Березень 2014 року. Площа Леніна у Сімферополі. Будівля уряду Криму, захоплена кілька днів раніше, охороняється озброєними людьми – так звані «зелені чоловічки» та бійці «самооборони Аксьонова». На площі перебуває чоловік, який протягом кількох годин стоїть поруч з озброєними охоронцями. Його присутність – це мовчазний протест проти окупації півострова. Камера телеканалу АТР, що ведеться пряму трансляцію, фіксує його постать.
Цей чоловік – Рішат Амєтов. За словами його вдови Заріни, він не повідомив їй про намір вийти на площу. Його протест був мирним, він просто стояв, висловлюючи своє ставлення до подій, що розгортаються в Криму.
Протягом дня на площі відбувається інцидент. До протестувальника підходять троє людей, двоє з них у камуфляжі. Вони силоміць відводять Амєтова і заштовхують його до автомобіля, який рвучко від'їжджає. Це – останній раз, коли його бачать живим.
Дванадцять днів потому, 15 березня, у селі Земляничне Білогірського району знаходять тіло оголеного чоловіка. На тілі видні сліди жахливих катувань, поруч лежать наручники. Рідні впізнають Рішата Амєтова, який зник 3 березня.
Брат загиблого Рефат Амєтов описує стан тіла: чорні плями від синяків, один вибитий глаз, відкритий очей. Він не встиг розглянути всі пошкодження на тілі, але люди, які були присутні при обмиванні тіла, зробили фотографії та відео.
З дозволу родини редакція отримала ці матеріали. На них видно, що тіло Амєтова – майже суцільний синець. Ребра зламані, у кількох місцях – глибокі рани та опіки. За попереднім висновком судмедекспертів, смерть настала внаслідок удару в око гострим предметом. Особливо жахливо те, що Рішата поховали без черепа. У поліції сім'ї пояснили, що його скальпували для експертизи, але так і не повернули.
Рідні не можуть зрозуміти мотиву таких катувань та вбивства. Рішат не загрожував озброєним людям, його протест був не просто мирним – він був мовчазним. У побуті він був безконфліктною людиною, не мав ворогів, був хорошим батьком для трьох дітей. За професією він був інженером-будівельником, працював водієм, постійно був зайнятий роботою.
Рефат припускає, що його брата вбили просто так, без жодної причини. На його думку, катували Рішата, намагаючись вирвати якісь відомості, яких він не знав. Він не був політичним діячем. Його катували до смерті. Це були абсолютно безглузді катування.
Рефат припускає, що катування могло просто приносити задоволення тому, хто його здійснював. Розповіді інших кримських в'язнів, яким вдалося вирватися на волю, свідчать про те, що мета катувань була одна – зламати людину психологічно і змусити її зізнатися в тому, чого вона не робила або не мала наміру робити.
Перший і обов'язковий пункт на допитах захоплених самообороною чи ФСБ кримських активістів – це звинувачення у зв'язку з «Правим сектором». Далі питання варіюються залежно від того, чим займалася людина.
Від Андрія Щекуна, лідера української громади Криму, під час катувань вимагали зізнатися у спробах зірвати референдум про приєднання Криму до Росії. Його також били, щоб вирвати інформацію про фінансування Євромайдану.
Режисер Олег Сенцов, активісти Олександр Кольченко, Олексій Чирній та Геннадій Афанасьєв мали визнати, що вони терористи і готували вибухи на День перемоги.
Організатори кримського Євромайдану Андрій Щекун та Анатолій Ковальський були першими в'язнями, які потрапили у підвали Республіканського військкомату у Сімферополі. Щекун розповідає про ієрархію в цьому місці: казачки стояли на вулиці, у приміщенні чатували колишні військові, на допити водили самооборонці, а допитували люди, яких називали «спецами».
Щекун описує свої катування: його розділи, прив'язали до стільця, питали електричним струмом і били по плечах гарячими ударами. Коли він падав і втрачав свідомість, його били по грудній клітці професійними ударами. Людина, яка займалася його катуванням, мала акцент. Спочатку Щекуну здалося, що це чеченець, але інші в'язні в камері говорили, що це армянин. Той людина казав, що він найомник, що був у Сомалі, що йому байдуже порізати людину, що він виріже печінку.
Частина «спеців» намагалася приховати свій московський акцент, однак Щекун припускає, що його мучитель міг бути мешканцем Криму. Той сказав фразу про те, що Щекун вивіз свою сім'ю, а його сім'я знаходиться у Сімферополі, і вони не знають, як вести справи. Це дало Щекуну підставу вважати, що це кримчанин, а не чеченець.
Щекун не зламався. На одинадцятий день його разом з іншими активістами з Криму та київського Автомайдану звільнили – в обмін на російських диверсантів. Однак друзі Олега Сенцова тортур не витримали, як розповідає адвокат режисера, посилаючись на слова самого арештанта.
Адвокат Олега Сенцова Дмитро Дінзе розповідає, що співробітники ФСБ, коли його били, оказували психологічний тиск, погрожували, що запихнуть йому палку в задницю, били його по голові ногою, знущалися над ним. Оперативники сказали Сенцову, що його друзі Чирній та Афанасьєв, до яких застосували такі ж методи психологічного та фізичного впливу, «розколотися» за півгодини.
