Дванадцять місяців минуло з часу, коли українські журналісти отримали унікальний доступ до архіву документів екс-президента Віктора Януковича. Матеріали, які видавалися достатніми для сотень довічних вироків, нині залишили лише гіркий смак розчарування. Жоден з очевидних винуватців не постав перед судом.
Протягом кількох днів і ночей журналісти з різних видань та телеканалів витягали з Київського моря документи, які прислужники екс-президента намагалися знищити. Платіжні доручення, акти, розрахунки, записи охоронців – усього кілька тисяч аркушів. Хоча слідчі згодом забрали матеріали, журналістам вдалося скопіювати майже весь архів. Найцікавішим виявилися схеми, які розкривали механізми збагачення так званої «Сім'ї».
Нерухомість займала центральне місце в цих схемах. Родина Януковича демонструвала виразну пристрасть до накопичення квадратних метрів. На Оболонській набережній, 15/5, офіційно проживав сам екс-президент. У цьому ж будинку розташовувалася квартира його коханки Любові Полєжай.
З'ясувалося, що в офіційному реєстрі власності немає жодної інформації про арешт помешкання Януковича. Квартира Полєжай записана на її доньку Марію, і це майно також не заарештоване.
На Оболонській набережній стояв будинок, спеціально зведений для старшого сина Віктора Януковича Олександра. Довгий час він перебував у власності однієї з межигірських фірм, але восени попереднього року його продали. За словами Лесі Іванової, журналістки видання «Наші гроші» та проекту YanukovychLeaks, власником була компанія «Дім Лісника» – та сама структура, яка займалася розбудовою Межигір'я та на яку записувалася земля в Сухолуччі. Оскільки арешт не був накладений, у жовтні попереднього року обидва об'єкти в один день у одного нотаріуса з різницею всього в десять хвилин були переоформлені на одну й ту саму людину – Артура Ростомяна.
Прокуратура залишається мовчазною щодо зв'язку між «мисливською фірмою» Януковича та новим власником нерухомості.
Олександр Янукович, син екс-президента, продовжує залишатися акціонером групи підприємств «Мако» та виведеного з ринку банку «ВБР». Паралельно він розвиває бізнес на новій батьківщині – у Санкт-Петербурзі, де вже отримав дозвіл на роботу.
Любов Полєжай, коханка Януковича, залишила помітний слід у межигірських документах. Вона володіла салоном краси на тій самій Оболонській набережній та дитячим табором під Києвом. Салон «Кристал Спа» закрився одразу після революції, але згодом знову почав працювати, хоча вже під іншою компанією. Проте ТОВ «Кристал СПА», засноване Полєжай, продовжує функціонувати згідно з єдиним реєстром.
Дитячий табір «Славутич» у Переяславі, власником якого є благодійний фонд Полєжай «Дорога Майбутнього», також працює. Журналісти знайшли у Межигір'ї стоси документів про мільйонні суми, які надходили на утримання табору. Санаторій продовжує заробляти з українського бюджету – лише торік Київська облдержадміністрація виділила йому понад два мільйони гривень на оздоровлення дітей.
Офіс фонду розташовувався в центрі Подолу на Волоській вулиці. Будівля нині перебуває під арештом, але охороняється приватним охоронним агентством. Охоронець у камуфляжі пояснив, що його найняли якісь замовники, але конкретні деталі йому невідомі.
Відпочинок Януковича становив окрему главу його багатства. Елітне полювання у Сухолуччі об'єднувало близько трьох десятків відомих політиків.
Доля деяких з цих «друзів» після втечі лідера склалася дивовижно вдало. Юрій Бойко та Вадим Новинський восени 2014 року стали народними депутатами. Сергій Ківалов залишився ректором Одеської академії та представником у Венеціанській комісії. Леонід Кучма представляє Україну на переговорах з терористами.
Артур Ростомян, на якого тепер записана нерухомість Януковича на Оболоні, виявився пов'язаним з мисливським колом екс-президента. Дослідження показало, що він був прописаний поруч з однофамільцем Вачаганом Ростомяном у Кіровоградській області. Вачаган Ростомян є співзасновником мисливського клубу «Ярик». Його колегою по клубу був Василь Сапко, син генерал-лейтенанта Костянтина Сапка, який входив до складу 28 членів закритого мисливського клубу Януковича. Таким чином, сумнівів у тому, що елітні квадратні метри потрапили в «надійні руки», немає.
Щодо грошей, вивезених з України свитою Януковича, точні суми не можуть назвати ні експерти, ні прокурори. Розмови йдуть про мільйони, мільярди, десятки мільярдів. Повернути їх назад також не вдається. На прохання України європейці накладали санкції на підозрілих осіб та їхні активи.
