На південному кордоні України з Румунією та Молдовою спостерігається масовий наплив спроб незаконного перетину. Чоловіки мобілізаційного віку намагаються покинути країну різними способами: через гірську місцевість у туристичному вбранні, підробляючи документи на рівнинних ділянках, перепливаючи річку Прут або проїжджаючи контрольно-пропускний пункт у селі Мамалига.
З початком туристичного сезону кількість таких спроб зросла в декілька разів. Про це розповідають прикордонники відділу «Селятин» у Чернівецькій області, які охороняють одну з найскладніших ділянок кордону. Територія їхної відповідальності охоплює майже 50 населених пунктів, включаючи села Сарата, Селятин, Шепіт і Руська.
Дорога до Селятина пролягає через гірський рельєф, ліси та річки, що робить цю зону особливо складною для патрулювання. Прикордонники показали журналістам, як влаштована охорона: перед входом до прикордонної смуги встановлені ворота на замку. Сама смуга являє собою зораний грунт шириною від 3 до 7 метрів, де легко помітити сліди порушників.
Дронар Володимир пояснив систему контролю: коли людина приходить на заставу, начальник вирішує, чи може вона пройти за ворота. Особу записують у базу, видають допуск, і вона проходить разом з прикордонником. По слідах на землі видно, скільки осіб пройшло і в якому напрямку. Часто прикордонники виявляють людей, які лише підійшли до воріт — їх називають «фішкарами». Вони стежать за змінами груп чергування та передають інформацію потенційним порушникам.
Володимир запускає дрона для спостереження за лінією кордону. На рівнинній території шукати порушників легше, ніж у гірській місцевості. Дронар звертає увагу на людей з туристичними рюкзаками, серед яких часто трапляються ті, хто намагається незаконно перетнути кордон. Як тільки він фіксує підозрілу активність, повідомляє групу чергування, яка виїжджає на місце.
Патрулювання разом з прикордонниками Євгеном та Дмитром показало складність роботи. Євген потрапив на службу близько року тому. Він жив у сусідній Івано-Франківській області і розповідає, що військові ТЦК зупинили його на дорозі до роботи. «Йшов собі на роботу. Нікого не чіпав. Стали ТЦК. Питають: «Поїхали?». Поїхали. Я ж не ховався ні від кого, ходив на роботу. Зупинили мене. І все, опинився тут за 150 кілометрів від домівки», — розповідає він.
Євген зізнається, що уявляв кордон інакше. «По телевізору показують, що огорожа, вишки стоять, освітлення. На машинах їздять, а тут виявляється, що треба пішки йти бог знає скільки кілометрів. Ще й за порушниками бігати, які свого зраджують і тікають».
Для охорони кордону використовуються різні методи. Крім пішого патрулювання, військові залучають гвинтокрили, приховані камери на деревах, засідки на основі розвідувальної інформації та мобільні групи на автомобілях. Євген часто чергує на вежі спостереження, звідки видно все село Селятин. Звідти він спостерігає за транспортом і людьми, щоб виявити правопорушників.
Раніше зі спостережних пунктів фіксували групи мігрантів та контрабандистів, які намагалися потрапити в Україну. Нині такі випадки трапляються рідше. Замість цього чи не щодня виявляють спроби чоловіків мобілізаційного віку покинути країну незаконно.
Дмитро розповідає про один з таких випадків: «Була зима, холодно. Один порушник намагався перетнути державний кордон. Я повідомив старшого наряду, він вирушив на затримання. Порушник призовного віку не встиг втекти. Він заховався і думав, що ми його не побачимо. Не хотів повертатися назад. Впав і каже: «Я не йду нікуди». Ми в таких ситуаціях просимо. Як не хочуть, то добровільно-примусово». Дмитро висловлює обурення: «Образливо, що я служу, а інші тікають від війни незаконно».
На 160 кілометрів далі від Селятина розташоване село Мамалига, де діє пункт пропуску до молдовського села Крива. Тут Україна межує з Румунією через річку Прут. На рівнинній території порушники частіше вдаються до підробки документів.
Прикордонник Владислав Журигора розповідає про показовий випадок: «Памʼятаю, 17-те число було. У Мамалигу на пункт перевірки приїхала пара — жінка з чоловіком, колишнім військовослужбовцем ЗСУ. Він звільнився за три дні до виїзду за кордон. Шлюб укладений за три дні до виїзду за кордон, вони виїжджали по тому, що жінка з інвалідністю другої групи і він її «супроводжував». А в жінки пенсійне посвідчення видане в той день, коли вони виїжджали. Люди одружилися спеціально, щоб чоловік міг спокійно виїхати за кордон».
Хто хоче потрапити до Молдови, найчастіше підробляють документи. Ті ж, хто прагне до Румунії, долають паркан і переплавляються через річку. На день приїзду журналістів на патрулювання вийшов 18-річний Кирило, курсант Національної академії прикордонної служби України імені Б. Хмельницького.
Кирило розповідає про своє попереднє стажування у Мукачівському прикордонному загоні: «Там з одного боку гірська місцевість, а з іншого — траса, річка. Тоді дуже багато чоловіків призовного віку ловили. Люди навіть під горами спали або у покинутому готелі базувалися. Їм переважно місцеві кидали маршрути. Чоловіки у тому готелі ніч проводили, а там ведмеді, вовки у горах, страшно трішки».
Молодий прикордонник не розуміє мотивів втікачів: «Я не розумію їх взагалі. Мені 18 років і я вже прикордонник, а люди, яким по 40 років, тікають. Дивлюся і не знаю, що про них сказати. Вони тікають, хоча теж можуть піти на захист України».
За даними молдовської служби Радіо Свобода, понад 20 тисяч українських чоловіків нелегально перетнули кордон з Молдовою від початку повномасштабного вторгнення. Проте термін «нелегально» у цьому контексті досить неоднозначний. Перше, що роблять українські втікачі після перетину кордону, — здаються молдовській владі.