Вісімдесятип'ятирічна мати Івана Пінчука, який служив у Міністерстві з надзвичайних ситуацій, досі не може прийти до тями після втрати сина. Протягом останніх п'ятнадцяти років він жив поруч з нею, і вона не може змиритися з тим, що він пішов раніше за неї. Йому було всього п'ятдесят чотири роки.
З болем у голосі вона згадує, як він дбав про неї: приходив до дому, цікавився її самопочуттям, турбувався, чи їй не холодно. Тепер вона залишилася сама, і це горе не відпускає її.
Того липневого дня в автомобілі «Лада» разом з вітчимом їхала тридцятип'ятирічна Вікторія Несин – мати трьох неповнолітніх дітей. Саму аварію та її обставини вона не пам'ятає. Після удару жінка опинилася в лікарні, де пролежала кілька місяців. Лікарі довгий час приховували від неї новину про смерть вітчима, щоб не погіршити її стан. Сьогодні Вікторія – інвалід другої групи.
Їй довелося перенести складну операцію: видалили селезінку, встановили пластини в тазовій частині та стегні, лікували переломи та струс мозку. Проблеми з диханням переслідують її постійно. Коли її діти просять, щоб вона взяла їх на руки, вона не може цього зробити через металеві конструкції в тілі.
На лікарняне ліжко з травмами середньої тяжкості потрапила й Людмила Шварко, цивільна дружина загиблого. Вона була впевнена, що винуватець аварії Сергій Пукас отримає справедливе покарання, і ніякі матеріальні компенсації не допоможуть йому уникнути суду.
Людмила говорила: вона ніколи не простить йому те, що він зробив. Вона сподівалася, що суд винесе справедливий вирок. Гроші не повернуть ні Івана, ні здоров'я її дочці. Вона висловлювала надію, що суд засудить винуватця або він піде захищати Україну.
Півроку до розгляду справи ніхто не сумнівався в справедливому вироку. Докази проти Сергія Пукаса були переконливими. Відеореєстратор зафіксував момент аварії за лічені секунди до удару. На записі видно, як автомобіль їде зі швидкістю понад 90 км на годину, коли раптом його обганяє «Тойота Кемрі» Пукаса, яка мчить зі швидкістю близько 150 км на годину. Машина вискочила на зустрічну смугу і буквально зносила стареньку «сімку».
Екстрені служби прибули на місце за п'ять хвилин. На відео видно, як товариші водія, які їхали на Мерседесі Брабус та Порш Кайен Магнум, розбили вікна та багажник «Тойоти», щоб витягти звідти зброю і перекласти її до свого автомобіля. Це виглядало як спроба замести сліди. Поліція, як звичайно, залишилася байдужою до того, що відбувалося.
Вікторія Несин розповідає про поведінку друзів винуватця: вони грубо поводилися з потерпілими, не виявили жодного співчуття. Коли сестра загиблого звернулася до них з проханням проявити людяність, вони відповіли зневажливо, запитавши, чи вона їм завидує через їхні дорогі машини.
Того дня Сергій Пукас сів за кермо в стані алкогольного сп'яніння. Експертиза показала, що вміст етилового спирту в його крові становив 1,63 промілле. Адвокат потерпілих Володимир Купрієнко наголошує: максимально допустимий рівень алкоголю в крові не повинен перевищувати 0,2 відсотки, тому 1,63 промілле – це дуже значна кількість.
Це була не перша поведінка Пукаса за кермом у нетверезому стані. У 2012 році Голосіївський районний суд Києва штрафував його на дві тисячі п'ятсот п'ятдесят гривень за керування в стані алкогольного сп'яніння. Однак грошове стягнення не змінило його поведінку.
