Установи, які відповідають за національну безпеку держави, мають дотримуватися найсуворіших стандартів при виборі партнерів для роботи з конфіденційною інформацією. Однак розслідування показує, що Генеральна прокуратура України систематично ігнорує ці вимоги, створюючи потенційну загрозу для держави.
У листопаді 2014 року у «Віснику державних закупівель» було опубліковано оголошення про закупівлю послуг з обслуговування внутрішньої бази даних з обмеженим доступом під назвою «Єдина система статистики та аналізу» (ЄССА). Замовник – Генеральна прокуратура України. Вартість контракту становила 920 тисяч гривень. Процедура проводилася в одного учасника, переможцем став «Летограф ІТ консалтинг і послуги Україна». Це була не перша угода ГПУ з цією компанією.
Проблема полягає в тому, хто насправді стоїть за цією фірмою. Засновниками «Летографа ІТ консалтинг і послуги Україна» офіційно зареєстровані Лукін Гліб Володимирович та болгарська компанія «НІКЕА ТОП 906». Згідно з документами болгарського підприємства, його єдиним власником є той самий Гліб Лукін. Таким чином, українська компанія повністю належить одній людині.
За інформацією Служби безпеки України, Гліб Володимирович Лукін – громадянин Російської Федерації. Його бізнес не обмежується українськими структурами. Лукін володіє російськими компаніями з аналогічними назвами – «Летограф» і «Летограф ІТ консалтинг і послуги». Однак це не звичайний комерційний підприємець, який пропонує ІТ-послуги на ринку.
Лукін входить до складу ради директорів ВАТ «Особливе конструкторське бюро Салют», де він представляє інтереси Російської Федерації. Це підприємство є учасником федеральної цільової програми розвитку оборонно-промислового комплексу Російської Федерації на період 2011–2020 років. Іншими словами, людина, якій належить компанія, що обслуговує секретні бази Генпрокуратури України, безпосередньо задіяна в розвитку військово-промислового потенціалу Росії.
Генеральна прокуратура України передала обслуговування своїх внутрішніх інформаційних систем компанії, яка належить громадянину Росії, залученому до оборонно-промислового комплексу цієї країни. Отримання доступу до таких унікальних даних – це питання технічної можливості.
Вячеслав Полях, колишній начальник управління організації роботи з документами ГПУ, пояснює ризики такої ситуації: «Якщо до будь-якої бази органа Генеральної прокуратури, служби безпеки України чи Мінюста мають доступ сторонні особи, це створює ризики того, що документи або інформація можуть бути використані».
Олександр Курінний, фахівець у сфері інформаційних технологій, додає важливий момент: «Розробник програмного забезпечення, створюючи інструмент, знає його слабкі місця. Якщо на нього натиснути, він скаже, де саме вразливості. Це полегшує роботу хакерам і дозволяє їм швидше отримати доступ до інформації та замести сліди».
Документи Служби безпеки України, які потрапили до редакції, підтверджують серйозність проблеми. Один з них, позначений грифом «для службового користування», був поданий прем'єру Азарову у 2012 році. Тоді компанія «Летограф» намагалася стати учасником проекту електронної взаємодії у секретаріаті Кабінету Міністрів. Пропозиція була вражаючою – всього 1 гривня. Компанія дуже прагнула перемогти в цьому тендері.
СБУ провела перевірку та дійшла тривожних висновків. У документі зазначено: «Засновниками компанії офіційно вказані громадянин України Білик В.В. та громадянин РФ Лукін Г.В. Однак Білик В.В. не має жодного відношення до діяльності товариства. Він не виступав засновником, не передавав документи сторонім особам. Таким чином, ТОВ «Летограф ІТ Консалтинг і послуги Україна» зареєстровано на підставну особу та має ознаки фіктивності».
Інший документ СБУ описує можливі катастрофічні наслідки співпраці з цією компанією. У ньому йдеться: «У 2012 році Служба безпеки України проводила перевірку діяльності ТОВ «Летограф ІТ Консалтинг і послуги Україна». За результатами Премєр-міністра України було поінформовано про передумови до можливого витоку відомостей з обмеженим доступом, розголошення яких може завдати шкоди національній безпеці держави, у випадку залучення цієї компанії до створення у Секретаріаті Кабінету Міністрів України системи електронної взаємодії».
