Наприкінці січня видання «Слідство.Інфо» опублікувало розслідування про внутрішню базу даних Генеральної прокуратури України. Систему обслуговує компанія «Летограф ІТ Консалтинг і послуги Україна», яка належить росіянину, задіяному в розвитку військово-промислового комплексу країни-агресора. Реакція ГПУ була гострою — прокурори заперечили критику, стверджуючи про надійний захист системи та неможливість доступу сторонніх осіб.
Народний депутат Олег Осуховський розповів про своє запитання до заступника генпрокурора на засіданні комітету. Він просив пояснень, чому люди, які впроваджували систему «Летограф», залишаються на посадах, незважаючи на зафіксовану корупційну дію на суму 27 мільйонів гривень. Заступник генпрокурора відповів, що інформація є безпечною.
У найближчі дні після цього генпрокурор Віталій Яремо подав у відставку. Разом з ним покинув посаду його заступник Анатолій Даниленко, який раніше налагоджував співпрацю з «Летографом». У цій роботі йому допомагав Олег Уманський, начальник управління забезпечення роботи інформаційних систем, адміністрування мереж та зв'язку ГПУ. На відміну від керівництва, проти Уманського було порушено кримінальну справу.
Згідно з матеріалами справи, службові особи Генеральної прокуратури України, зловживаючи своїм становищем, уклали з представниками ТОВ «Летограф ІТ Консалтинг і послуги Україна» договори про розроблення програмних засобів та консультування щодо Єдиної системи статистики та аналізу органів прокуратури України. Ці договори передбачали явно завищені ціни, внаслідок чого компанії у 2011–2012 роках безпідставно перераховано близько 27 мільйонів 400 тисяч гривень.
Але фінансові махінації — це лише частина проблеми. «Слідство.Інфо» отримало докази того, що співпраця з «Летографом» створює загрозу національній безпеці України. За станом на квітень 2015 року комплексна система захисту інформації в Єдиній системі статистики та аналізу органів прокуратури України так і не була створена. Обробка інформації за таких умов порушує вимоги статті 8 Закону України «Про захист інформації в інформаційно-телекомунікаційних системах» і створює умови для компрометації конфіденційності, цілісності та доступності даних.
Осуховський наголошує на критичності ситуації: під час військового конфлікту з Росією базами даних ГПУ, МВС та інших державних органів цікавляться противники. Держава повинна робити все можливе, щоб запобігти витоку такої інформації.
Поки Генеральна прокуратура розбирається зі своїми системами, тривожні сигнали надходять з іншої сфери державної інформатизації. Йдеться про так звану Систему Електронної Взаємодії, або СЕВ.
Завданням СЕВ є замінити паперову переписку між органами виконавчої влади на електронну комунікацію. Це мало б спростити та прискорити бюрократичні процеси, зменшити витрати на папір і чорнило, а також наблизити Україну до європейських стандартів, де подібні системи функціонують уже багато років.
За систему електронної взаємодії відповідають Агентство з питань електронного урядування України та підпорядковане йому Державне підприємство «Держінформресурс». Першу версію СЕВ-1 створили у 2012 році, витративши 17 мільйонів гривень. Номінально розробником виступав «Держінформресурс», але фактично систему розробляла компанія «Арт Мастер». Це призвело до серйозних проблем, як пояснює заступник голови агентства Тарас Олійник.
Проблема полягала в тому, що система не належала державі. Авторські права, як майнові, так і немайнові, залишалися у власності «Арт Мастера». Держава, яка заплатила 17 мільйонів гривень, не мала права модернізувати систему, доопрацьовувати її або підключати до неї інші організації, крім органів виконавчої влади. Авторські права для держави закінчувалися в жовтні 2014 року.
Вадим Горюшко, екс-директор департаменту інформатизації Держагентства з питань електронного урядування, розповідає, що керівник держпідприємства після переговорів з «Арт Мастером» підписав договір про передачу всіх необхідних прав. Це означало, що підприємство отримало від компанії і передало державі повний пакет прав на подальший розвиток системи в будь-якому напрямку.
