Військове містечко номер 62 займає привабливу територію на окраїні Миколаєва, розташовуючись на березі річки Південний Буг. Саме це розташування привернуло увагу місцевих чиновників, які задумали перетворити військовий об'єкт на престижний котеджний комплекс.
Процес привласнення державного майна розпочався кілька років тому, коли рішенням міської ради частину території військової частини А2488 розділили на приватні ділянки. Цей об'єкт служив місцем підготовки авіаційних фахівців та розміщення військовослужбовців, евакуйованих з Криму. Згодом можновладці розширили свої апетити, відхопивши у Міністерства оборони кілька десятків гектарів додаткових земель.
За словами Артема Корицького, помічника командира з правової роботи військової частини, громадянка Точенова подала позов щодо надання їй та членам її родини, а також будівельним організаціям права проїзду та проходу через військову частину.
Схема, яку застосувала Миколаївська міська рада, виявилася простою, але дієвою. Приватні компанії за мізерні суми купували на території військового містечка будівлі, а потім отримували для їх обслуговування величезні земельні ділянки у довгострокову оренду, що фактично означало передачу у вічне користування. Громадський активіст Сергій Ісаков розповідає, що компанії претендували на площі, несумірно більші за розміри самих об'єктів: «Вони замахнулись на набагато більші площі, в кілька разів перевищуючи землі, на яких розташовувались ці об'єкти. В результаті більше 20 гектарів на березі Південного Бугу фактично було вкрадено».
Конкретні приклади розподілу земель демонструють масштаб операції. ТОВ «Миколаївбудпроект» отримало майже 100 тисяч квадратних метрів для обслуговування сараїв, контрольно-пропускних пунктів, майстерень, складів та навчальних корпусів. ПП «ЛК-Трейдер Україна» дістала понад 13 тисяч квадратних метрів під їдальню. ТОВ «Корн-Експрес» отримала 14 тисяч квадратних метрів під дитячий садок. ТОВ «Інвесттрейдінггруп-М» розпорядилась 30 тисячами квадратних метрів під друкарню, спортзал та казарму.
Після цього земельні ділянки переоформили на підставних осіб, розділивши на тисячеквадратні наділи кожному. Деякі ділянки вже забудовані котеджами, інші продаються на ринку нерухомості. Для будівництва елітного житла знищили ліс на площі понад 2 гектари. Нині агенції нерухомості пропонують місцеву землю за ціною понад 10 тисяч доларів за сотку.
Аналіз бенефіціарів схеми розкриває цікаві закономірності. Першими земельні ділянки в селищі Леваневці отримали родичі миколаївських прокурорів Сергія Поліщука та Валерія Коткова, а також особи, наближені до покійного міського голови Володимира Чайки. Миколаївські активісти кваліфікують цю операцію як найбільшу земельну афе́ру в регіоні, оцінюючи вартість військових ділянок у 67 мільйонів доларів.
Проблема встановлення відповідальності ускладнюється колективним характером органу влади, який приймав рішення. Як зазначає Ісаков, «у нас існує поняття колективної безвідповідальності. Але справа в тому, що був чистий змовок, і депутати, які приймали рішення, особливо з земельної комісії, абсолютно точно розуміли, що вони роблять».
Рішення про передачу земель ухвалювались за безпосередньої згоди тодішнього голови земельної комісії міської ради, нинішнього губернатора Миколаївської області Вадима Мерікова. На той час він не виявляв особливої турботи про потреби Збройних сил України.
Власниками компаній, які привласнили величезні земельні ділянки, виявились люди, наближені до нинішніх місцевих керівників. Зокрема, фірма «ЛК-Трейдер Україна» пов'язується з лідером пропрезидентської групи в міськраді Сергієм Клюсом. Він добре знайомий з керівницями компанії Вікторією Сліжевською та Ларисою Новіковою. Однак під час телефонної розмови зі «Слідством.Інфо» депутат категорично заперечив будь-яку причетність до компанії.
На запитання про зв'язок з «ЛК-Трейдер», Клюс відповів: «Нет, нет». Коли журналісти повідомили, що засновником компанії є його цивільна дружина, депутат запитав, чи розмовляє він з прокуратурою, і відмовився від подальшої розмови, заявивши: «Я ещё раз повторяю Вам, что никакого отношения я к этому предприятию не имею».
«ЛК-Трейдер Україна» придбала на території військового містечка будівлю військторгівської їдальні, а потім отримала понад гектар землі. Нині власники компанії намагаються відстояти «свою землю» в судах, оскільки одна з ділянок розташована на території військової частини. За словами Корицького, «вже є звернення власників цих земельних ділянок щодо надання їм права користування своєю приватною власністю та перенесення цього паркану».
Цікаво, що збільшення площі орендованої ділянки з 7 до 13 тисяч квадратних метрів відбулось за пропозицією нинішнього губернатора Мерікова. Однак він це заперечує: «За моєю пропозицією не могло бути такого, питання не виносилось на розгляд сесії». Проте в рішенні Миколаївської міської ради чітко зазначено, що саме за пропозицією Вадима Мерікова компанії «ЛК-Трейдер Україна» відведено 13 тисяч квадратних метрів. На це Меріков відповів: «Я наоборот всегда выступал против данной компании, поэтому я не знаю, почему у Вас есть такое решение и кто его прописал».
Міністерство оборони нарешті розпочало активні дії щодо повернення військового майна. Відомство оскаржує спірні рішення в судах, стверджуючи, що Миколаївська міська рада ухвалювала їх без згоди військових. Корицький повідомив, що військова частина оскаржує рішення міської ради номер 7/13 та рішення щодо скасування Державного акту на право власності землі номер 466, яким за військовим містечком номер 62 була закріплена територія в 55 гектарів.
Проблема житла для військовослужбовців набула особливої гостроти після переведення до Миколаєва військ з Криму. За інформацією міського квартирно-експлуатаційного відділу, у місті перебуває понад 2,5 тисячі військових без постійного житла. Корицький розповідає: «Бригада, що була виведена з міста Севастополь «БЕЛЬБЕК», зараз знаходиться на нашій території, і ми виділяли їм свої будівлі, і частина військовослужбовців з сім'ями проживають у нашому гуртожитку. Але, на жаль, немає можливості розмістити всіх, адже житла не вистачає, тому люди вимушені знімати у місті окремі квартири».
Під час так званого реформування Збройних сил військові крізь пальці дивились на розтягування власних земель та інфраструктури. На запит редакції Міністерство оборони повідомило, що за останні десять років до обласних державних адміністрацій та у комунальну власність міст і селищ було передано близько 70 військових містечок. Відомство запевняє, що нині ведеться активна робота щодо їх повернення. Однак залишається питання, чи буде ця робота ефективною, якщо тепер за високими парканами розташовуються котеджі впливових осіб.