Державний Концерн «Укроборонпром» об'єднує понад сто підприємств оборонної промисловості України. Історично ця структура зберігала в таємниці практично всю інформацію про свою діяльність, але всім було відомо про величезні фінансові потоки, що проходили через неї. Саме тому керівні посади в концерні завжди отримували люди з найвищого довіри. За часів Віктора Януковича концерн очолював Дмитро Саламатін, близька до президента людина. Нова влада також не змінила цей принцип.У 2015 році президент Петро Порошенко заявив, що оборонний сектор отримав 82 мільярда гривень плюс 6 мільярдів державних гарантій, що демонструє пріоритети держави в умовах скорочень в інших сферах. Військовий конфлікт на сході перетворив «Укроборонпром» на величезну структуру з рекордним бюджетом. У державному бюджеті 2015 року на зміцнення обороноздатності передбачено 86 мільярдів гривень. Основне завдання концерну – забезпечення потреб військових для проведення Антитерористичної операції. Однак постреволюційний період розпочався зі скандалу, в якому був замішаний в.о. генерального директора Юрій Терещенко. З часом такі скандали стали звичайною справою, як і звинувачення у непрозорому витрачанні державних коштів.На Київському Бронетанковому Заводі, одному з ключових підприємств концерну, що виготовляє військову бронетехніку, наприкінці червня 2014 року відбулася перша велика афера. Національній Гвардії передали одинадцять бронетранспортерів 3Є1, які були зняті з контракту на поставку до Таїланду. За словами в.о. директора ДК «Укроборонпром» Юрія Терещенка, домовленість з тайськими партнерами була досягнута, і вони розуміли ситуацію. Міністерство Внутрішніх Справ одразу сплатило Київському Бронетанковому Заводу 64 мільйони гривень за ці машини. Оскільки державна компанія «Укрспецкспорт» мала зобов'язання перед тайськими партнерами, а міжнародний скандал був небажаний, потрібно було виготовити нові БТРи для тайців.Колишній директор ДП «КБТЗ» Ігор Куташев пояснив технологію: «Ми робимо БТРи фактично з нуля. Ми заказуємо корпуса, нам приходять корпуса, і ми на корпусах коє-шо самі робимо, коє-шо комплектуючче докупаємо, і складаємо вже БТР». У червні Куташев перебував на лікарняному, тому його обов'язки виконував Леонід Шоломицький, якого призначив Терещенко. Шоломицький взяв своїм заступником з фінансових питань Едуарда Ільїна і уповноважив його підписувати угоди від імені заводу.Новітній БТР-3Є складається з корпусу, який в Україні зварюють лише на одному заводі під Харковом. Однак 23 червня Ільїн підписав договір на поставку 20 корпусів з одеською компанією «СПЕЦ-КОМ-ЮГ», яку напередодні продавали в інтернеті за тисячу доларів. Основною діяльністю фірми були розслідування та гарантування безпеки. Вже наступного дня завод переказав на рахунок компанії 12 мільйонів гривень, хоча за умовами договору оплата мала здійснюватися після поставки. «СПЕЦ-КОМ-ЮГ» була зареєстрована на вулиці Прохорівська, 28 в одеському бізнес-центрі, але виявилося, що це існувало лише на папері. Охоронець будівлі підтвердив, що бізнес-центр припинив роботу три роки тому.Крім того, керівники КБТЗ укладали контракти з ТОВ «Інтер Сталь Лтд» і ТОВ «Інвест-Авто 2007» на поставку металів та модернізацію обладнання на суму 17 мільйонів гривень. Колишній директор заводу стверджував, що метали були непотрібні і коштували завищено. За його розрахунками, на цю суму можна було купити матеріали на 2-3 мільйони гривень дешевше.Андрій Рогоза, генеральний директор ТОВ «Інтер Сталь Лтд», заснував компанію разом з Яною Ібрагімовою. Саме його компанія отримала від КБТЗ майже 12 мільйонів гривень. Коли журналісти запитали Рогозу про його знайомство з директорами заводу, він дав дивні відповіді: «Я бачив їх декілька раз», «Ми спілкувались, так, ну, поздоровались, туда-сюда і всьо». На запитання, як він міг підписати контракти, не знаючи директорів, Рогоза відповів, що договори принесли йому на стіл, він їх подивився, підписав, і далі їх передали на завод.16 липня СБУ затримала Леоніда Шоломицького. Едуарда Ільїна досі шукали.