Рівно дванадцять місяців минуло з того дня, коли центр Дніпропетровська перетворився на місце жорстокого конфлікту. Десятки людей отримали поранення від травматичної зброї, понад двадцять осіб були арештовані. Більшість затриманих виявилися звичайними громадянами, які опинилися не в тому місці і не в той час.
Політичне значення цієї акції було очевидним. Партія Регіонів демонструвала свою силу, залякуючи населення міста. Однак замість того щоб придушити громадянське невдоволення, ці події пробудили політичну свідомість Дніпропетровська. Журналісти видання «Слідство.Інфо» вирішили розібратися, як нині живеться тим, хто організував цю операцію, і яких наслідків вони зазнали.
У той день, 26 січня 2014 року, все почалося як звичайний мітинг. Прихильники європейської інтеграції зібралися біля будівлі обласної державної адміністрації. Однак вони застали там неочікувану картину: будівлю перетворили на укріплену фортецю зі снігових стін і штучно облаштованою ковзанкою.
Підходи до входу охороняла міліція, але за нею ховалися люди в масках, озброєні держаками від лопат. Коли ці озброєні невідомці почали проявляти відверту агресію, троє мітингувальників вирішили залишити місце конфлікту. Вони не припускали, що на них уже полюють.
Сергій Хмелевський, один із потерпілих, згадує про затримання: люди в масках жорстко його затримали, крутили руки, били ногами. Лише на проїжджій частині він дізнався, що це міліціонери. Затриманих завантажили у приватні автівки. Один зі свідків навіть зробив фотографію з видимими номерами машин і місцем затримання. Однак у офіційному протоколі міліціонери вказали зовсім інше місце – саму облдержадміністрацію.
Едуард Шевченко розповідає, що правоохоронці заперечували, що щось відбувалося поблизу облдержадміністрації, і стверджували, що затримали їх саме там, коли вони нібито чинили безлад. Спочатку затриманих звинуватили в грабежі. За їхніми словами, їм казали, що вони нібито пограбували банк, когось побили, погрожували пістолетом. Свідкам розповідали, що зброю вилучили саме у них.
Едуард, Владислав і Сергій стали першими затриманими і першими звинуватженими в організації масових безладів. Насправді ж озброєні люди, які спровокували побиття, були завезені до будівель облради та облдержадміністрації заздалегідь, організовано, з міліцейським супроводом.
Відеозапис, зроблений на першому поверсі облдержадміністрації, чітко показує, як тітушок озброювали держаками в присутності міліціонерів і рятувальників. Після перших сутичок до мітингувальників вийшов перший заступник губернатора Анатолій Крупський і публічно пообіцяв: ці люди більше не з'являтимуться, їх уже немає.
Одразу після цієї обіцянки міліція кинулася затримувати учасників мітингу. Шевченко розповідає про постійні залякування: міліціонери підходили до них, оточували, глумилися, говорили, що їм загрожує щонайменше десять років, що їх зґвалтують і знищать у слідчому ізоляторі ще до суду.
Людей хапали по всій центральній частині міста. Правоохоронці поводилися жорстоко. О другій ночі два судді Бабушкінського районного суду за годину видали ордери на арешт для 22 затриманих. Судовий розгляд тривав лічені хвилини. Людина входила, кілька слів – і виходила. Всім визначили два місяці у слідчому ізоляторі.
Визволити затриманих адвокатам вдалося лише через три тижні, і то після приїзду єврокомісара. Порушень під час арешту було більш ніж достатньо. За словами адвоката Віталія Погосяна, докази були сфальсифіковані, свідками виступали працівники міліції, жодна з підстав для обрання запобіжного заходу не була перевірена. Адвокат впевнений, що суддів законність цікавила мало. Правоохоронці могли затримати людей на три доби для детальної перевірки фактів, але цього не зробили.
Розслідування незаконного арешту, побиття мітингувальників та озброєння тітушок прокуратура Дніпропетровської області розпочала на початку березня 2014 року. Результати виявилися мізерними – трьох тітушок просто оштрафували.
