Наприкінці січня громадськість Одеси обговорювала скандал, який розпочався в навчально-виховному комплексі «Надія» (школа № 275). Батьки учнів звинувачували адміністрацію закладу в систематичному вилученні коштів у доларах США. За їхніми словами, щороку з кожної сім'ї вимагали по 700 доларів, причому інші валюти там не приймали.
Ірина Бабірець, мати однієї з учениць, заявила, що директорка Тетяна Тарарака протягом двадцяти років збирає такі платежі в ультимативній формі виключно в американській валюті. Інша батьківська активістка підтвердила, що під час зустрічей з адміністрацією їм повідомляли про так звані благодійні внески, еквівалентні певним сумам у валюті, хоча школа офіційно є державною установою.
Проблема набула масштабів, коли численні скарги обурених батьків з'явилися на одеських інтернет-форумах. Найбільш тривожним було те, що фінансування здійснювалося без прозорості. Ольга Громенко, мати учениці, розповідала, що квитанції про оплату їм ніколи не видавали. Коли вона запитала про можливість сплати в гривнях на розрахунковий рахунок школи, їй відповіли, що у них є свої правила.
НВК «Надія» отримує фінансування з Одеського міського бюджету. Міський департамент освіти підтвердив, що щорічно туди надходить близько 6 мільйонів гривень. Однак, як пояснила в.о. начальника департаменту освіти і науки Одеської міськради Олена Буйневич, ці кошти спрямовуються переважно на заробітну плату та харчування дітей, а також комунальні послуги. Капітальні ремонти з бюджету не фінансуються.
Координаторка освітніх програм громадської організації «ОПОРА» Ольга Стрелюк визнала, що в школах справді бракує коштів на матеріально-технічне забезпечення, ремонт та сучасне обладнання. Тому школи та батьки розуміють необхідність компенсувати ці видатки за рахунок добровільних пожертв.
Українські батьки давно звикли до благодійних внесків на ремонт дахів, вікон, парт та інші потреби. Проте в НВК «Надія» до цього процесу підійшли надзвичайно креативно. Суми внесків, за словами батьків, були непропорційно великими. Платежі зросли з 600 до 700 доларів, що становило приблизно 15 відсотків номіналу, але при перерахунку в гривні це означало збільшення майже вдвічі.
Математика виглядала вражаючо. У школі навчалося 800 учнів. Якби батьки платили навіть по 600 доларів на рік за кожного, сумарно це становило б 480 тисяч доларів. За курсом 20 гривень за долар це дорівнювало б 9 мільйонам 600 тисячам гривень щорічно. Однак батьки стверджували, що школа цих грошей насправді не отримувала.
На території закладу не було дитячих майданчиків, футбольного поля чи стадіону навіть для фізкультури. Радник Одеського міського голови Сергій Дубенко, обійшовши школу з усіх боків, зауважив, що скрізь видна ржавчина, тріщини, обдерті фасади. Зовнішній вигляд та стан будівлі абсолютно не відповідали сумам, які вимагалися.
Після безрезультатних звернень до керівництва школи батьки звернулися до міської влади з проханням зменшити платежі. Була створена спеціальна муніципальна комісія у складі депутатів міськради, чиновників департаменту освіти, представників громадських організацій та батьків. Однак їй не дозволили нормально працювати.
Дубенко розповідав, що комісія з першого дня своєї роботи зіткнулася зі страшним тиском з боку адміністрації школи. Керівництво закладу явно не сподобалися факти, які виявилися під час перевірки. Зокрема, кілька сотень тисяч гривень щорічно, за офіційною бухгалтерією, так звана «Піклувальна Рада» перераховувала на військизовану охорону однієї з військових частин. Це означало, що навколо школи ездить танк або стоїть вишка з кулеметами.
Комісія так і не змогла завершити свою роботу. Представники адміністрації школи подали на неї в суд. Громадська активістка Неоніла Ткаченко, яка захищала керівництво школи, пояснила, що було подано позов про визнання протиправними дій, скасування наказу та зобов'язання утримуватися від вчинення дій НВК «Надія» від Кременюк Ани Анатоліївни до міського голови Геннадія Труханова, департаменту освіти та науки Одеської міської ради.