Головне питання полягало в тому, чи могли Шоломицький та Ільїн самостійно за місяць освоїти майже 30 мільйонів гривень державних грошей. Вони не мали права ступити крок без погодження з центральним офісом «Укроборонпрому», де наглядали за всіма контрактами й проплатами. Голова профспілки ДП «КБТЗ» Володимир Яковенко вважав Шоломицького «пєшкою в цій ситуації». При перерахуванні коштів він повідомляв в Укроборонпром, куди йому, мабуть, говорилося все робити.Складалося враження, що в «Укроборонпромі» зробили все, щоб полегшити проведення аферу, скасувавши так зване тристороннє погодження реєстру платежів. Це дозволило робити платежі напряму, ні в кого не питаючи. Екс-заступниця з фінансових питань Юрія Терещенка Валентина Дроздова підтвердила, що трьохстороннє погодження платежів було відмінене Терещенком. На запитання про причину вона відповіла, що це була вимога підприємств, до яких були звернення депутатів і прокуратури.Журналісти з'ясували, що в афері були зацікавлені й інші особи. Один з працівників заводу, який боявся показувати своє обличчя, розповів, що до Шоломицького приходили чотири молоді люди. Головним був молодий чоловік на ім'я Андрій, який представився як радник генерального директора з «Укроборонпрому». Він сказав, що буде керувати роботою підприємства і вирішувати всі питання стосовно заводу з концерном. Інших звали Степан та Кирило.За словами працівника, молоді люди з'явились на КБТЗ в середині червня і впродовж двох тижнів зачинялися в кабінеті з Шоломицьким та Ільїним. Ймовірно, саме вони «проштовхували» контракти з компаніями. Молоді люди поводилися впевнено та нахабно, ніби за ними стояло керівництво Укроборонпрому. Працівник розповів, що спершу були всі рахунки, завізовані директором, а потім складались і оформлялись договори – заднім числом. Близько тридцяти мільйонів гривень було перераховано.Журналісти знайшли прізвища трьох молодих людей у журналі реєстрації тимчасових перепусток. Це були Андрій Дубовий, Кирило Дубовий та Степан Куцин. Перші двоє були племінниками, а останній – чоловіком племінниці впливового екс-нардепа від «Батьківщини» Олександра Дубового, людини з широкими одеськими зв'язками.Коли журналісти зв'язалися зі Степаном Куциним, він заперечував будь-яке відношення до «Укроборонпрому» та КБТЗ. Кирило Дубовий також відмовлявся відповідати на запитання про його присутність на заводі в червні. Сам Олександр Дубовий підтвердив, що його родичі були на підприємстві і навіть зустрічалися з керівництвом, але «совсем по другим вопросам».За даними журналістів, прокуратурі центрального регіону з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері не вистачило буквально тижня, щоб завершити кримінальне провадження. На фінальному етапі справу забрали до Генпрокуратури. Тодішній Генпрокурор Віталій Ярема назвав причиною унікальні експертизи, оскільки експертів, які могли досліджувати такі питання, було дуже мало.На запитання про розглядання причетності племінників Олександра Дубового як співучасників злочину, Ярема відповів, що їх поки-що немає в списку підозрюваних, але їхні прізвища фігурують по справі. Він також розповів, що Олександр Дубовий активно цікавився справою, заїжджав до прокуратури, і вони спілкувалися на цю тему. Ярема пояснив, що вони разом працювали в одній фракції «Батьківщина», коли він був народним депутатом, але ніяких корупційних схем стосовно ведення розслідування не було.На судовому засіданні допитували Юлію Паламар, засновницю та директорку одеської компанії «СПЕЦ-КОМ-ЮГ», на рахунки якої з КБТЗ переказали 12 мільйонів гривень. З матеріалів справи стало зрозуміло, що напівсліпу кухарку просто використали, пообіцявши тисячу гривень за підписи під контрактом. На запитання про перерахування коштів до ТОВ «НВП «Центр земельних відносин» 27 червня 2014 року двома платежами по 6 мільйонів гривень, Паламар відповіла, що нічого про це не знає, оскільки в той час перебувала у Вінницькій області на дні народження батьків.За даними журналістів, гроші за БТРи для Нацгвардії перевели в готівку саме з рахунків компанії «Центр земельних відносин», зареєстрованої у Василькові. 