Розслідування розпочалося з невдалої спроби отримати інформацію. Журналісти звернулися до Державної служби геології та надр із запитом про те, кому дісталися найбільші газові родовища під час президентства Віктора Януковича. Відповідь виявилася дивною: у списку фігурували лише державні структури, приватних компаній не було жодної.
Таке замовчування інформації видалося підозрілим, особливо коли колеги з «Економічної Правди» отримали від того ж відомства зовсім іншу відповідь, де приватні власники родовищ значилися поряд з державними. Замість звичайної відмови надати дані, Держгеонадра надіслала документ, який виглядав сфабрикованим.
Працівниця Держгеонадр Ірина Железняк, яка готувала цю відповідь, відмовилася пояснювати причини фальсифікації. Її керівник Олександр Сушко протягом кількох тижнів так і не знайшов часу прокоментувати ситуацію. Однак у Сушка виявився мотив для такої поведінки: до призначення в Держгеонадрах він очолював фірму одного з головних фігурантів розслідування, яка за останній рік отримала неймовірну кількість газових надр.
Один з керівників відділу Державної служби геології та надр розповів журналістам у приватній розмові про справжню причину замовчування. Після призначення міністром екології та природних ресурсів Ставицького надійшла вказівка максимально приховувати всі дані про запаси та власників родовищ. Навіть якщо офіційно нададуть якусь правдиву інформацію, вона все одно буде малокорисною.
«За формальними власниками часто стоять абсолютно інші люди і компанії,— пояснив джерело.— Наприклад, син Президента Олександр Янукович отримує ліцензії не напряму, а через шахту ім. Засядька. І так з багатьма родовищами — кінцевих власників знайти складно, але всі нитки тягнуться нагору».
Не отримавши задовільної відповіді від державного органу, журналісти вирішили самостійно з'ясувати, кому за два з половиною роки правління Януковича дісталося найбільше газових родовищ і чиї імена так старанно приховує Держгеонадра. Розпочати вирішили з сина Президента.
Шахта як засіб обміну
Керівник великого донецького підприємства, особисто знайомий з Юхимом Звягільським, розповів про розмову з незмінним керманичем шахти Засядька. За його словами, Звягільський мав мрію приватизувати цю шахту, поки живий і при владі. Під час зустрічі з Президентом Янукович нібито сказав йому: «Оформиш на себе газові родовища і половину з них віддаси Олександру. Потім віддамо тобі шахту».
Така схема обміну державного майна на газові надра для президентської родини цілком відповідає українським реаліям. Найтривожніше те, що вона підтримується багатьма доказами, що дозволяє припустити можливість звинувачення Януковича та Звягільського у заволодінні майном через зловживання службовим становищем.
Факти розповідають наступне. 19 листопада 2010 року Фонд держмайна України наказом №1710 прийняв рішення про приватизацію шахти ім. О.Ф. Засядька. Буквально через місяць, 22 грудня 2010 року, ця ж шахта рішенням Уряду отримала без проведення аукціону дев'ять нафтогазоносних площ на сході України.
Чотири з цих дев'яти площ шахта передала у користування малознаній донецькій фірмі ТОВ «Міжрегіональна газова компанія». Це сталося так: у 2011 році шахта Засядька внесла до статутного фонду цієї компанії 25 тисяч гривень, увійшовши до складу засновників. Таким чином вона отримала можливість передати свої ліцензії на розвідку і видобуток газу цьому підприємству. Інформація про це зафіксована в балансі ПАТ «Шахта ім. О.Ф. Засядька», який досі розміщений на сайті вугільного підприємства.
Олег Кущ, керівник геологічної служби ТОВ «Міжрегіональна газова компанія», повідомив, що їхня фірма працює на Сербській, Золотаревській, Сиротинській та Нижньортищівській площах у Луганській та Харківській областях. Саме ці чотири площі входили до списку дев'яти, які раніше передав Кабмін шахті Засядька. Решту п'ять розробляє сама шахта, що підтвердив Борис Бокій, заступник генерального директора шахти Засядька.
Отже, наприкінці 2010 року розпорядженням №2295-р Уряд передав шахті Засядька дев'ять площ, а шахта у 2011 році передала чотири з них донецькому ТОВ «Міжрегіональна газова компанія». Завершальним етапом цієї операції мало стати остаточне виведення шахти з державної власності, що й сталося 22 липня 2011 року.
Питання про справжнього власника
Хто ж насправді володіє ТОВ «Міжрегіональна газова компанія», яка отримала в подарунок від шахти чотири газові родовища? Засновником цієї компанії є ТОВ «Газінвест-Груп», яке в свою чергу має засновником ТОВ «СЛ-Груп». Ланцюжок власності завершується Едуардом Слиньком, основним власником ТОВ «СЛ-Груп».
