Львівська вілла XIX століття, яка колись належала відомому фотографу Генрику Міколяшу, нині перетворюється на будівельний майданчик. Роботи тривають уже понад рік, і їхні масштаби вражають – порівняння фотографій до та після реконструкції показує докорінні зміни. Проблема в тому, що цей будинок має офіційний статус пам'ятки архітектури з відповідним охоронним номером. За законом реконструкція таких об'єктів заборонена.
Віктор Гануляк, реставратор і мешканець будинку, пояснює суть обмежень: пам'ятки архітектури можна ремонтувати та реставрувати, але реконструкція – це категорично заборонено. Однак для деяких мешканців ці норми виявилися необов'язковими. Вони вирішили переробити будинок на власний розсуд, перекривши хід до верхніх поверхів, щоб облаштувати додаткові квадратні метри без втручання сусідів.
За цією реконструкцією стоїть сім'я Андрія Павліва – начальника департаменту містобудування Львівської міської ради. Саме цей чиновник за своїми посадовими обов'язками мав би запобігати подібним порушенням. Андрій Левик, начальник відділу охорони культурної спадщини ЛОДА, наголошує: закон про охорону культурної спадщини повинен дотримуватися незалежно від того, хто батько чи син. Гануляк же вбачає в ситуації ознаки корупційних схем.
Відповідальні органи влади демонструють дивовижну сліпоту щодо порушень. Лілія Онищенко-Швець, начальниця управління охорони історичного середовища Львівської міськради, заявляє, що не бачить порушень, окрім того, що мав бути отриманий дозвіл усіх мешканців. Голова Львівської облорганізації Українського товариства охорони пам'яток історії та культури Андрій Салюк висловлює впевненість: такий результат виходить саме тому, що це Павлів, і йому дозволяють робити все, що він хоче.
Офіційно роботи проводить син Андрія Павліва – Петро-Марко, зареєстрований у будинку. Він діє на підставі розпорядження Сихівської районної адміністрації, яка дозволила реконструкцію з розширенням горища. Петро-Марко обґрунтовує необхідність робіт аварійним станом даху: з 1996 року квартиру неодноразово топило через поганий технічний стан будівлі та недостатній догляд комунальними службами.
Андрій Павлів наполягає на законності дій. Він посилається на рішення виконкому 2008 року, яке передбачало, що при аварійному стані даху не потрібні дозволи та погодження сусідів. Однак експерти стверджують, що це рішення не поширюється на пам'ятки архітектури. Чиновники, за їхніми словами, вдалися до хитрощів – просто опустили кілька слів у документах, не вказавши на історичну значимість об'єкта.
Салюк пояснює: конфігурація даху – це елемент пам'ятки, і конструкції даху є автентичними частинами об'єкту. Вони можуть змінюватися лише якщо справді загрожують існуванню будинку. Такої загрози не виявлено. Сусіди взагалі заперечують аварійність даху. Сергій Микитась зауважує: дозвіл видали 2008 року, а зараз 2015-й. За вісім років дах мав би впасти, але він стоїть і нічого йому не бракує.
Виїзна чиновницька комісія також не знайшла ознак руйнування. Деревина на зрізах була в нормальному робочому стані без суттєвих ушкоджень, які б свідчили про аварійність. Петро-Марко Павлів пояснює свої наміри: він хоче збільшити площу квартири, бути меценатом для будинку, розуміючи, що це пам'ятка архітектури. За його словами, він архітектор за освітою і хоче зберегти будинок, а в майбутньому приватизувати горище та там жити.
Однак до приватизації далеко. Держархбудінспекція наказала Павлівам припинити роботи. Цей припис активісти домоглися через Романа Желеха, директора департаменту держархітектурної у Львівській області. Він констатує: документація не погоджена у встановленому порядку, а оскільки це пам'ятка архітектури, вона мала бути погоджена в міністерстві культури.
Павліви не здаються. Андрій Павлів пропонує дочекатися результатів будекспертизи та судового рішення, а потім говорити про порушення. Однак розслідування показало, що скандал навколо будинку на вулиці Франка – це лише вершина айсбергу. Громадський активіст і експерт з архітектури Костянтин Петелько розповідає про інші об'єкти, де діяльність Павліва викликає серйозні питання.
Забудовники замість участі в аукціонах та сплати великих сум за земельні ділянки під житлову забудову беруть в оренду ділянки під інше призначення, які значно дешевші. На кожній такій забудові місто втрачає мільйони. Один приклад – ухвала Львівської міськради про надання в оренду земельної ділянки для будівництва автосалону на вулиці Кульпарківській. Департамент містобудування в особі Павліва підписав договір оренди вартістю 108 тисяч гривень на рік. Однак на місці будується не автосалон, а житловий комплекс. Павлів заперечує свою причетність, відмовляючись коментувати ситуацію.
Інший скандальний об'єкт розташований на вулиці Карманського. Ділянку видали під будівництво індивідуального приватного житла. Однак під час оформлення слово «індивідуальне» зникло, замість нього з'явився термін «багатоквартирний житловий будинок». На документах знову підпис Андрія Павліва. Петелько вважає, що забування одного слова було свідомим і цільовим: замість одноповерхової забудови, яка має історичне коріння, планувалося збудувати 9-10 поверховий будинок з мовчазного погодження департаменту містобудування.
Розпочати будівництво не дозволили активісти. Справи лежать у судах, але поки там вирішують законність цих будов, на львівських вулицях продовжують рости нові поверхи. Все починається з порядності чиновників і їхніх приватних інтересів.