5 січня 2015 року господарський суд Одеської області визнав недійсним договір поставки між КБТЗ і «СПЕЦ-КОМ-ЮГ» та стягнув з останньої 12 мільйонів гривень. Прокуратура Центрального регіону підтвердила, що в.о. директора ДП «КБТЗ» Леонід Шоломицький та його заступник Едуард Ільїн зловживали владою та службовим становищем для особистого збагачення. Компанія «Інтер Сталь Лтд» досі мала зобов'язання перед заводом на суму понад 5 мільйонів гривень, а «Інвест Авто 2007» закрила свій майже п'ятимільйонний борг через перевідступлення. На початку квітня Дарницький районний суд Києва випустив Шоломицького з СІЗО під домашній арешт. Тепер він мав можливість приєднатися до свого зниклого зама Ільїна, якого він звинувачував у всіх гріхах. Питання про покарання за аферу залишалося риторичним.Після скандалу Юрія Терещенка призначили керувати Державною Службою Експортного Контролю України, яка видає дозволи на імпорт та експорт зброї. До концерну прийшло нове керівництво, яке мало налагодити його роботу. У липні 2014 року президент призначив генеральним директором ДК «Укроборонпром» Романа Романова – учителя фізики та власника херсонського автосалону. Він заявив про активну боротьбу з корупцією в концерні і взяв першим заступником екс-заступника мера Цюрупинська з питань житлогоспу Сергія Пінькаса. За схожим принципом замінили й директорів десятків підприємств концерну.На початку вересня 2013 року громадська організація «Український легіон» цікавилася закупівлею вживаних англійських поліцейських машин «Саксон». Активісти нібито готові були придбати їх для українських військових власним коштом. Один з активістів Олексій Тамразов виставив у фейсбуці переписку з продавцем – фірмою «Witham Ltd», яка пояснила, що ліцензію на техніку може отримати тільки кінцевий споживач, наприклад уряд. Ініціативу волонтерів згодом перехопило одне з підприємств «Укроборонпрому» – «Укрінмаш». З листа компанії «Witham Ltd» було видно, що вона погоджується продати 75 «Саксонів» за 2 мільйони 75 тисяч англійських фунтів стерлінгів.Перший заступник генерального директора ДК «Укроборонпром» Сергій Пінькас хвалився, що броневик «Саксон» обійшовся підприємству в 38 тисяч доларів на території Британії, а з урахуванням растаможування, доставки та інших витрат ціна в Україні становила 50 тисяч доларів. Найближчий конкурент цього автомобіля – турецький – коштував 430 тисяч євро.Попри низьку ціну, «Укроборонпрому» потрібно було знайти кінцевого споживача. На початку жовтня тодішній командувач Нацгвардії Степан Полторак на звернення Романа Романова відмовився від машин, оскільки «необхідності в доукомплектуванні підрозділів Національної Гвардії України подібним типом транспорту не існує, і на вирішення цього питання відсутнє фінансування». Однак Романов не здався і наприкінці жовтня просив Кабмін підтримати ініціативу Міноборони про виділення 24,5 мільйонів гривень на 20 «Саксонів». Цікаво, що міністром оборони на той час став той самий Степан Полторак, який спершу не бачив необхідності в цих машинах. Він тепер рекомендував підтримати ініціативу, враховуючи співвідношення «ціна-якість» та те, що виробництво вітчизняних бронетранспортерів такого класу та закупівля нових іноземних аналогів до кінця 2014 року були проблемні та більш витратні.Журналісти запитали голову уряду Арсенія Яценюка, які саме українські заводи отримали державні оборонні замовлення на нову техніку. Яценюк відповів, що державне оборонне замовлення має гриф «цілком таємно» і він не може про це говорити. На запитання про те, куди пішли кошти, він сказав, що всі необхідні кошти повністю фінансуються, його завдання – затвердити ДОЗ, зібрати гроші та платити вчасно.Однак позитивні характеристики «Саксонів» не змінювали реального стану речей. На відео видно, що заморський «Саксон», на відміну від старого українського БТРу, не здатен здолати навіть невисокий пагорб. Цей казус висвітлило й висміяло одне з провідних англійських видань «Дейлі мейл». Волонтер Дмитро Канарський пояснив, що «Саксон» навіть близько не можна порівнювати з БТРом, який він нібито покликаний замінити. За його словами, машина не може вести самостійний бій, вона може лише брати участь у колоні для транспортування військ.