Олег Ляшко перетворив свою політичну діяльність на перманентний перформанс. Три компоненти – популістські гасла, природний артистизм та вміння маніпулювати громадською думкою – вивели його на третє місце на останніх президентських виборах. Тепер ці ж інструменти мають допомогти його Радикальній партії потрапити до парламенту з десятками депутатів. Проте за блискучою фасадом партії криється складна мережа фінансистів, сумнівних кандидатів та невідповідностей між декларованими цінностями та реальними діями.
Парламентська робота Ляшка – це суцільна гра перед камерами. Він цілує землю, демонстративно їсть сир, влаштовує бійки в залі засідань, навіть намагався привести до Верховної Ради корову. Кожен його жест розраховано на створення образу народного месника, який стоїть проти олігархів, корупціонерів та ворогів держави. Хоча Радикальна партія існує вже чотири роки, Ляшко залишається практично єдиним впізнаваним її обличчям.
Одним з ключових спонсорів партії називають Валерія Вощевського, восьмого номера у виборчому списку. Його кар'єра демонструє типовий для українських політиків маршрут: він працював в Адміністрації президента Кучми, потім у Селянській партії Литвина, згодом у проекті «Озиме покоління» Валерія Хорошковського. Вощевський володіє будівельною компанією «Житлобудінвест» та Чернігівською кондитерською фабрикою «Стріла». За його словами, він вклав у розвиток радикальних ідей 20 мільйонів гривень, які заробив у дев'яностих роках. Частину своїх статків він нажив на транспортуванні казахстанської нафти через українські порти Одеса та Феодосія в рамках проекту «ТенгізШевронОїл» – бізнесу, як він наголошує, не пов'язаного з Україною.
Іншим спонсором партії називають Ігоря Мосійчука, депутата Київської міської ради та відомого політв'язня режиму Януковича. Мосійчук входив до групи так званих «васильківських терористів». Джерело його фінансових можливостей викликає питання: людина, яка провела у в'язниці понад два роки, раптом має кошти на спонсорство партії. За його поясненням, його дружина займалася рекламним бізнесом, який приносив до мільйона доларів на рік. Дивно, що під час його ув'язнення його сім'я мала можливість «нормально» заробляти.
Успіх передвиборчої кампанії Ляшка ґрунтується не лише на грошах, а й на майстерному піарі, особливо навколо Антитерористичної операції на Сході. Складається враження, що окрім Ляшка там взагалі ніхто не воює. Однак заступник командира батальйону «Азов» Олег Однороженко спростовує цей образ. За його словами, ні Ляшко, ні Мосійчук ніколи не брали участь у реальних бойових операціях. Їхні візити на фронт були суто піаровими акціями: приїхати, сфотографуватися на тлі подій, виїхати.
Ляшко позиціонує себе також як меценат добровольчих батальйонів. Однак Однороженко розповідає, що Ляшко збирав гроші нібито на допомогу батальйону «Азов», але ці кошти батальйон ніколи не отримав.
Середовище радикалів наповнене військовими та активістами, хоча їхні біографії часто викликають запитання. Ігор Кріворучко, колишній ротний «Азова», потрапив до списку під 33-м номером. Він став відомий тим, що силою заводив техніку забудовника та розганяв киян. Ця витівка коштувала йому всіх посад та звань в батальйоні, але Ляшко його прихистив. Третій номер списку – комбат батальйону «Айдару» Сергій Мельничук. Сьомий – комбат «Луганська-1» Артем Вітко. Тринадцятий номер – Альона Кошелєва, заявлена як волонтерка Харківського військового шпиталю. Місцеві телеканали навіть знімали про неї репортажі.
Однак голова волонтерської служби Харківського військового шпиталю Ярина Чаговець категорично спростовує цю інформацію. За її словами, такої людини у них ніколи не було, вона ніколи не звертатися до них. Чаговець висловила обурення тим, що Кошелєва видає себе за волонтера їхнього шпиталю.
Ще одним інвестором партії називають Сергія Рибалку, 22-й номер у списку та співвласник корпорації S.I.Group. Раніше він був заступником міністра екології Миколи Злочевського в уряді Миколи Азарова. За словами другого номера списку Андрія Лозового, Рибалка навіть подарував партії машину – людина, яка 18 років будувала бізнес з нуля.
Ляшко не забув і про своє найближче оточення. 26-й номер списку – Тетяна Юзькова, донька першого голови Конституційного Суду України, яку називають колишньою дружиною лідера радикалів. 11-й номер – Олексій Ленський, названий кумом та водієм Ляшка. 15-й номер – Юрій Сухін, також кум. Вощевський запевняє, що не бачить у цьому конфлікту інтересів.
У 2008–2009 роках Ляшко та його куми активно отримували земельні наділи у Бучі під Києвом. Оформленням частини цих ділянок займався Олексій Кириченко, 18-й номер списку РПЛ, колишній лікар президента Ющенка. За розповідями, Ляшко познайомився з ним на масажі. Проте питання про майно та засоби пересування радикалів залишаються табу для українців.
Коли журналісти спробували розпитати про машини, Лозовий відповів, що виборців цікавить програма партії, а не автомобілі. На зауваження, що виборців цікавить, за які кошти придбана машина, він заявив, що розумним виборцям це не цікаво. Коли журналіст запитав, чи це означає, що це цікавить дурним, Лозовий не дав прямої відповіді.
Коли журналісти спробували обговорити ідеологію партії, радикали відмовилися розмовляти. Більше того, при журналістах вони пошматували власний партійний буклет, а свою програму назвали нісенітницею. Вощевський визнав, що в деяких місцях у програмі написано дурниці, хоча потім почав хвалити окремі пункти, наприклад пропозицію добитися від кредиторів списання 75 відсотків зовнішніх боргів України.
Епатажний образ радикалів доповнює ще одна деталь, яка викриває їхню фальш. Ляшко нищівно критикує колишню злочинну владу режиму Януковича, однак одночасно добудовує під Києвом «скромну хатинку» поруч з братами Клюєвими – одіозними політиками часів Януковича. На відео видно, як машина проїжджає повз будинок Клюєвих, а потім повз будинок Ляшка.
Лозовий намагається виправдати цю близькість, заявляючи, що радикали ненавидять Клюєвих так само, як їх ненавидять мільйони українців, адже на совісті цих політиків та їхніх послідовників кров героїв. Однак це звучить неконвінцивно на тлі фізичної близькості їхніх маєтків.
Людина, яка два роки тому працювала в штабі Ляшка, розповідає, що показова «боротьба з регіоналами» – це гра. За її словами, в офісі ходили чутки, що партію фінансує Сергій Льовочкін, впливовий олігарх та політик часів Януковича. На запитання, чи це були розмови всередину офісу, вона підтвердила.
Коли журналісти поставили це питання Лозовому, він відповів агресивно: «Та хай гроші дасть. Де той Льовочкін? Хай принесіть, покажіть ті гроші». Він наполягав, що це неправда, і закликав журналістів навести хоча б один доказ.
Кількість радикальних депутатів, які потрапляють до парламенту, залежить від довіри виборців. Судячи з обіцянок Ляшка, він здатен не лише перемогти сепаратистів і повернути Україні Крим, а й приєднати Марс. Питання про те, як він це зробить, для нього залишається риторичним.