Судова система України потребує глибокого очищення. Верховна Рада нарешті дозволила затримати трьох суддів Печерського суду столиці, що сигналізує про початок системної роботи з притягнення служителів Феміди до відповідальності. Однак це лише перший крок у боротьбі з корупцією в судовій гілці влади.
У фокусі розслідування опинилися суддя Вищого Господарського суду Артур Ємельянов та його колишній керівник Віктор Татьков. Коли журналісти спробували поговорити з Ємельяновим про його декларацію та походження статків його сім'ї, суддя спочатку відмовився спілкуватися, закривши двері кабінету. Лише на пленумі Вищого господарського суду вдалося вполювати його на розмову.
Під час цієї бесіди Ємельянов розповів, що його дружина Світлана є приватною підприємицею. Однак журналісти повідомили, що намагалися зв'язатися з нею кілька разів, але вона не брала слухавку. Попередній аналіз її підприємницької діяльності показав лише збитки, що викликає питання щодо джерел багатства сім'ї.
Генеральна прокуратура підтвердила, що проти Татькова та Ємельянова зареєстровано кримінальне провадження за вимаганням п'ятисот тисяч британських фунтів у київського бізнесмена Андрія Лепейка. За інформацією слідства, підприємцю запропонували заплатити цю суму, щоб суд ухвалив рішення на його користь і не позбавляв його права власності на торговельний центр «Декор Донбас» у Донецьку.
Татьков очолював Вищий господарський суд у часи Януковича. За повідомленнями медіа, разом зі своїм заступником Ємельяновим він створив потужну систему заробляння грошей на продажі суддівських рішень. Коли журналісти запитали Ємельянова про вимагання хабара, той заявив, що хворіє і йому важко розмовляти, а також сказав, що не знає, хто такий Лепейко.
Бізнесмен Андрій Лепейко не зміг прокоментувати обставини справи, але інший підприємець, Мстислав Скоробогатов, який також постраждав від цього організованого суддівського угруповання, погодився свідчити. Скоробогатов є власником двох великих торговельних центрів у Києві та кількох готелів. У 2010–2012 роках його бізнес захопили структури російського бізнесмена Олександра Бабакова, близького до Кремля. Судове прикриття цього рейдерського захоплення здійснював, за словами Скоробогатова, саме Татьков та його підлеглі.
За його розповіддю, коли Татьков прийшов на посаду голови суду, все змінилося. На Скоробогатова вийшли люди, які запитали, скільки він готов заплатити, щоб отримувати законні судові рішення. За його торговельний центр «Метроград» озвучили суму в два мільйони доларів. Це були лише початкові цифри – згодом вони змінювалися.
Схема рейдерського захоплення працювала за чітким алгоритмом. Спочатку створювалися незаконні векселі без юридичної сили, потім їх подавали як доказ боргу. На цій основі розпочиналося банкротство без дотримання встановлених строків. Арбітражний керуючий, призначений за замовленням, розривав усі договори. Потім йшла мова про продаж часток у бізнесі. Жертви цієї схеми, як описав Скоробогатов, поступово позбавлялися всього.
Пропозиція про гроші в обмін на судовий вердикт не озвучувалася бізнесменам напряму. Роль посередника, який озвучував ціну та приїздив за грошима, брали на себе адвокати, близькі до суддів. Це ускладнювало спіймання винних на гарячому.
У 2013 році, коли Татьков перебував на вершині суддівської влади, фотограф Владислав Содель зробив сенсаційний знімок у сесійній залі Верховної Ради. На ньому народний депутат від Партії Регіонів листується з Татьковим щодо донецького заводу «Точмаш». Татьков нібито відповідає, що з депутатом зв'яжеться деякий Руслан.
Руслан Браславський – донецький адвокат, якого Генеральна прокуратура разом з Татьковим та Ємельяновим підозрює у вимаганні півмільйонного хабара. Виявилося, що ця людина добре знайома судді Ємельянову. Коли журналісти запитали Ємельянова, як знайти Браславського, той відповів, що це його кум, і додав, що давав показання у цій справі.
Аналіз численних судових рішень дозволяє зрозуміти механізм роботи цієї машини з віджимання власності. Бізнесмену, на майно якого накинули оком рейдери, надходила пропозиція відкупитися. Якщо власник відмовлявся, суд позбавляв його права власності, а підприємство оголошував банкрутом. Арбітражний керуючий виводив збанкрутіле підприємство на біржу, де його миттєво продавали зацікавленому покупцеві.
Так сталося з торговельним центром «Декор Донбас» у Донецьку. Андрій Лепейко відмовився давати хабар. У 2012 році судовим рішенням у нього відібрали цю престижну торговельну нерухомість і продали за безцінь на донецькій біржі «Універсал Плюс». Торговельний центр став власністю структур, близьких до Олександра Януковича.
Численні зв'язки між суддями, адвокатами та арбітражними керуючими доводять, що схема працювала саме так. Арбітражним керуючим у справі «Декор Донбасу» був Андрій Шарий. Він мав ті ж контакти, що й його колега, арбітражна керуюча Алла Великодна. Остання очолює кілька донецьких фірм, де засновниками виступають дружина судді Ємельянова Світлана та ще одна Світлана – Браславська, ймовірно дружина адвоката-посередника.
Коли журналісти запитали Великодну, чи вона знає Світлану та Артура Ємельянових, та нагадали, що вона є директором компанії «Ексекво», власницею якої є Світлана Ємельянова, та запитали про знайомство, жінка відмовилася спілкуватися і завершила розмову.
Після публікації попереднього матеріалу суддя Ємельянов отримав повістку про мобілізацію. Однак йти на фронт він не бажає. Він пояснив, що його мама, вітчим, сестра та батьки його дружини перебувають у Донецьку, і він побоюється, що, стріляючи снарядом, може влучити в житловий будинок, де знаходяться його рідні.
Коли журналісти запропонували йому вступити до штурмової групи, яка звільняла б місто від російських окупантів, і таким чином звільнити свою сім'ю, Ємельянов відповів, що коли прийме рішення йти добровольцем, обов'язково про це повідомить. Пізніше він заявив, що отримав повістку, але дав пояснення, що не є військовозобов'язаною особою.
Можливо, Артуру Ємельянову та його патрону Татькову справді краще залишатися в Києві. Інакше для обрання запобіжного заходу його не довелося б розшукувати на території, яку Україна наразі не контролює.