Експерт з бронетехніки Василь Чобіток теж не розумів доцільності цієї закупівлі. За його думкою, якщо йдеться про збройний конфлікт з артилерією та танками, то це поліцейські машини, і незрозуміло, що їм робити в такій зоні. Можна було б просто взяти мази та забронювати їх листами.У Генпрокуратурі не лише визнали «Саксони» морально та технічно застарілими, але й зацікавилися їх ціною. Закупівельна ціна становила 35 тисяч фунтів стерлінгів за одиницю, що на 20 листопада 2014 року за офіційним курсом Національного банку України складало близько 833 тисяч гривень. Вартість контракту на придбання 20 одиниць становила приблизно 16,66 мільйонів гривень. Різниця між ціною придбання за кордоном та закупівлею Міністерством оборони України складала 7,84 мільйонів гривень, переважна більшість яких мала стати прибутком ДГЗІФ «Укрінмаш» після вирахування вартості доставки, комісійної винагороди та інших витрат.Британські «Саксони» були дорогими й з іншої причини. Закордонна техніка прийшла без озброєння. Її ще потрібно було доукомплектовувати. Часом хороша доукомплектація коштувала більше за саму машину. Міністр оборони України Степан Полторак говорив, що на машину можна встановлювати протитанкові засоби та ракети, а також 12 і 7 міліметрові кулемети. Експерт Чобіток пояснив, що можна поставити просто кулемет, який буде вилазити людина по пояс, і це буде дешево. А можна поставити дистанційно керований модуль з телевізійним управлінням зсередини, що коштує як три таких «Саксона».Тоді як українські військові, що гинули в зоні АТО, замість надійної броні отримували морально й фізично застарілі поліцейські машини, на експорт «Укроборонпром» відправляв найкращі зразки вітчизняної бронетехніки. Журналісти отримали ексклюзивні кадри виїзду наприкінці березня на випробування новісіньких БТР-3Є1 та БТР-3РК, які, за даними, мали забрати тайці. БТР-3РК – це спеціалізований протитанковий комплекс самохідний з ракетою, яка була випущена на дистанції 3600 метрів і влучила в мішень на відстані близько 40 сантиметрів від центру перехрестя. Таким чином, в танк вона гарантовано влучить.Перший заступник генерального директора ДК «Укроборонпром» Сергій Пінькас стверджував, що концерн не експортує БТР-3РК і БТР-3Є1, оскільки є іноземні контракти, за якими виставлені багатомільйонні штрафні санкції. Якщо йдеться про експорт, то це 14 одиниць, які з 2013 року очікують відвантаження.Поставки за кордон не припинялися, хоча Пінькас в інтерв'ю виданню «Фокус» наполягав, що першочерговим для «Укроборонпрому» є імпорт, а не експорт. Він говорив, що концерн, не втрачаючи зовнішні ринки, зумів зосередитися на внутрішніх поставках. Першочергово потрібно забезпечити всі потреби армії, а вже потім продавати техніку за кордон. Запобіжником у цій системі працює державна служба експортного контролю, яка видає ліцензії на ввезення та вивезення товарів, включаючи подвійного та військового призначення. Ліцензія на експорт такої продукції видається тільки коли всі силові відомства підтверджують, що цієї продукції вони не потребують.На жаль, принцип, заявлений керівництвом, на практиці спрацьовував навпаки. Краще йшло чужим, гірше – своїм. Можливо, тому, що експортні контракти значно вигідніші, оскільки дають можливість заробити більше не лише на комісійних, але й в іноземній валюті. Саме гроші, а не міркування обороноздатності, завжди відігравали в державному концерні особливу роль. Зараз Київ наполегливо просить Захід допомагати українцям зброєю, але це не заважає підприємствам «Укроборонпрому» продавати її аналоги за кордон. Абсурдними виглядають прохання постачати американські протитанкові комплекси «Джавелін», адже Україна сама виробляє ПТРКа, навіть якщо вони в чомусь поступаються іноземним. Експерт Василь Чобіток дивувався цій логіці: пропонуючи ПТРКа на зовнішні ринки, Україна сама їх не мала і просила США поставити їх.