Суд підтримав адміністрацію школи і постановив зупинити роботу комісії. Справа перебувала на апеляції.
Получити коментар від директорки школи не вдалося. Вона постійно була то на уроках, то у відпустці. Однак під час публічних виступів Тетяна Тарарака постійно суперечила сама собі. З одного боку, вона стверджувала, що батьківський комітет добровільно перераховує кошти в фонд школи. З іншого боку, заявляла, що школа ніяких коштів не залучає, а всі видатки здійснює громадська організація «Піклувальна Рада».
Батьки кажуть, що вперше чують про цю громадську організацію, яка нібито збирає та витрачає їхні гроші. Вони не знали, хто входить до складу «Піклувальної Ради», не мали уявлення про те, на що були витрачені зібрані кошти.
ГО «Піклувальна Рада навчально-виховного комплексу «Надія» була зареєстрована у самій школі. До складу засновників входили директорка Тетяна Тарарака та завуч Оксана Окончук. Керівником організації була молода вчителька англійської мови Юлія Тодорцева.
Представники «Піклувальної Ради» уникали спілкування, а інформаційний запит проігнорували. Навіть представнику державної інспекції з перевірки закладів освіти не вдалося зустрітися з головою цієї організації. Інспекція зафіксувала порушення, але не мала повноважень щось змінити. Результати перевірки передали до Міносвіти та профільного департаменту.
Під час підготовки матеріалу на шкільному стенді з'явився звіт «Піклувальної Ради» про використані кошти. Наведені суми викликали подив. За один квартал на охорану школи витрачено 22 451 гривню. На обробку води – 3 600 гривень. На участь у виставці – 3 400 гривень. На канцтовари закуплено на 4 000 гривень. На ламіновану підлогу пішло 8 000 гривень. На господарчі товари – майже 7 500 гривень.
Позицію міської влади озвучив Одеський міський голова Геннадій Труханов. Він висловив думку, що цей керівник не має морального права працювати в школі, хоча це було його особистою суб'єктивною оцінкою.
Захисники адміністрації школи звинувачували у провокуванні конфлікту самого мера. Ткаченко наполягала, що Тарарака потрапила в категорію неугодних директорів, і вся та «бутафорія», яку видно в ЗМІ, була створена штучно.
Однак імовірнішою видається інша версія подій. Активістка ГО «Незалежний Батьківський комітет» Тетяна Чубина стверджувала, що до півмільйона доларів на рік могли бути спрямовані на будівництво приватної школи в елітному селищі «Совіньйон» під Одесою, яка називається «Ерудит».
Приватна школа «Ерудит» розташована в закритому селищі «Совіньйон». Там навчається близько 300 учнів. Територія закрита, і потрапити туди без спеціального запрошення неможливо.
Реєстр юридичних осіб показав, що засновником НВК «Ерудит» є Таратака Валерій Миколайович – чоловік Тетяни Тарараки, директорки НВК «Надія». Цікавими були й декларації пані директорки. До 2013 року вона отримувала лише зарплату, і ні вона, ні члени її родини не мали майна. Відтоді ситуація різко змінилася. Загальна сума доходу директорки склала 70 тисяч гривень, її чоловіка – 628 752 гривні.
У директорки державної школи з'явилися земельні ділянки площею 700 і 1 250 квадратних метрів, у її чоловіка – 670, 700 і 7 418 квадратних метрів. Крім того, у них були житловий будинок, дачний будинок та 5 000 квадратних метрів іншого нерухомого майна. Також у них був Мерседес вартістю 30 тисяч доларів.
Наступного року земельні ділянки та нерухомість зникли з декларацій. Натомість з'явився новенький Мерседес вартістю 100 тисяч доларів.
Українські реалії демонструють суперечність: з одного боку, школи мають потреби, які держава недофінансує і які готові покривати батьки; з іншого – непрозорість використання коштів та надмірна жадібність. На момент виходу матеріалу тривали три судові та одне кримінальне провадження.