Коли журналісти зв'язалися з Пукасом телефоном, він не виявив жодного почуття провини. На запитання про те, як він міг їхати п'яним, він відповів, що ніхто від цього не застрахований. Коли йому нагадали, що можна не пити за кермом, він почав розповідати історію про те, як він відпочивав на пляжі, коли йому подзвонили з новиною про серйозну хворобу дядька. Йому довелося поїхати в Київ за ліками, і він мав запах алкоголю, але не був п'яним. Він стверджував, що це було давно, коли-то там.
На прямий вопрос про те, чи був він у стані алкогольного сп'яніння, він відповів, що мав лише запах.
Розуміючи серйозність ситуації, Пукас дав потерпілим 90 тисяч 500 гривень на лікування. Вони прийняли гроші через матеріальні труднощі. Лідія Несин, сестра загиблого Івана, розповідає, що вони не знали, чи правильно робити це. Люди з села та родичі допомагали їм, вони позичали гроші, продавали корів, щоб піднімати Віку, яка мала трьох дітей.
Незважаючи на фінансову допомогу, прокурор у Вишгородському суді просив для Пукаса ув'язнення, як того вимагає закон у таких випадках.
Однак суддя Олена Скарлат винесла інше рішення. На додачу до вже сплачених 90 з половиною тисяч гривень суд зобов'язав Пукаса виплатити родичам Івана Пінчука ще 280 тисяч гривень морального відшкодування. Самого винуватця засудили до п'яти років умовно, тобто він не піде до в'язниці.
На рішення суддя не вплинуло навіть те, що водій керував автомобілем у стані сп'яніння. Навпаки, суддя пояснила таку м'якість наявністю пом'якшувальних обставин. Виявляється, Пукас розкаявся, крім того, він активіст і має проблеми зі здоров'ям.
У своєму рішенні суддя зазначила, що Пукас раніше не притягувався до кримінальної відповідальності, позитивно характеризується за місцем проживання та роботи, активно бере участь у громадському житті, за що має відповідні подяки. Його стан здоров'я як інваліда другої групи потребує лікування та реабілітації. Він визнав свою вину, просив пробачення у потерпілих, а його поведінка в суді свідчить про щире каяття.
Син Івана Пінчука Максим обурюється таким вироком: людину вбили, двох жінок скалічили, а винуватець просто відбувся тим, що він гарна людина, допомагає всім, і йому потрібно ходити в басейн для реабілітації.
Щодо громадської діяльності Сергія Пукаса, юриста ТОВ «Велес Дім», складно щось сказати. Однак у його телефоні знайшлися зображення посвідчень, які викликають питання. На них він позиціонує себе радником голови правління якогось антикорупційного комітету України, прокурором головного управління представництва в суді, захисту інтересів громадян та держави при виконанні судових рішень, а також помічником екс-нардепа від «Партії регіонів» Ельбруса Тадеєва. На фотографіях, зроблених у його машині, видно купи готівки, що свідчить про його матеріальний достаток.
Коли журналісти запитали його про ці посвідчення, він назвав себе звичайною людиною, яка з семи років мила машини, щоб чогось добитися в житті. На запитання про посвідчення прокурора він відповів, що це просто фотографії. Коли йому нагадали про фотографії з великою кількістю готівки, він засміявся і сказав, що це просто красиві картинки.
Суддя Олена Скарлат, яка фактично відпустила Пукаса на волю, не була на робочому місці. Одразу після винесення вироку вона поїхала на відпочинок. Помічниця судді повідомила, що вона в відпустці.
Родичі загиблого Івана Пінчука разом з прокуратурою Київської області планують оскаржувати рішення судді Олени Скарлат в Апеляційному суді та добиватися нового вироку для Сергія Пукаса.
Мати загиблого каже: вона хоче, щоб його судили справедливо. Винуватець гуляє на волі, а її синочка вже півроку немає, і йому за це нічого не дали.
Рішення українського суду можна підсумувати так: один мертвий батько, дві скалічені жінки і п'ять років умовного засудження для того, хто це зробив. Чи це справедливість, чи варто за неї боротися?