Українська судова система залишається практично нелюстрованою, незважаючи на прийняття закону про відновлення довіри до судової влади. Голова Тимчасової спеціальної комісії з перевірки суддів Володимир Мойсик наголошує на необхідності самоочищення судового корпусу. За його словами, судові органи не визнають наявність у своїх лавах суддів, які служили попередньому режиму, а замість цього скаржаться на брак поваги до себе. Мойсик переконаний, що повернути довіру суспільства можна лише через дозвіл судам очиститися від компрометуючих себе осіб.
Тимчасова спеціальна комісія була створена у квітні на підставі закону про відновлення довіри до судової влади. З липня комісія почала приймати скарги на суддів судів загальної юрисдикції. За цей час надійшло близько трьох тисяч заяв, на основі яких члени комісії ініціювали перевірку понад трьохсот суддів.
До цього часу комісія провела два офіційні засідання, на яких розглянула справи щодо дванадцяти суддів. За результатами розгляду восьмеро суддів були передані до Вищої ради юстиції з висновком про звільнення за порушення присяги. Щодо двох інших суддів матеріали надійшли до Вищої кваліфікаційної комісії суддів, де було визначено, що вони не заслуговують на звільнення, але мають бути піддані дисциплінарному стягненню. Одного суддю апеляційного суду комісія виправдала.
Однак робота комісії зіткнулася з серйозними перешкодами. З жовтня комісія не може функціонувати через втрату двох представників. Юрій Кармазін вийшов за власним бажанням, а Станіслав Щотка перейшов до Вищої кваліфікаційної комісії суддів. Решта відібраних скарг залишилася необробленою.
Міністерство юстиції також веде облік суддів, які відмовляються проходити люстраційну перевірку. Департамент з питань люстрації Мін'юсту повідомив, що без згоди судді його неможливо перевіряти. На сьогодні у списку таких «відмовників» значиться 44 прізвища.
Луганська область лідирує за кількістю суддів, які не подали заяви про проходження перевірки – 24 особи. На другому місці Донецька область з тринадцятьма суддями. На Одещині чотири судді відмовилися від перевірки, у Києві – троє.
Деякі судді зі сходу України знайшли оригінальний спосіб уникнути люстрації. За словами директорки Департаменту з питань люстрації Тетяни Козаренко, окремі судді могли не подати заяву, оскільки їхні суди припинили роботу або документи не дійшли адресатам. Однак деякі з них, за її припущенням, уже присягнули так званим терористичним організаціям ДНР і ЛНР і працюють суддями від їхнього імені.
Проект «Слідство.інфо» отримав документи, які підтверджують ці припущення. В указах голови Донецької народної республіки про призначення суддів виявлено сім імен, які повністю збігаються зі списком Мін'юсту.
Наприклад, четверо суддів Донецького окружного адмінсуду – Наталія Спасова, Катерина Наумова, Наталія Мальцева та Юлія Шумакова – ще влітку 2014 року розглядали справи як представники української судової системи. За даними реєстру судових рішень, перші три судді мали активну судову практику, тоді як про справи Шумакової немає жодної згадки.
Валерія Тараньова з Будьонівського районного суду Донецька також розглядала справи як український суддя влітку 2014 року. Валентина Яманко з Донецького апеляційного адмінсуду винесла своє останнє рішення від імені України 2 вересня 2014 року. Це рішення стосувалося відшкодування витрат на виплату й доставку пенсій на території, де проводилася антитерористична операція.
Тепер ці судді перейшли на іншу сторону, а Україна може лише символічно погрожувати їм дисциплінарними та адміністративними стягненнями.
У Києві ситуація дещо інша. З шістдесяти шести суддів Київського апеляційного господарського суду лише одна суддя не дала згоди на перевірку. Це Лідія Рєпіна. Проект «Слідство.інфо» спробував з'ясувати причину її відмови, але поговорити з нею не вдалося ні журналістам, ні її безпосередньому керівнику – голові суду.
Голова Київського апеляційного господарського суду Олег Хрипун розповів, що за інформацією від знайомих суддя Рєпіна перебуває в Криму. Можливо, терміновий від'їзд пов'язаний з її діяльністю поза судом. Після роботи вона займала посаду очільниці одного зі столичних Об'єднань Співвласників Багатоквартирних Будинків. У цій ролі вона намагалася привласнити приміщення, приватизовані хімчисткою, і спробувала їх відсудити.
Протизаконні дії Рєпіної привернули увагу правоохоронців. За словами Хрипуна, вона прийняла процесуальне рішення у складі комісії суддів щодо прийняття до провадження апеляційної скарги у своїй справі. Органи СБУ склали протокол про корупцію, який розглядався у Шевченківському суді Києва. Рєпіна була визнана винною у вчинення корупційної діяльності. Керівник повідомив, що з того часу колегу не бачив і про її зникнення повідомив компетентні органи. За його словами, судді того часу не отримували зарплату, тому вона більше не живе на цю посаду.
