Окружний адміністративний суд Києва, офіційно припинивший своє існування у грудні 2022 року, продовжує обходитися державному бюджету у мільйонні суми. За розрахунками «Слідства.Інфо», за останні три роки видатки на утримання суддів цього суду склали близько 200 мільйонів гривень, з яких щонайменше 62,5 мільйона припадають на 2025 рік.
Ліквідація суду, яку президент Володимир Зеленський затвердив законом у грудні 2022 року, не призвела до автоматичного позбавлення суддів їхнього статусу. Натомість 42 з 49 суддів досі формально залишаються на посадах і отримують зарплату, хоча суд фактично не функціонує. Як пояснює юрист Фундації DEJURE Антон Зелінський, у кращому випадку ці судді займаються розбиранням документів.
З моменту публікації НАБУ так званих «плівок Вовка» у липні 2019 року стало відомо про масштабну змову суддів ОАСКу. На записах обговорювалися схеми подання позовів для блокування роботи Вищої кваліфікаційної комісії суддів, вплив на Вищу раду правосуддя, Державну судову адміністрацію та навіть Конституційний Суд. Розмови торкалися також легалізації незаконних статків, втручання в роботи НАЗК та отримання конфіденційної інформації про журналістів.
У серпні 2019 року НАБУ повідомило про підозри чотирьом суддям ОАСКу — Павлу Вовку, Ігорові Погрібніченку, Євгенію Аблову та Іванові Шепітці з Суворівського районного суду Одеси — за перешкоджання діяльності ВККС. Пізніше, у зв'язку з публікацією нових записів, Павлу Вовку, Євгенію Аблову та ще п'ятьом суддям вручили підозри у створенні в суді злочинної організації з метою захоплення державної влади.
После публікації першої серії записів Верховна Рада достроково припинила повноваження діючого складу ВККС. Однак Окружний адміністративний суд Києва продовжив роботу без жодних змін. За порадою голови ОАСКу Павла Вовка у квітні 2019 року 30 суддів суду не з'явилися на кваліфікаційний іспит до ВККС, посилаючись на тимчасову непрацездатність. 27 з них не прийшли і на повторний іспит у травні того ж року.
Одна з таких суддів — Тетяна Скочок, експомічниця колишнього топчиновника адміністрації Януковича Андрія Портнова. Вона відома тим, що ухвалювала політичні рішення під впливом Вовка, скасовувала висновки Громадської ради доброчесності та підтримувала приховування публічної інформації. У лютому 2026 року ВРП відкрила щодо неї дисциплінарну справу за скаргою, поданою ще у травні 2022 року, але вже у березні 2026 року суддю відмовилися притягати до відповідальності. Причина полягала в тому, що на записах НАБУ вона нібито домовляється з керівництвом лише про короткострокову відсутність, а не про зрив конкретного оцінювання. За 2025 рік Скочок отримала понад 1,6 мільйона гривень зарплати. Проте у 2025 році вона знову тричі не прийшла на тести.
Євгеній Аблов, заступник колишнього голови ОАСКу, автор фрази «Шеф, давай что-то учудім» із записів НАБУ, обвинувачується у пособництві Вовку у захопленні державної влади та перешкоджанні роботі ВККС. Щодо нього відкрили три дисциплінарні справи, за результатами розгляду яких його подали на звільнення, однак Вища рада правосуддя досі не ухвалила остаточного рішення. За 2025 рік Аблов отримав понад 1,1 мільйона гривень зарплати та понад 150 тисяч гривень пенсії. Крім того, Аблов ухвалив рішення, яке фактично зобов'язало правоохоронців «зачистити» Майдан, визнав законною схему закупівлі так званих «рюкзаків Авакова» та поновив на посаді ректорку медичного університету імені Богомольця Катерину Амосову. У квітні 2023 року він намагався піти у відставку, але ВРП зупинила розгляд його заяви.