На Київському Бронетанковому Заводі вибухнув новий скандал. Наприкінці минулого року новопризначений керівник схвалив закупівлю двигунів до БТРів за ціною, завищеною вдвічі. Колишній начальник управління з продажів ПАТ «АвтоКраз» Владислав Лисиця, ледве почавши виконувати обов'язки директора КБТЗ, підписав договір на постачання дизельних двигунів УТД-20 для БМП та БТР-3Є1. Таку техніку в Україні виробляють Житомирський та Київський Бронетанкові Заводи. Лисиця замовив чотири двигуни за один мільйон шістсот тисяч гривень у ТОВ «Торгівельна Компанія «Чайка». Основним видом діяльності фірми була оптова торгівля м'ясом та м'ясопродуктами.На запитання про це Сергій Пінькас відповів, що в них є інформація про те, чим займається компанія «Чайка» – торгівельною діяльністю. На уточнення про основний код виду економічної діяльності він визнав, що це м'ясо.Офіс компанії, вказаний в реєстраційних документах, виявився звичайною квартирою житлового будинку на вулиці Червонопартизанській, 21 в Києві. У телефонній розмові директор «Торгівельної компанії «Чайка» Юрій Нетреба сказав, що його компанія є лише посередником. На запитання, як компанія, яка торгує м'ясом, може продавати УТД-20, він відповів, що в течение п'яти хвилин можна змінити коди видів діяльності і він має право торгувати всім, чим угодно, починаючи від космічних кораблів і закінчуючи атомними дизельними підводними човнами.Те, що компанія виступила просто посередником, засвідчив ще один договір – між «Чайкою» та науково-виробничим об'єднанням «Босфор» від 19 грудня 2014 року. З тексту було видно, що саме з «Босфору» «Чайка» отримала дизельні двигуни УТД-20 за мільйон двадцять три тисячи гривень. Вже за три дні, 22 грудня, «Чайка» підписала договір на постачання цих двигунів КБТЗ, але вже за мільйон шістсот дев'ятнадцять тисяч гривень. Різниця становила шістсот тисяч гривень.В.о. директора ДП «КБТЗ» Владислав Лисиця на запитання журналістів реагував дивно, відмовляючись розмовляти. Коли журналісти наполягали, він запитував, хто вони такі, і сумнівався в автентичності журналістського посвідчення.Під договором з «Чайкою» стояв підпис Владислава Лисиці. Однак платіж «Чайці» був неможливий без остаточного погодження керівництва концерну. 23 грудня Лисиця надіслав звернення директору департаменту контролю за фінансово-господарською діяльністю ДК «Укроборонпром» Артуру Херувімову. Це був земляк генерального директора концерну Романа Романова, з яким вони колись були членами громадської організації «Громадянський Рух «Відродження Херсона».У своєму зверненні Лисиця писав, що єдиним виробником в Україні є завод «Південьдизельмаш», який на той час був банкротом і фактично припинив діяльність. Враховуючи відсутність альтернативних постачальників на ринку, було прийняте рішення про придбання чотирьох УТД-20 у ТОВ «Чайка». Вибір обґрунтовувався тим, що дані двигуни не були у використанні.Слова «не були у використанні» означали, що двигуни жодного разу не були в експлуатації на бойовій машині. Однак всю красиву схему ламала «прийомка» КБТЗ. Її висновок був однозначний: усі чотири поставлені «Чайкою» УТД-20 не придатні до експлуатації. Це був мотлох, і бойові машини з такими двигунами далеко не заїдуть.В.о. директора ДП «КБТЗ» Владислав Лисиця нарешті вичавив з себе кілька слів: «Их вернули». На запитання «І?» він відповів: «Потом еще раз вернули». На наступне запитання: «Потом еще раз вернули. Потом поставили пригодные».Замість того, щоб пояснити присутність фірми-посередника, яка заробила шістсот тисяч гривень на несправних двигунах, в.о. директора КБТЗ Владислав Лисиця підписав наказ «про комерційну таємницю». Цим документом він фактично забороняв своїм підлеглим говорити про можливі проблеми й зловживання на заводі.І знову постало питання – чи могли в КБТЗ провернути сумнівну закупівлю без відома найвищого керівництва «Укроборонпрому»? Тим більше, що тепер ним керувала своя людина.Генеральний директор ДК «Укроборонпром» Роман Романов розповідав про себе, що він херсонець, прожив всю свідому життя в Херсоні. Хоча він фізик за освітою, його дипломна та магістерська роботи були пов'язані з програмуванням. Насправді він закінчив міжнародний інститут бізнесу і отримав ступінь MBA, стажувався в Гонконзі та Макао.