік розуміє, що ми виписуємо повістку, і одразу вдає хворого — все болить, починає кульгати. Люди придумують різні причини: «Сьогодні не можу, завтра обіцяю прийти. Не треба повістку, я сам прийду». Два роки не приходили, а сьогодні обіцяють. Коли я показую військовий квиток з позначкою РФ, люди трішки замовкають. Я кажу: у мене РФ, і я служу, а ти катаєшся, хто з нас справжній українець?» — додає Максим.
Євген, який працює у парі з Максимом, перевіряє одного з місцевих чоловіків, який їде на відпочинок у гори. Той стверджує, що має відстрочку як багатодітний батько, але документів при собі не має. Євген повідомляє, що в системі немає інформації про відстрочку. Чоловік обіцяє знайти фотографію або зателефонувати, щоб підтвердити свій статус. Євген пропонує виписати повістку, щоб не витрачати час. Чоловік заперечує, кажучи, що покаже документ.
«Знаєте, у нас як у магазині: клієнт — це закон. Як ви скажете, так і буде. Саш, дай повістку!» — говорить Євген.
Після того як оператор опрацював дані, система показала, що чоловік має бронювання. Євген вибачився за помилку. Чоловік запитав, чому не можна було перевірити це відразу. Євген порадив мати документи при собі, щоб прискорити процес.
«На жаль, держава не забезпечила нас мобільною системою, — пояснює Євген. — Якщо люди вчасно оновили дані і у них порядок з військовим обліком, додаток «Резерв+» показує все: чи пройшов людина військово-лікарську комісію, чи немає порушень обліку. Зазвичай 90 відсотків чоловіків мають порушення військового обліку — або немає ВЛК, або відстрочка не занесена в систему».
Під час спілкування журналістів з військовими ТЦК вони помітили людей на квадроциклах, які їхали у бік блокпосту, але раптово різко завернули у зворотному напрямку. Ймовірно, вони не хотіли проходити перевірку.
Військові ТЦК зупинили автобус з дітьми. Вийшов супровідник: «Я придатний до військової служби, на обліку. Ми веземо людей від церкви на відпочинок у Верховину. Я супроводжую групу. Але тепер братові скину «подарунок» на день народження — повістку».
Євген розповідає, що робота в ТЦК включає не лише мобілізацію. Військкомати займаються також доставкою тіл загиблих захисників та організацією похорон.
«Постійно чую запитання: «А ти там був? Йди воюй, що стоїш?». Кожного дня. Змучишся відповідати: «Так, був, перевівся після поранення». Люди не хочуть це чути. А військкомати займаються ще й доставкою тіл загиблих і похованнями — це найважче. Люди впізнають тебе на вулиці, знають, що ти роздаєш повістки, а потім мусиш ще й на похороні вручати прапор сім'ї загиблого. І люди дивляться на тебе як на ворога», — ділиться Євген.