Ігор Качур, один із наближених до Павла Вовка суддів, отримував штучні позови від підставних осіб та громадських організацій проти членів ВККС. Його завданням було забезпечити «потрібні» рішення для блокування кваліфікаційного оцінювання суддів. У липні 2020 року йому повідомили про підозру за участь у злочинній організації, дії з метою захоплення державної влади та створення штучних перешкод у роботі ВККС. Обвинувальний акт щодо нього вже передали до суду. Наприкінці березня 2026 року Перша дисциплінарна палата ВРП подала Качура на звільнення, однак остаточного рішення ВРП досі не ухвалила. Наразі він тимчасово відсторонений від здійснення правосуддя, але запрплату не отримує через те, що перебуває у відпустці по догляду за дитиною до трьох років. Раніше Качур намагався піти у почесну відставку, однак ВРП йому відмовила. У січні 2026 року Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду відмовив йому у задоволенні позову на оскарження цього рішення.
Напередодні повномасштабного вторгнення ОАСК відкрив провадження за позовами експрезидента-втікача Віктора Януковича до Верховної Ради, хоча строки давно минули. Янукович хотів оскаржити постанову про своє «самоусунення» у 2014 році. Справи розглядали судді Євгеній Аблов та Ігор Качур. Після відступу російських військ від Києва їх закрили.
Згідно із законом «Про судоустрій і статус суддів», у разі ліквідації суду переведення судді в інший суд можливе лише за умови проходження кваліфікаційного оцінювання у ВККС, якщо його не проводили раніше. Однак судді ОАСКу знайшли способи уникнути цієї процедури. Вони приносили медичні довідки про хворобу, не приходили на тести та використовували інші методи затягування розгляду оцінювання. За словами Зелінського, всі їхні схеми уникнення оцінювання з 2019 року донині гарно працюють.
Лише цього року ВККС почала активніше проводити оцінювання суддів ОАСКу. Наразі близько 18 суддів уже дійшли до етапу співбесід. Однак навіть якщо ВККС визнає суддю таким, що не відповідає займаній посаді, справа передається до ВРП, члени якої можуть не ставити подання на голосування. Такі подання можуть лежати там півтора року без жодних наслідків для членів ради.
Юрист також вказує на «дірку в законі»: судді можуть приносити довідки про хворобу на кожне тестування, і немає процедури, яка б їх за це якось оштрафувала. Вони можуть безкінечно купувати довідки, приносити їх, а комісія нічого з цим не може зробити. Як грамотні юристи, вони знайшли в кожній процедурі якусь прогалину і максимально її використовують.
Подібна ситуація вже була під час судової реформи 2017–2019 років, коли ліквідували вищі спеціалізовані суди і включали їх до складу Верховного Суду. Тоді частина суддів роками не погоджувалася на переведення. Зрештою всі втомилися боротися з ними, і ухвалили закон, який дозволив переводитися без оцінювання. Вони перевелися, а за місяць масово подали у відставку. Можливо, план суддів ОАСКу такий же: щоб їм рано чи пізно змінили закон і дозволили перевестись без оцінювання.
У січні 2026 року ВККС розпочала процедуру переведення шести суддів ліквідованого ОАСКу: Тетяни Балась, Кирила Гарника, Ігоря Іщука, Олени Патратій, Ігоря Погрібніченка та Віктора Шулежка. За даними ВККС, вони підтвердили відповідність займаній посаді за результатами кваліфікаційного оцінювання.