Багата на таланти Херсонщина дала концерну не лише гендиректора Романова та його першого заступника Пінькаса. Керівником Київського Бронетанкового заводу став Владислав Лисиця, також херсонець. Ще один херсонець Михайло Мосін очолив Житомирський Бронетанковий Завод. Свого часу він разом з директором департаменту з нагляду за фінансово-господарською діяльністю «Укроборонпрому» Артуром Херувімовим були співзасновниками херсонського закритого акціонерного товариства «ЮЖСПЕЦГІДРОКОМПЛЕКТ». За реєстром судових рішень, у 2009 році Херувімова як його директора разом з головним бухгалтером притягували до відповідальності за ухиляння від сплати податку на прибуток. Можливо, найважливішим критерієм призначення Мосіна директором ЖБТЗ був інший фактор. За даними журналістів, вони з Херувімовим були кумами.Сергій Пінькас рекламував земляка, говорячи, що його назначення абсолютно правильне, системне та оправдане. Про таланти Михайла Мосіна могли свідчити його здобутки на колишній посаді керівника КП «Херсонелектротранс». Там говорили, що за його правління комунальне підприємство накопичило борги і розпочало процес банкрутства. Крім того, через махінації на цій посаді Мосіна судили. За вироком суду він не мав права цілий рік обіймати керівні посади, але його врятували неповнолітні діти, і він потрапив під амністію. Пінькас жартував, що якщо є ще такі ж талановиті люди, він просить дати йому їхні телефони, він сьогодні їх буквально проінтерв'ює, а завтра вони піду працювати на підприємства концерну.Однак трапилися й винятки, коли в «Укроборонпром» брали не земляків і не родичів, а людей справді талановитих. Наприклад, у лютому цього року там знайшлося тепле місце для Антона Пашинського – сина Сергія Пашинського, впливового нардепа, голови Комітету з питань національної безпеки та оборони і, за дивним збігом обставин, голови Наглядової Ради ДК «Укроборонпром». Двадцятичотирирічний Пашинський-джуніор з досвідом роботи у комерційному відділі компанії «Авангардко», яка спеціалізується на виробництві яєць та яєчних продуктів, став директором департаменту №2 укроборонпромівської компанії «Спецтехноекспорт», що опікується закордонними контрактами на постачання зброї.На запитання журналістів про те, де він знайшов вакансію і хто його покликав, Антон відповів, що всі питання можна адресувати представникам «Укроборонпрому». На запитання, чи його батько клопотав за нього, він відповів «ні». На запитання, хто клопотав, він сказав, що ніхто не клопотав. На запитання, де він бачив цю вакансію, він знову повторив, що всі питання можна адресувати керівництву.Його батько, голова комітету ВР з питань національної безпеки та оборони і голова Наглядової Ради ДК «Укроборонпром» Сергій Пашинський, дратувався від закидів у корупції. Він наполягав, що до призначення сина не мав ніякого відношення і запропонував звернутися до керівництва. На запитання, як керівництво само знайшло його як великого спеціаліста, Пашинський відповів, що він великий спеціаліст. На уточнення, у чому саме, оскільки він працював у комерційному відділі, де продають курині яйця, Пашинський сказав, що його син – великий спеціаліст міжнародних контрактів.Наприкінці березня президент Петро Порошенко заборонив міністру оборони Степану Полтораку оприлюднювати деталі укладених угод щодо поставок в армію. Причиною назвав присутність медіа, через які ворог може дізнатися про державне оборонне замовлення з грифом «секретно». На жаль, така таємничість аж ніяк не допоможе здолати ймовірні ознаки корупції всередині самого «Укроборонпрому». Швидше навпаки – дозволить їй розквітнути. Журналісти запитали про це президента.На запитання, чи відомі йому факти корупції в «Укроборонпромі», Порошенко відповів, що вони йому невідомі. Однак він думає, що вони мають бути розслідувані слідчим органом. Він також зазначив, що в державі немає зон, вільних від корупції.Коли в державному концерні «стригли купони» в мирний час, це сприймалося інакше, ніж зараз, коли кожна державна копійка, виділена на війну, може означати різницю між життям і смертю українського воїна. Гроші на крові – вони, погодьтеся, інші.
