Система підбору керівництва на державних оборонних підприємствах України давно вже не прив'язана до компетентності чи досвіду. Замість цього вирішальну роль відіграють географічні та особисті зв'язки. Якщо за часів Януковича головним критерієм була належність до Донецька, то нині ця роль перейшла до Херсонської області.
Проблеми з корупцією та фінансовими зловживаннями на оборонних підприємствах набули системного характеру. Київський бронетанковий завод переплатив десятки мільйонів гривень трьом комерційним структурам за неіснуючі корпуси для БТРів. Окремо було встановлено, що КБТЗ виплатив 600 тисяч гривень за чотири двигуни для бронетехніки через фірму-посередника, яка насправді займалася торгівлею м'ясом. На Житомирському бронетанковому заводі судові органи виявили розтринькання майже 18 мільйонів гривень керівництвом державного підприємства.
Після звільнення скомпрометованих керівників ЖБТЗ на посаду виконувача обов'язків директора призначили Михайла Мосіна. У структурі державного концерну «Укроборонпром», до якого входить завод, його призначення супроводжувалося позитивною оцінкою. Сергій Пінькас, перший заступник директора концерну, заявив, що призначення Мосіна є «абсолютно правильним, абсолютно системним і абсолютно обґрунтованим».
Однак розслідування виявило факти, які свідчать про протилежне. Замість того щоб боротися з корупцією, Мосін, за всіма ознаками, сам створює схеми для розкрадання. Його управлінська діяльність у рідному Херсоні залишила глибокий слід у пам'яті місцевих працівників.
У 2011 році Мосін став керівником комунального підприємства «Херсонелектротранс», яке забезпечувало обласний центр послугами електротранспорту. Два роки його керівництва працівники підприємства називають періодом найглибшого занепаду. Слюсар КП Віктор Дяченко розповідає: «Коли він прийшов, спочатку було нормально. Потім ми побачили – виходить крадіжка. Ми визначили, що вони крадуть. Гроші не виплачуються, а йдуть у різні боки».
Під час його керівництва кількість тролейбусів, які виходили на маршрути, неухильно скорочувалася. Якщо до страйку працівників на лінію виходило понад 60 машин, то після страйку – не більше 30. Водійка Олена Тарасенко згадує про цей період як про час глибокої кризи громадського транспорту. На запитання про позитивні результати його роботи вона відповідає: «Робу купив. Більше нічого хорошого він тут не зробив. Розграбував підприємство».
Працівники неодноразово вдавалися до страйків, щоб добитися виплати заробітної плати. Один із них висловив гіркоту: «Рабам хоч їсти давали. А нам нічого не дають, такого безладу я ще не бачив». Інший додав: «Стоїть завдання: закінчити підприємство і до побачення».
Під час керівництва Мосіна «Херсонелектротранс» швидко накопичував борги, що призвело до розпочаття процедури банкрутства. Коли підприємство прийняв новий директор Олексій Рибак наприкінці жовтня 2013 року, воно перебувало в процедурі банкрутства, все його майно було арештоване, а борги перед Пенсійним фондом становили близько 7 мільйонів гривень.
Навіть у цей скрутний період колишній керівник думав передусім про власні інтереси. Рибак розповідає про 16 електродвигунів з підприємства, які були передані на якесь підприємство без укладення договору про ремонт. Попри численні листи та переписку, двигуни так і не повернули.
Розслідування встановило, що таємничим підприємством, якому без договору передали тролейбусні двигуни, є ТОВ «Ремпривод». Засновниками цієї компанії є члени родини Мосіних, включаючи самого Михайла Сергійовича.
Подібна схема застосовувалася й при ремонті міських контактних ліній. За офіційними документами роботи виконувала київська фірма «Печерськ-інвестбуд». Насправді ж це робили працівники самого «Херсонелектротрансу». За цю схему Мосіна притягли до суду.
Прокуратура встановила, що керівник підприємства наприкінці 2012 року внесив до документів про виконання договірних зобов'язань з приватною компанією «Печерськ-інвестбуд» завідомо неправдиві відомості. За цей злочин його засудили за статтею 366 частина 1 Кримінального кодексу України. Вирок суду від 6 жовтня передбачав заборону обіймати керівні посади протягом року. Однак оскільки у Мосіна є неповнолітні діти, він потрапив під амністію. І саме в цей час у структурі «Укроборонпрому» з'явилася вакантна посада.
Пінькас, очевидно, впевнений у своєму виборі. Він заявив: «Якщо є ще такі ж талановиті люди, я прошу дати мені їхні номери телефонів. Я сьогодні їх буквально проведу співбесіди, а завтра вони піду працювати на наші підприємства».
Розслідувачі звернулися до «Укроборонпрому» з інформаційним запитом, у якому просили пояснити критерії, якими керувалися при призначенні Мосіна виконувачем обов'язків директора ЖБТЗ. Запит залишився без відповіді. Сам Мосін також відмовився давати детальні коментарі, обмежившись коротким висловлюванням про те, що керує «найкращим заводом у галузі» і запросив журналістів відвідати підприємство через департамент концерну.
Торік Житомирський бронетанковий завод отримав військових замовлень на 282 мільйони гривень. Питання залишається відкритим: як менеджер зі судимістю та шлейфом фінансових зловживань очолив одне з ключових підприємств оборонної промисловості? Відповідь, за словами херсонських джерел, проста: Мосін має тісні зв'язки з нинішнім керівництвом державного концерну. Журналістка-розслідувачка Наталя Бімбірайте розповідає: «Він хизувався тим, і його найближче оточення також, що в них у Києві дуже потужний дах, високо сидить».
Система кумівства охопила всі ключові посади в концерні. Гендиректор Роман Романов (до речі, керівник виборчого штабу кандидата в президенти Петра Порошенка), його перший заступник Сергій Пінькас та директор департаменту з нагляду за фінансово-господарською діяльністю Артур Херувімов – усі вони походять з Херсонської області.
Мосін мав спільний бізнес саме з Херувімовим, причому не надто прозорий. Вони були співзасновниками закритого акціонерного товариства «ЮЖСПЕЦГІДРОКОМПЛЕКТ» з Херсона. За даними реєстру судових рішень, товариство неохоче сплачувало податки. У 2009 році Херувімова як директора разом з головним бухгалтером притягували до відповідальності за ухиляння від сплати податку на прибуток.
Такі люди нині керують українською оборонною промисловістю. Чи зможе новий директор навести лад на Житомирському бронетанковому заводі? Чи вдасться йому знищити корупційні схеми? Відповідь на ці питання викликає серйозні сумніви.