Унікальність ситуації полягає в тому, що кожен, хто замовляв побиття і арешти, кожен ключовий виконавець – це добре відомі люди. Однак чим вище вони були у владній ієрархії, тим менше проблем у них виникло з правоохоронцями.
Безпосередньо керували взаємодією міліції та озброєних тітушок керівники місцевої міліції: заступник начальника обласного управління міліції Сергій Третяков і начальник відділу громадської безпеки міського управління міліції Сергій Хуторний. Степан Трускавецький, заступник прокурора Дніпропетровської області, повідомив, що кримінальні провадження стосовно двох керівників органів внутрішніх справ розпочаті, обвинувальні акти за статтею 203 скеровані до суду.
Обох посадовців звільнили. Однак третій командир тітушок, заступник начальника міського управління міліції Володимир Сидлецький, спокійно продовжує працювати. У прокуратурі про нього забули. Про решту міліціонерів, включаючи слідчих, які сфальсифікували докази для арешту, згадали лише минулого місяця.
Роман Сосков, заступник прокурора Дніпропетровської області, повідомив про відкриття проваджень за статтею 372 щодо незаконного притягнення до кримінальної відповідальності працівників міліції та прокуратури міста Дніпропетровська.
За рік деякі зі слідчих навіть отримали підвищення, кажуть адвокати. Рядові міліціонери регулярно зустрічаються як свідки з тими, кого вони тоді жорстко затримували. Шевченко розповідає, що вони ставляться до них як до злочинців, вважають себе захисниками законності і порядку, постійно натякають, що скоро почнуться судові розгляди.
На своїх посадах працюють і судді, які посеред ночі кинули за грати на шістдесят діб понад двадцять людей. Суддя Микола Бібік офіційно перебуває у відпустці до лютого-березня. А суддя Микола Решетник знаходиться на робочому місці. Він не вбачає проблеми в тому, що його нічними рішеннями 12 невинних людей потрапили до слідчого ізолятора. За його словами, всі його дії були законними і відповідали законодавству.
Саме через відсутність будь-яких правових наслідків для суддів учасники подій 26 січня організували для Решетника яєчну люстрацію. Один з учасників – Кирило Дороленко. Після подій 26 січня його кинули у СІЗО за звинуваченням у підготовці терористичного акту. Потім звинувачення зняли, але за фальсифікацію доказів нікого не покарали. Дороленко переконаний, що після революції структури влади залишилися на місці, люди працюють разом, можливо, мають спільний бізнес у кришуваннях, їх не змінили, вони прикривають один одного.
У прокуратурі обіцяють, що справа врешті зрушить і для суддів. Процес розпочався лише місяць тому. За словами заступника прокурора Романа Соскова, прокурор області 11 грудня направив заяву про проведення перевірки та притягнення суддів до дисциплінарної відповідальності.
Однак ні судді, ні слідчі прокуратури та міліції, ні рядові оперативники МВС не могли дати дозвіл на завезення тітушок до облради. Це міг зробити лише тодішній голова облради Євген Удод. Проте 26 грудня минулого року кримінальне провадження стосовно Удода закрили через недостатність доказів.
Аналогічно лише голова облдержадміністрації Дмитро Колєсніков мав достатньо повноважень, щоб дозволити міліції, рятувальникам МНС і озброєним тітушкам спільно діяти на території облдержадміністрації. Однак він наразі не під слідством, а у Верховній Раді. З тієї ж причини Євген Удод продовжує керувати Дніпропетровською облрадою.
Так визначено стрілочників: начальники підрозділів міліції, можливо, рядові слідчі, навіть судді. А справжні ляльководи залишаються недоторканними. Чому високопосадовці знову вийдуть сухими із води? Можливо, тому що не змінилося головне – система, коли правоохоронці керуватимуться не телефонним дзвінком, а законом.
Розслідування дій правоохоронців реально почалося лише у грудні минулого року після приходу нового прокурора області. Однак прокурор, який відверто гальмував справу, нікуди не дівся – він очолив Львівську обласну прокуратуру. Так виглядає життя по-новому.