Серед суддів, які відмовилися від люстрації, – Володимир Колесниченко, якого називають кумом Сергія Ківалова. Він розпочав суддівську кар'єру з Уманського міськсуду. У 2005 році очолив скандальний Печерський суд Києва. У 2007 році просив перевірити законність дій президента Віктора Ющенка, коли той намагався його звільнити, і відстояв свою посаду. Після Печерського суду двічі входив до складу Вищої ради юстиції. Колесниченко – один з 44 суддів, які відмовилися проходити люстраційну перевірку.
Тетяна Козаренко пояснює, що неподання судді заяви про перевірку може означати, що суддя не бажає проходити люстрацію і має що скривати. Альтернативно, суддя може не бажати залишатися у судовій системі або влаштовує демарш, щоб побачити, як розвиватимуться подальші події.
Коли проект «Слідство.інфо» передав судді Колесниченку запитання про те, чи має він підстави боятися люстрації, він не захотів відповідати.
Іншого судді зі списку – Валерія Швеця – також не вдалося спілкуватися з журналістами. Коли проект зареєструвався на відкритий пленум у Вищому спеціалізованому суді, щоб поставити судді Швецю запитання, сталася надзвичайна подія. Представниця суду пояснила, що засідання перенесено у зв'язку з інформацією про неможливість забезпечення безпеки суддів та працівників апарату суду.
Мабуть, суддів налякали активісти, які зібралися перед приміщенням суду. На думку людей у мантіях, правоохоронці більше не здатні гарантувати їм безпеку.
Причина, чому судді бояться людей, але не бояться порушувати закон, проста. Вони розуміють, що судова система влаштована так, що судді фактично безкарні. Тому найбільше, що їм загрожує – це громадське осуд і протест.
Державна судова адміністрація підтвердила цю ситуацію у своїй відповіді на запит. До прийняття постанови Верховною Радою про звільнення судді, він не може бути звільнений з посади і не втрачає право на отримання суддівської винагороди. Таким чином, неподання судді заяви на проходження люстраційної перевірки не є підставою для припинення виплати суддівської винагороди, якщо суддя має повноваження на здійснення правосуддя та знаходиться в трудових відносинах з судом.
Наразі єдиний механізм звільнення судді – це рішення Верховної Ради за поданням Вищої ради юстиції. Однак остання засідання Вищої ради юстиції відбулося навесні 2014 року. Відтоді її робота фактично заблокована через брак більше половини членів.
Повноваження членів попереднього складу Вищої ради юстиції були припинені 11 квітня. За дев'ять місяців у колегіальному органі, якому належить формувати суддівський корпус, з 20 членів залишилося лише семеро.
Сергія Бондаря, Сергія Власенка та Лідію Мазур до Вищої ради юстиції призначив президент. Василя Головатого та Олега Махніцького – всеукраїнська конференція працівників органів прокуратури. Міністр юстиції та голова Верховного суду Ярослав Романюк увійшли до Вищої ради юстиції за посадою.
Три місця залишаються вакантними від Верховної ради, з'їзду суддів, з'їзду адвокатів, з'їзду представників юридичних вищих навчальних закладів та наукових установ. Новопризначений генпрокурор Віктор Шокін поки що не увійшов до Вищої ради юстиції.
Директорка Департаменту з питань люстрації вважає, що в державі продовжується боротьба за владу. На її думку, певні органи та групи намагаються узурпувати владу, мати адміністративний та політичний вплив, впливати на формування органів, через які можна впливати на прийняття рішень та незалежність судів. Вони прагнуть, щоб до цих органів були делеговані або обрані люди, які забезпечуватимуть прийняття політичних рішень.
Восьмеро суддів, по яких тимчасова спеціальна комісія підготувала висновки про звільнення, залишаються у своїх посадах. Їхні справи будуть чекати розгляду доти, доки не запрацює Вища рада юстиції. Тим часом вони продовжують виносити рішення.
Володимир Мойсик вважає, що біда полягає в тому, що судді продовжують працювати. На його думку, це не становить великої проблеми для державного бюджету, але має серйозну моральну сторону.
Станом на 13 лютого 2015 року Вища рада юстиції не розглянула 395 матеріалів про звільнення суддів. З них 85 матеріалів стосуються звільнення у зв'язку з досягненням граничного віку, а 310 – заяв про звільнення за загальними обставинами.
У Вищої ради юстиції також зависло 47 матеріалів про звільнення суддів за особливими обставинами, коли мало місце порушення присяги або набрав законної сили обвинувальний акт.
Існує надія, що Вища рада юстиції якнайшвидше доукомплектується і почне очищувати суддівський корпус від людей, які під мантією втратили совість. Інакше судді й надалі змушені будуть ховатися від суспільства. Однак люди, на відміну від судової системи, бачать усе.