Незважаючи на ці попередження, Генеральна прокуратура України не вважала за потрібне проконсультуватися з СБУ перед проведенням тендеру та вибором переможця.
Порушення не обмежилися цим. Замовляючи послуги у «Летографа», ГПУ була зобов'язана погодити закупівлю з Державною агенцією з питань електронного урядування. Офіційна інформація з цього агентства, яка потрапила до редакції, показує, що й цей обов'язок був проігнорований.
У документі агентства зазначено: «Всі роботи з інформатизації, що виконуються органами державної влади за бюджетні кошти, підлягають обов'язковому погодженню з Генеральним державним замовником НПІ. Інформуємо, що Генеральна прокуратура України у 2014 році не звертався до Агентства та не надавав на розгляд та погодження проекти інформатизації».
Фахівець Курінний попереджає про ще один ризик: «У системі можуть бути приховані так звані закладки, які можуть спричинити витік інформації рано чи пізно». Аналогія проста: якщо вам потрібно проникнути в чужу оселю без спеціальних інструментів, вас можуть спіймати або ви залишите сліди. Але якщо ви самі встановлювали замок, потрапити всередину для вас буде легко.
Процедура самого тендеру викликає численні питання. На офіційному сайті «Вісника державних закупівель» виявлені факти фальсифікації тендерної документації. Наприклад, замість коду ЄДРПОУ компанії «Летограф» вказано код ПАТ «Дочірнього банку «Сбербанку Росії».
Оскільки закупівля проводилася в одного учасника, Генпрокуратура згідно з законом розмістила на сайті обґрунтування відсутності конкурентів. Однак цей документ описує зовсім іншу компанію та інший тендер. За інформацією редакції, охочих обслуговувати бази ГПУ серед українських фірм багато, але переможцем завжди стає одна й та сама компанія.
Це не перший випадок, коли Генпрокуратура намагається приховати інформацію про співпрацю з «Летографом». У 2011 році ГПУ, посилаючись на технічні причини, не опублікувала у віснику дані про закупівлі послуг у цієї компанії.
Хто в Генпрокуратурі відповідав за проведення тендеру? Головою комітету з конкурсних торгів є Анатолій Васильович Даниленко, заступник Генерального прокурора України, який неодноразово був об'єктом журналістських розслідувань.
За обранням переможцем «Летографа» також стоїть Олег Володимирович Уманський, начальник управління забезпечення роботи інформаційних систем, адміністрування мереж та зв'язку – ще одна особа, яка привертала увагу медіа.
Почуваючи неладне, російський «Летограф» почав активно українізуватися. На російському сайті компанії раніше було вказане українське представництво, але згодом ця інформація зникла. Натомість з'явився новий сайт з абсолютно новим дизайном та логотипом. Жодного натяку на російське походження та справжніх власників.
На запити редакції компанія не відповіла. Журналісти вирішили особисто відвідати офіс за адресою, вказаною на офіційному сайті. У дверях їх зустрів працівник компанії Олександр Селіхов. Він не впустив журналістів всередину, але на деякі питання все ж відповів російською мовою: «Ми працюємо з технологіями, ми не працюємо з документами. Мені, якщо чесно, все одно, які там документи… Ми, якщо є завдання, ми його технічно реалізуємо, а що з ним робить Генеральна прокуратура, використовує – я вам не скажу».
Генеральна прокуратура України пояснює свою прихильність до російського «Летографа» турботою про державні кошти. Економія – головний аргумент. Національна безпека, за такої логіки, не є пріоритетом. ГПУ намагається переконати громадськість, що система безпеки у неї надійна і що несанкціонований доступ до баз даних неможливий навіть для розробника. Однак немає гарантій, що прокурорські документи не «спливуть» в Інтернеті, можливо, на якомусь російському сайті.