Анексія Криму обійшлася Україні в астрономічну суму. Офіційна оцінка урядовців становить один трильйон вісімдесят мільярдів гривень, однак експерти наполягають, що реальні втрати значно більші. На думку економіста Андрія Клименко, збитки слід розраховувати не в гривнях, а в доларах США, причому ця цифра постійно зростає. Найбільш відчутна втрата – державні активи, які опинилися під контролем окупаційної влади.
Процес захоплення українського майна розпочався задовго до проведення так званого референдуму про приєднання Криму до Російської Федерації. Паралельно з блокадою українських військових частин та кораблів окупанти систематично привласнювали найцінніші державні підприємства. Російські ЗМІ намагалися представити ці дії як ініціативу місцевої влади та загонів «самооборони» під керівництвом Сергія Аксьонова, однак реальність виглядала інакше. Наприклад, знамениті «вежі Бойка» на морському шельфі та компанія «Чорноморнафтогаз» швидко опинилися у власності структур, пов'язаних із «Газпромом». Депутатів для легалізації окупаційних дій скликали до сесійної зали не лише місцеві керманичі, а й російські військові спеціалісти на чолі з Ігором Стрєлковим.
Уже 17 березня, наступного дня після псевдо-референдуму, Верховна Рада Криму ухвалила рішення про так звану «націоналізацію» українських підприємств. Київ розцінив цей крок як звичайну крадіжку. Міністр юстиції Павло Петренко заявив, що Україна залишає за собою право на вжиття адекватних заходів щодо компенсації збитків за рахунок російського майна як на території України, так і в інших державах.
Україна звернулася до Європейського суду з прав людини 25 березня того ж року, проте досі чекає на рішення про прийняття справи проти Росії до розгляду. Попри офіційні заяви про нечутливість до санкцій ЄС та США, російські державні монополії та відомства на практиці проявляють обережність. Вони послідовно відмовляються зараховувати захоплене українське майно на свій баланс, залишаючи його формально власністю Республіки Крим. Водночас призначені окупаційною владою менеджери все частіше потрапляють на крадіжках. Сам Аксьонов нещодавно оголосив про відсторонення керівництва «Чорноморнафтогазу» від виконання обов'язків через розслідування, наголошуючи на «колосальних» обсягах хищень на підприємстві.
Особливо цінні державні дачі та резиденції, де раніше відпочивали українські керівники та проводились міжнародні форуми, кримський парламент передав Федеральній службі охорони Росії. Найбільш престижні об'єкти дісталися Управлінню справами президента Путіна. До них належать Юсупівський палац, де під час Ялтинської конференції мешкав Сталін, та резиденція «Зоря», де від путчистів ГКЧП ховався президент Горбачов. Путін також отримав «Масандру» – легендарне об'єднання виноробства з багатою історією та світовим брендом.
Після окупації московські чиновники та офіцери ФСБ інспектували кримські державні дачі, однак залишилися розчаровані рівнем комфорту. Російські топ-посадовці звикли до більшого розкошу, тому масового паломництва російської еліти на кримські віп-резиденції влітку не спостерігалося – вони відпочивали закордоном. Проте за інформацією джерел, перші особи Росії відвідують захоплені кримські дачі набагато частіше, ніж офіційно повідомляється. Путін неодноразово приїжджав до Криму інкогніто, дістаючись резиденції «Зоря» катером із Сочі. Ходять чутки про проведення там нарад із лідерами ДНР та ЛНР.
«Масандра» мала гірше щастя. Попри те, що об'єднання десяти підприємств з унікальною колекцією вин, світовим брендом і десятками тисяч гектарів виноградників було передано російському президенту ще в березні 2014 року, його управління справами досі не поспішає брати ці активи на свій баланс. Причина проста – «Масандра» потрапила до санкційних списків Європейського Союзу. Економіст Клименко наголошує, що санкції були б набагато ефективнішими, якби Україна розпочала кримінальне переслідування за кожним фактом експропріації активів та незаконного їх використання.
Тим часом 10 лютого на головний завод «Масандри» прибули озброєні люди в бронежилетах – так звані «ополченці» Аксьонова. Перед цим керівник підприємства Микола Бойко потрапив до кардіології внаслідок «дружньої розмови» з кримськими керманичами. Його наступник Юрій Космачевський встиг працювати виконувачем обов'язків генерального директора лише один день – керівник управління справами президента Росії у Криму Подолько зняв його з посади, а слідчий комітет відкрив кримінальну справу. Роботу підприємства паралізовано, російська ДУСя не надає кредитів, зростає заборгованість і загрожує банкрутство.
Космачевський повідомив про борги близько 50 мільйонів рублів за спирт та невиплачену зарплату за грудень і січень. Ситуація на виноградниках критична, люди очікували кращого, але отримали гірше.
За останнє десятиліття на землях кримських виноградників виросло кілька царських сіл. На землях «Магарача» збудували маєток, пов'язаний із сім'єю Віктора Януковича. «Масандру» захищав спеціальний закон, однак напередодні анексії люди екс-міністра агрополітики Миколи Присяжнюка в інтересах віце-прем'єра Арбузова спробували відкусити від об'єднання близько сотні гектарів землі. Тепер історія повторюється.
Космачевський скаржиться, що людей цікавить лише земля та фірмовий знак «Масандри», який у грудні минулого року за пропозицією Подолько мали продати московській організації. Серед претендентів на масандрівські землі – російський олігарх Вагіт Алікперов та «Сбербанк России». Власник «Лукойлу» має в Криму дачу, навколо якої орендував виноградники і зареєстрував власну марку вина «Ай-Даніль». «Сбербанк» ще за Януковича приватизував санаторний комплекс «Мрія» і, користуючись пільгами від українського уряду, почав зводити на його місці елітний готель. Саме там у травні 2014 року Путін проводив зібрання депутатів, яке запам'яталося пропозицією Жириновського наректи президента імператором.
Шанси «Масандри» зберегти свої землі та вина наразі сумнівні. Це не військова база, а російський президент у Криму опікується військовими об'єктами набагато більше – і не лише на півострові.