Журналісти видання «Слідства.Інфо» провели розслідування, яке виявило тривожну тенденцію: від осені 2023 року на території України різко зросла кількість випадків, коли російські військові вбивали українських бійців, які вже припинили опір. Аналіз відеозаписів з дронів, зроблених Силами оборони, а також матеріалів, поширених самими росіянами, став основою для документального фільму «У полон не брати».
З'ясувалося, що такі вбивства відбуваються не в одному місці та не є результатом дій окремих військовослужбовців. Страти фіксуються уздовж всієї лінії фронту — від Запорізької до Луганської областей — і не пов'язані з конкретними підрозділами російської армії.
Юрій Бєлоусов, керівник Департаменту протидії злочинам, вчиненим в умовах збройного конфлікту в Офісі Генпрокурора, пояснює, що такі дії порушують фундаментальні норми міжнародного права. Військовослужбовці, які складають зброю та піднімають руки, отримують особливий статус і мають право на гуманне поводження. Це включає надання медичної допомоги, утримання в належних умовах, заборону катувань та, безумовно, заборону вбивства.
Правоохоронці почали фіксувати зростання кількості таких вбивств з листопада 2023 року. Узимку 2024 року тенденція посилювалася. До кінця вересня 2024 року Офіс Генпрокурора мав інформацію про 84 вбивства беззбройних українських військових. Найбільш тривожним є те, що понад половина всіх зареєстрованих випадків сталася саме у 2024 році.
Прокуратура припускає, що така масовість свідчить про зміну офіційної політики щодо військовополонених. Коли вбивства були поодинокими, можна було говорити про недостатній контроль окремого офіцера. Однак коли такі злочини відбуваються одночасно в різних регіонах та різних підрозділах, це вказує на рішення, прийняте на вищому рівні командування.
Журналісти «Слідства.Інфо» отримали доступ до низки відеозаписів, які документують як поодинокі, так і групові страти. Деякі з них зняті дронами Сил оборони безпосередньо під час вбивств.
Один з таких записів датується лютим 2024 року і зроблений поблизу села Роботине у Запорізькій області. На відео видно двох беззбройних українських військових, які повільно виходять з окопу. Один з них явно поранений — він шкутильгає та спирається на побратима. Коли вони зупиняються, російський військовий робить кілька пострілів, і обидва українці падають.
Інший відеозапис фіксує страту семи українських бійців у районі міста Часів Яр на Донеччині. Однак найбільш масовою з відомих страт стала подія, про яку стало відомо 1 жовтня. У Покровському районі Донецької області російські військові розстріляли 16 беззбройних українських військовослужбовців.
Бєлоусов припускає, що такі жорстокі методи можуть бути пов'язані з невдачами на полі бою. Крім того, росіяни часто знімають та поширюють відео цих вбивств, що, на його думку, є психологічною операцією, спрямованою на деморалізацію українських військових та їхніх родин.
Розслідування виявило й інші воєнні злочини. На одному з відеозаписів, зробленому Силами оборони на Донеччині у грудні 2023 року поблизу Часового Яру, видно російського військового з червоним скотчем на руці, який просувається вперед, використовуючи беззбройного українського бійця як живий щит.
Системність таких практик підтверджується свідченнями російського військовополоненого Дмітрія Курашова, який служив у підрозділі «Шторм V», укомплектованому колишніми в'язнями. Курашов розповів, що командир їхньої штурмової групи перед першим бойовим виходом наказував їм брати українських бійців у полон, зв'язувати їх та використовувати як живий щит, щоб уникнути атак дронів.
Крім того, Курашов свідчить, що під час навчань перед відправкою на фронт інструктори радили новобранцям не брати українських військових у полон.
Однак страчування українських військовослужбовців, як виявилося, наказується не лише підрозділам, сформованим з колишніх в'язнів. Документи, які мають журналісти, свідчать про причетність військовослужбовців різних підрозділів російської армії — від «Шторму» та приватних військових компаній до елітних десантно-штурмових частин.
Один з найбільш деталізованих відеозаписів зроблений у Запорізькій області у грудні 2023 року поблизу села Вербове. На ньому видно бійців розвідувальної роти 274-го десантно-штурмового полку російської армії. Три українські військові з піднятими руками, без захисного спорядження, один за одним виходять з бліндажа. Росіяни виводять їх на узбіччя ґрунтової дороги та змушують встати на коліна. За кілька хвилин спалахують постріли. Один з полонених падає обличчям вперед. Російський військовий з автоматом підходить до тіл, оглядає їх та робить контрольні постріли в лежачих українців.
Бєлоусов зазначає, що на початку розслідування припускали, що більше порушень міжнародного гуманітарного права вчиняють саме підрозділи з в'язнів та приватні військові компанії, оскільки їх не навчали міжнародному праву. Однак Буча показала протилежне — там були регулярні підрозділи, так звана «еліта». Потім були Ізюм, Херсон, Запорізька область. Стало ясно, що йдеться не про конкретний підрозділ, а про системну практику.
Згідно з даними Офісу Генпрокурора, від початку повномасштабного вторгнення російські військові стратили 84 беззбройних українських військовослужбовців. Однак з урахуванням найбільшої страти, про яку стало відомо 1 жовтня, ця цифра зросла до 100 вбитих. Більше половини з них були вбиті у 2024 році.