Микола Голомша, перший заступник Генпрокурора у період лютого-жовтня 2014 року, згадує: «Суми, по яких ми провадили перевірки, були різні – по 200 мільярдів, 150 мільярдів, 32 мільярди і так далі. Все це були сумнівні операції, які ми перевіряли і потім вносили до реєстрів досудових розслідувань кримінальні провадження».
Дарина Каленюк з «Центру протидії корупції» зазначає, що деякі активи все ж було знайдено. По Іванющенку – близько 100 мільйонів євро. По братам Андрію та Сергію Клюєвим – маєтки в Австрії. Однак вона попереджає про небезпеку: «Стосовно кількох людей санкції будуть скасовані. І все, що було арештовано, буде розморожено. Це означає, що навіки втрачено для того, щоб його коли-небудь повернути в Україну».
Брати Клюєви знайшли винахідливий спосіб вивести українські гроші. За даними ГПУ, молодший – Андрій – набрав кредитів у державного «Укрексімбанку» під заставу неліквідного майна, а відсотки гасив наступними траншами державних же грошей. Каленюк пояснює: «Фактично держава сама собі заплатила за те, що ця приватна клюєвська компанія користувалася цим кредитом. Кредит загалом в сумі 450 мільйонів євро – це на наш курс шалені гроші, мінімум два річних бюджети всієї прокуратури України. Цей епізод не розслідується. Хоча розслідуючи цей маленький епізод лише по Андрію Клюєву, прокуратура могла б сама себе окупити на два роки».
Старший Клюєв – Сергій – восени 2013 року публічно придбав власника найбільшої частки «Межигір'я» – компанію «Танталіт», через яку проходили майже всі межигірські фінансові потоки. Напередодні 2015 року, після обрання до Верховної Ради, Клюєв вийшов з числа власників компанії. Цей факт вразив експертів.
Каленюк зауважує: «Те, що «Танталіт» в грудні змінив власника, говорить про те, що проти «Танталіту» немає нічого. Через «Танталіт» проводилися більшість операцій з будівництва Межигір'я. Через «Танталіт» купувалися люстри по 80 тисяч доларів. Через «Танталіт» будувалися Хонка. Щодо посадових осіб «Танталіту» взагалі не було кримінальних проваджень. Сергій Клюєв, який був власником Танталіту до грудня, вивів знову з «Танталіту» гроші – 140 мільйонів».
Екс-заступник Генпрокурора Микола Голомша налаштований оптимістичніше: «Зміна власника у кримінальному провадженні великої ролі не грає. Там питання розглядається не тільки по формі, але й по суті. І коли вбачається порушення, зловживання, слідчий має право накладати арешт, вживати заходи до забезпечення позову у майбутньому в суді».
Так чи інакше, нардеп Сергій Клюєв залишається недоторканним, а його брат Андрій – невідомо.
На запит до Генпрокуратури про хід розслідування злочинів, відображених у документах, врятованих журналістами, надійшла надлаконічна відповідь. На прохання дати коментар на камеру або хоча б показати, чи живі передані ГПУ документи, відповіли впевненою відмовою.
Слід одних фірм і людей, які будували межигірське багатство, вистиг кілька років тому. Але дехто залишився, і також не має жодних проблем.
Одразу після Революції разом з іншими з України втік Андрій Кравець, колишній очільник Державного управління справами. Журналісти потрапили до кіноцентру «Зоряний», яким спершу керував сам Кравець, а згодом його дружина Марина Пелих. Там Партія Регіонів облаштувала свою штаб-квартиру.
Журналісти знайшли архів документів, який доводить зв'язок Кравця з Межигір'ям. Очолюючи у 2004 році «Зоряний» і ТОВ «БК Укрбудінвест», Кравець замовляв вишукувальні роботи для проекту культурно-оздоровчого центру в Нових Петрівцях. Фактично це був клубний будинок Януковича і територія навколо нього. Саме з нього стартував процес перетворення державної дачі на розкішну резиденцію.
Улітку сталася знакова подія. Андрій Кравець спокійно повернувся до України і навіть дав інтерв'ю «Українській правді». Його прізвище не фігурує в списку осіб, що перебувають у розшуку. Відтак, він може спокійно займатися своїми справами або допомагати дружині, яка володіє цілою будівельною імперією в Києві. Землю їй давали навіть за нової влади у столиці.
Усе це – дуже коротке, але дуже важливе нагадування. Кому? Новому Генпрокурору і його команді. Чергову поразку в боротьбі зі злочинцями Україна може не пробачити.