Цей мешканець Донецька є депутатом Донецької обласної ради від Партії Регіонів і генеральним директором Корпорації «Менеджмент Ассетс корпорейшн» («МАКО»). Ця корпорація становить основу родинного бізнесу Януковичів: її власником і президентом є син Президента Олександр. Раніше Олександр Янукович разом з Едуардом Слиньком створили ТОВ «Донснабтара», де засновником їм виступала Валентина Арбузова, мати голови НБУ Сергія Арбузова. У Слинька є й інші інтереси, зокрема захоплення зброєю, але газовий бізнес сина Президента займатиме все більше його часу.
Чотири газові родовища, отримані без аукціону,— це лише початок. У травні того ж року «Міжрегіональна газова компанія» самостійно отримала від Луганської облради Бараниківську площу під розвідку і промисловий видобуток газу. За даними джерел журналістів, фірмі сина глави держави незабаром перепадуть ще п'ять ліцензій.
Які запаси природного газу контролює родина Президента? Цю інформацію мав би знати менеджмент ТОВ «МГК». Однак директор цієї фірми Сергій Воронков категорично відмовився розповідати про це. Особливо його обурило питання про власника ТОВ «Міжрегіональна газова компанія»: «У кожної людини є якесь інтимне життя! Таке ж інтимне життя є і у компанії! Я не зобов'язаний говорити вам про власників».
Але джерела в Мінекології поділилися цифрою прогнозних запасів газової компанії, пов'язаної з сином Президента. На п'яти ділянках близько трьох мільярдів кубометрів газу. Це не великі запаси. За припущенням джерел, син Януковича міг зацікавитися ними через брак нормальних спеціалістів у його компанії, які або самі не знають про бідність цих родовищ, або навмисне дають йому неправдиву інформацію.
Твердження про те, що Олександр Янукович не є видатним бізнесменом, журналісти чули неодноразово від різних джерел. Ситуація на газовому ринку частково це підтверджує. Найбільші і найцінніші газові родовища отримав не син глави держави, а більш досвідчений комерсант — Ігор Коломойський.
Офшорна схема найбільшого родовища
Міжнародний скандал навколо найбільшого українського газового родовища Сахалінського у Харківській області завершився тим, що Держгеонадра закріпило його за компанією «Укрнафтобуріння». Медіа неодноразово пов'язували цю фірму з колишнім міністром екології та природних ресурсів Миколою Злочевським.
Прес-служба РНБО, де зараз працює Злочевський, спростувала цю інформацію в офіційній відповіді журналістам. Вона також заперечила його причетність до ще двох фірм, які за останні півтора року отримали вісім ліцензій на розробку родовищ,— ТОВ «Парі» та ТОВ «ЕСК «Еско-Північ».
Однак раніше обидві ці компанії дійсно належали Миколі Злочевському та його загиблому партнеру Миколі Лісіну. Вони контролювали їх через кіпрську компанію Burisma Holdings Limited, про що досі є згадка на сайті Комісії з цінних паперів та бірж США.
Минулого року Burisma змінила власника: замість Злочевського і Лісіна, її бенефіціаром стала кіпрська офшорка Brociti Investments Ltd. «Парі» та «Еско-Північ» змінили й адресу: з київської вулиці Катерини Білокур вони перебралися на вулицю Рилєєва 10а, де їх уже чекала третя фірма — «Укрнафтобуріння».
Коли три компанії розташовуються під одним дахом, логічно припустити, що й власник у них один. Власника «Укрнафтобуріння» журналістам вдалося з'ясувати. Згідно з даними державної системи СМІДА, 90% цієї компанії належать кіпрській фірмі Deripon Commercial Ltd. За допомогою колег з міжнародного фонду OCCRP журналісти дізналися, хто насправді контролює найбільше газове родовище України.
Кінцевим власником Deripon Commercial Ltd. є фірма з Британських Віргінських островів Burrad Financial Corp. Ця структура неодноразово брала участь у різних фінансових схемах групи «Приват» і особисто Ігоря Коломойського.
Підтвердження щодо справжніх власників «Укрнафтобуріння», «Парі» та «Еско-Північ» журналісти отримали з перших рук. Олег Канівець, який протягом двох років працював генеральним директором «Укрнафтобуріння», підтвердив, хто контролює ці фірми: «Безпосередні власники там група «Приват». Колись цю компанію заснував Микола Злочевський, але свої акції він пізніше перепродав групі «Приват».
Таким чином, Ігорю Коломойському вдалося прибрати до рук найбільші запаси природного газу України. Однак, враховуючи апетити та можливості його конкурентів, Коломойський може не затриматися в лідерах надовго.