Київський Бронетанковий Завод придбав чотири дизельні двигуни УТД-20 через ТОВ «Чайка» – компанію, яка спеціалізується на торгівлі м'ясом. За цю закупівлю завод виплатив 1 млн 619 тис. гривень. Однак розслідування показує, що реальна вартість цих двигунів становила лише 1 млн 23 тис. гривень, які «Чайка» отримала від науково-виробничого об'єднання «Босфор» 19 грудня 2014 року. Різниця в 596 тис. гривень залишається невідомою.
Працівники КБТЗ повідомили журналістам, що завод переплатив за двигуни майже вдвічі. За їхніми розрахунками, у 2014 році Міністерство оборони замовляло ремонт аналогічних двигунів за 120–140 тис. гривень, а вартість ремонтного фонду складала 30–40 тис. гривень. Таким чином, максимальна справедлива ціна не повинна була перевищувати 200 тис. гривень за один двигун. Один з працівників заводу прямо заявив, що така закупівля мала на меті привласнення бюджетних коштів у великих розмірах.
Договір на постачання підписав директор КБТЗ Владислав Лисиця 22 грудня 2014 року, всього за три дні після того, як «Чайка» отримала двигуни від «Босфору». Однак платіж не міг бути здійснений без погодження керівництва концерну «Укроборонпром», до складу якого входить завод. 23 грудня Лисиця надіслав звернення до Артура Херувімова, директора департаменту контролю за фінансово-господарською діяльністю підприємств-учасників ДК «Укроборонпром». Херувімов є земляком гендиректора концерну Романа Романова – вони разом були членами громадської організації «Громадянський Рух «Відродження Херсона». Саме Херувімов, ймовірно, погодив платіж.
Обґрунтування закупівлі звучало так: єдиний український виробник двигунів УТД-20 – завод «Південьдизельмаш» – перебував у стані банкрутства та фактично припинив діяльність. Альтернативних постачальників на ринку не було. Тому було прийнято рішення придбати чотири двигуни у ТОВ «Чайка», оскільки вони не були у використанні.
Однак це формулювання приховує проблему: якщо двигуни не були в експлуатації, то єдиною альтернативою українському виробнику могли бути російські заводи. Один з засновників «Босфору» Віктор Ніконов підтвердив, що компанія виконує ремонт двигунів з російських запчастин. На запитання, чи можуть вони отримати деталі з Росії, він відповів: «Ну звичайно. Ми ж для цього тут годуємо людей».
Після поставки двигунів на завод була проведена перевірка якості. Комісія КБТЗ склала рекламаційні акти, які засвідчили, що всі чотири двигуни непридатні до експлуатації. У документах зазначалися такі дефекти: витікання масла, забоївни, що свідчать про невідповідність першій категорії якості, витікання палива з штуцера, витікання палива з дренажної системи. Ці акти затвердив сам в.о. директора КБТЗ Владислав Лисиця. Таким чином, двигуни, які є критичним компонентом бойової машини і за які було виплачено 1 млн 600 тис. гривень, виявилися непридатними. Військовослужбовці в зоні проведення АТО часто скаржаться на надходження несправної техніки.
Замість того щоб пояснити журналістам причини залучення посередницької компанії та куди зникли 596 тис. гривень, 23 січня в.о. директора КБТЗ Владислав Лисиця видав наказ про комерційну таємницю. Цим наказом він зобов'язав працівників підприємства розголошувати інформацію виключно з його письмового дозволу. Фактично керівник заводу намагався закрити рота своїм підлеглим, щоб інформація про можливі зловживання не стала публічною.
Коли журналісти запитали Лисицю про причини видання цього наказу, він відповів: «Я вам що, обов'язаний це говорити?» На зауваження, що він є директором державного підприємства, Лисиця припинив розмову. Директор департаменту інформаційної політики ДК «Укроборонпром» Лук'ян Сельський запропонував журналістам подати офіційний інформаційний запит для отримання інтерв'ю з Лисицею.
Важливе питання полягає в тому, чи могла така закупівля відбутися без відома вищого керівництва «Укроборонпрому». Це видається малоймовірним, оскільки красиві декларації керівництва концерну часто суперечать реальним практикам.
У грудні 2014 року Сергій Пінькас, перший заступник Генерального директора ДК «Укроборонпром», підписав наказ про внесення змін до порядку попередньої кваліфікації постачальників. Цей документ мав стати своєрідною біблією концерну – набором правил для відбору та допуску компаній до роботи з державним підприємством. У своєму інтерв'ю Роман Романов представив це як перемогу над корупцією. Він стверджував, що раніше на 17 запитів надходило 17 пропозицій від фірм, які належали родичам директорів, а тепер подається близько 2 тис. пропозицій. Романов також заявив, що керівників можна звільнити, якщо вони не виконують замовлень або крадуть.
Однак база даних з 2 тис. підприємств, яка нібито оновлюється щотижня, розповідає іншу історію. Журналісти отримали цю базу станом на 19 грудня 2014 року. У ній чітко зазначено, які компанії кваліфіковані та допущені до роботи з «Укроборонпромом». Коли журналісти шукали ТОВ «Чайка» за кодом ЄДРПОУ, вони не знайшли цю компанію в реєстрі. Це означає, що на момент проведення платежів за двигуни УТД-20 компанія взагалі не була зареєстрована в системі «Укроборонпрому». Однак Сергій Пінькас стверджує, що «Чайка» була в реєстрах, фігурувала в «Укроборонпромі» та поставила ці двигуни.
В концерні існує служба безпеки з 18 працівників, яка мала б запобігти таким очевидним порушенням. Однак у грудні 2014 року «Чайка» легко пройшла повз цей контроль. Владислав Гадіон, директор департаменту економічної безпеки ДК «Укроборонпром», пояснив, що він відповідає виключно за кваліфікацію учасників торгів і не порівнює ціни та не погоджує угоди – це компетенція керівників підприємств. На запитання, чи є порушенням закупівля за 1 млн 600 тис. гривень через третю компанію, Гадіон відповів, що він не кваліфікує порушення, оскільки не є правоохоронним органом.
Гадіон давав свідчення у справі Анатолія Майбороди, екс-директора «Укрінмашу» – дочірньої компанії «Укроборонпрому». Формально Майбороду звільнили за те, що він укладав угоди з так званими некваліфікованими постачальниками на суми в кількадесят тисяч гривень, причому не на військову номенклатуру. Однак сам Майборода стверджує, що його звільнили, оскільки він відмовився повернутися до схеми з двома посередниками в експортних постачаннях. За його словами, така схема явно корупційна: «Укрінмаш» – перша прокладка – друга прокладка – замовник.
Цікаво, що описана Майбородою схема дуже нагадує закупівлю КБТЗ чотирьох двигунів для БТРів. Тут також присутні посередники, переплата та низька якість товару. Тому журналісти офіційно звертаються до правоохоронних органів з проханням дати оцінку діям в.о. директора КБТЗ Владислава Лисиці та найвищого керівництва Державного Концерну «Укроборонпром». Це питання державної безпеки.