Про погрози сексуального насильства під час допитів розповідають багато колишніх в'язнів. Журналіста Османа Пашаєва разом з групою колег самооборонці затримали під час зйомок у Сімферополі 18 травня, в день забороненого окупаційною владою мітингу на честь жертв депортації кримських татар. Одразу після звільнення Пашаєв назвав того, хто йому погрожував.
Пашаєв розповідає, що його повели на вулицю Кірова, 26, де він чотири години стояв лицем до стіни. Його били по ногам. Коли він запитав про протокол затримання, його почали бити. Найяскравішою особистістю, за його словами, був хтось на ім'я або з кличкою Самвел, у якого була улюблена нецензурна фраза.
Самвелом називає себе самооборонець Армен Мартоян, який став відомим завдяки Інтернету. Це він пресував на камери в аеропорту Сімферополя нардепа Ляшка, бив одеського депутата Гончаренка та знущався над бізнесменом Балашовим. Найпопулярніше його відео – заява у колі друзів про похід на Схід.
Мартоян представляється командиром четвертої роти самооборони Криму, називаючи себе Самвелом.
Важлива деталь: Олега Сенцова катували під час так званого неофіційного затримання 10 травня. Протокол затримання оформили лише 11 травня. Незаконне утримання в неволі і знущання над десятками людей, які з березня потрапили до рук самооборонців, казаків і «зелених чоловічків», відбувалося поза законом і публічністю. Офіційна Москва і Сімферополь не можуть мати жодних питань до цього. Аж поки хтось не зламається, не розколеться і не обмовить себе та інших. Тоді з'являються протокол і нова гучна справа. Питання про те, хто надає російським спецслужбам такі специфічні послуги в Криму, майже риторичне. Однак Сергій Аксьонов, призначаючи командира самооборони Михайла Шеремета першим віце-прем'єром анексованого Криму, відкидає будь-які звинувачення. І про причетність цих людей до викрадення Рішата Амєтова – теж.
Аксьонов називає всі звинувачення голослівними, стверджуючи, що його бойці не затримували Амєтова. Він каже, що у них нічого не пропало, ні однієї ложки чи чашки. Аксьонов заявляє, що вони зацікавлені в тому, щоб зняти всі звинувачення.
Однак факти свідчать про протилежне. Від дня виявлення тіла Рішата Амєтова минуло чотири місяці, а злочин досі не розкрито. Заяву про зникнення чоловіка міліція прийняла миттєво. Сім'я активно розшукувала зниклого через оголошення в ЗМІ. У слідства був вагомий доказ – запис прямої трансляції з площі перед парламентом. По суті – задокументований злочин з викрадення людини, наслідком якого стала її смерть.
Відеозапис дає цілий масив інформації, який за бажання давно дозволив би розкрити злочин або навіть запобігти вбивству. Адже від викрадення до виявлення тіла минуло 12 днів. Слідство взяло до уваги кілька важливих деталей, на які звернув увагу брат загиблого Рефат Амєтов. Однак редакція переконана, що слідство гальмується з простої причини: воно неминуче вийде на бійців «самооборони Криму» – приватної армії, створеної перед окупацією півострова самопроголошеним прем'єром Сергієм Аксьоновим.
На сьогодні невідомо про жодне розслідування злочинів за участі самооборонців Криму та їхніх помічників – казачків і спецтуристів із Росії. Йдеться про викрадення, пограбування чи побиття активістів і журналістів, яких лише у березні моніторинг зафіксував більше сотні. Багато з них, як і у випадку з Рішатом Амєтовим, задокументовано на фото та відео, що дає відповідь на ключові питання.
Питання перше: хто викрав Рішата Амєтова? Очевидно, що спокійно припаркувати авто під будівлею захопленого Радміну, відкрито схопити людину, пройти із нею повз «зелених чоловічків» і самооборонців випадкові люди не могли. Неважко з'ясувати, хто з російських військових та яка рота самооборони чергували того дня на площі. Наприклад, третя.
Питання друге: де утримували і катували Рішата Амєтова? Його схопили 3 березня, а військкомат, де тримали більшість активістів, захопили лише 8 березня. Виключати, що Рішат утримувався там деякий час, не можна – тіло знайшли 15 березня. За інформацією редакції, слідство не може отримати дозволу на огляд підвалів військкомату у силового заступника Аксьонова – екс-командира самооборони Шеремета.
Тіло Амєтова знайшли поблизу Земляничного, за 20 кілометрів від Білогірська. Малоймовірно, що його везли туди з Сімферополя – тіло можна було покинути ближче. Отже, потрібно шукати зв'язок людей і місця.
Це може бути простим збігом, але слідство не може пройти повз увагу той факт, що у 2007 році колишній військовий Армен Мартоян – він же самооборонець Самвел – та його брат Манвел зареєструвалися як фізособи-підприємці в управлінні юстиції саме Білогірського району. Невдовзі Армен Мартоян може стати недоторканим у прямому сенсі – його внесли до списку кримських «єдиноросів» на виборах до парламенту Криму. Можна не сумніватися – за особливі заслуги.