Ігор Погрібніченко — один із найбільш наближених до Павла Вовка суддів ОАСКу. У 2019–2020 роках він отримав дві підозри: за винесення завідомо неправосудного рішення та за участь у злочинній організації, сприяння у захопленні державної влади і створення штучних перешкод у роботі ВККС. На записах НАБУ він говорить, що не боїться ВККС, бо вже пройшов оцінювання: «Багато речей, які для мене були неприйнятними до того, як я став доброчесним, тепер є цілком прийнятними». У 2019 році Погрібніченко заборонив конкурсній комісії з добору членів ВРП ухвалювати рішення щодо кандидатів на призначення президентом. Також він заблокував конкурс на керівника митниці та скасував висновки ГРД. Лише наприкінці січня 2026 року ВРП відкрила щодо нього дисциплінарну справу за скаргою, поданою у травні 2022 року. За 2025 рік Погрібніченко отримав майже 2,3 мільйона гривень зарплати.
Віктор Шулежко, суддя ОАСКу, на записах НАБУ обговорював з Вовком та іншими суддями рішення судді Федорчука, яке йшло всупереч планам блокування роботи ВККС та призначення туди «потрібних» людей. Він був суддею «Мовного Майдану» у 2012 році та ухвалив низку суперечливих рішень: продовжив повноваження розформованої у квітні 2014 року ВККС, дозволив платежі в інтересах сина Януковича та зупинив рішення Київради щодо повернення парку відпочинку «Протасів Яр» статусу зеленої зони та зупинення забудови. За це у травні 2025 року ВРП оголосила йому догану з позбавленням доплат на місяць. За минулий рік Шулежко отримав майже 1,8 мільйона гривень зарплати.
Олена Патратій, суддя ОАСКу, разом із колегами двічі не з'явилась на кваліфікаційне оцінювання до ВККС. Вона скасувала висновки Громадської ради доброчесності про невідповідність критеріям доброчесності і професійної етики двох суддів, хоча ГРД не є суб'єктом владних повноважень. За 2025 рік вона заробила майже 1,6 мільйона гривень.
Поки ці судді формально залишаються суддями ОАСКу, вони й надалі отримуватимуть зарплату. За словами Зелінського, це гарантії незалежності та права суддів, мовляв, вони ж не винні, що суд ліквідували.
Колишнього голову ОАСКу Павла Вовка, обвинуваченого в організації ухвалення завідомо неправосудних рішень, захопленні державної влади та перешкоджанні роботі ВККС, звільнили лише у березні 2025 року. Дисциплінарну скаргу на нього подали ще у липні 2021 року, але розгляд справи неодноразово відкладали. Усі ці роки Вовк подавав скарги на членів ВРП, просив переносити засідання через лікарняні, зміну адвокатів та інші причини. Зрештою його звільнили за дисциплінарною справою, використавши записи НАБУ як доказ. І вже понад рік він оскаржує це рішення у Верховному суді. Якщо суд скаже, що не мали права використовувати матеріали кримінального провадження, то, по суті, поновлять Вовка, і він знову стане «суддею без суду».
Паралельно Вовк фігурує у двох кримінальних справах. Перша справа щодо втручання в роботу ВККС і спроб вплинути на її членів може бути закрита через сплив строків давності. Справа дуже довго була в Печерському суді, і нарешті її передали в Подільській. Але, скоріш за все, поки її розглянуть, там просто спливуть строки давності.
У межах другої, основної кримінальної справи обвинуваченими, крім Вовка, є ще 6 суддів ОАСКу. Усі вони досі зберігають свій статус та щомісячні виплати. Цю справу затягували: найняли сліпого юриста і змушували НАБУ перекладати 220 томів шрифтом Брайля, змінювали адвокатів, оскаржували все, що тільки можна. Справа «гуляла» з Верховного суду у ВАКС і назад мабуть 100 разів. Навіть у першій інстанції розгляд може тривати ще рік або два. Однак у основній справі строків давності немає, бо йдеться про захоплення державної влади. Тому можна сподіватися, що рано чи пізно відповідальність таки настане.
Наразі 42 судді ОАСКу формально залишаються в статусі суддів і продовжують отримувати зарплату, попри ліквідацію суду. Лише за 2025 рік на це пішло щонайменше 62,5 мільйона гривень з державного бюджету, а за останні три роки — близько 200 мільйонів гривень.