Однак нове керівництво агентства та підконтрольного їй держпідприємства прийняло дивне рішення: зупинити роботу функціонуючої системи і створити нову, витративши на це ще 70 мільйонів гривень. У квітні центральні органи виконавчої влади отримали лист за підписом директора «Держінформресурсу» Олега Тертичного з проханням посприяти в роботі державному підприємству шляхом підключення до нової системи електронної взаємодії органів виконавчої влади.
Коли журналісти запитали у Тертичного про доцільність заміни старої, працюючої системи на нову, той відмовився дати змістовну відповідь. На наполегливе запитання про те, чому витрачати державні кошти на нову систему, якщо стара нормально функціонує, Тертичний відповів, що не бачить сенсу в коментарях. Коли журналіст зазначив, що нова система коштує грошей державі, а не йому особисто, директор державного підприємства заявив, що вона коштує грошей для нього, а не для журналіста, і відмовився від подальшого обговорення.
Юрій Сабадир, колишній директор ДП «Держінформресурс», розповів про те, як працювала стара система. За його словами, підприємство ніколи не отримувало претензій від органів влади ні щодо функціоналу, ні щодо якості, стійкості чи надійності роботи. До середини 2014 року до системи було підключено секретаріат Кабінету Міністрів та 100 відсотків органів виконавчої влади. Система повністю задовольняла їхні потреби.
Наступники Сабадира стверджують, що все не так і систему необхідно замінити. Заступник голови агентства Олійник заявляє, що нова СЕВ буде базуватися на українському продукті, розробленому українськими програмістами державного підприємства «Держінформресурс». За його словами, всі майнові та немайнові авторські права будуть належати ДП «Інформресурс».
Однак документ під назвою «Орієнтований план заходів та орієнтовні витрати» на нову систему електронної взаємодії в органах державної влади свідчить про інше. Нову систему розроблятимуть на основі системи Каше виробництва компанії Intersystems. Журналісти дослідили, хто в Україні працює на основі цієї системи, і натрапили на російський слід — той самий, що засвітився в Генпрокуратурі.
На сайті Інтерсістемс у переліку партнерів значиться російський «Летограф» плюс ще чотири українські компанії. За словами Сабадира, одна з них спеціалізується на розробці медичних програм на цій платформі, а три інші одночасно є партнерами компанії «Летограф».
Виникає логічне запитання: хто насправді розроблятиме нову систему? Чи має «Держінформресурс» під керівництвом Тертичного достатні потужності для створення власного продукту? Горюшко в цьому сумнівається. За його оцінкою, на підприємстві немає необхідних ресурсів, оскільки воно перебувало в стані банкротства. Він навіть сумнівається в можливостях підприємства доопрацьовувати готові продукти своїми силами. Найімовірніше, це буде замовний софт, який підприємству просто потрібно буде легалізувати.
Парадоксально, що стара СЕВ задовольняла більшість центральних органів виконавчої влади. Статистика користування системою підтверджує, що попит на неї постійно зростав. Горюшко зазначає, що під час офіційних заходів, де Олійник читав звіти про те, що система не працює, його спеціалісти реагували з обуренням, демонструючи статистику, яка свідчила про протилежне.
На запитання про ставлення до ситуації з СЕВ заступник голови Адміністрації Президента Дмитро Шимків відповів, що слід виходити з того, що є наразі. Якщо Кабмін має систему і не витрачає на це кошти, а лише здійснює інформаційну підтримку, це добре. Якщо потрібна якась інформаційна система для електронної взаємодії, він підтримає те, що існує сьогодні, оскільки його завдання — забезпечити ефективність. Однак якщо з'явиться бюджетний запит на розбудову нової системи електронної взаємодії, він задасть велике запитання про те, що буде зі старою системою.
На запитання про залучення російських компаній до розробки внутрішніх електронних систем Шимків відповів, що він не проти російських підприємств, які працюють на території України за її законами, але не обговорює питання закупівель у російських компаній для інформаційних ресурсів. Вектор України спрямований на Європу, її підтримують США, Канада, Японія та Європейський союз.
Горюшко дає категоричну оцінку ситуації. На його думку, це не просто витрата грошей на створення системи, а витрата колосальних ресурсів і виникнення ризиків при повномасштабному впровадженні системи практично з нуля. Це необдуманий крок, який повинен бути глибоко обґрунтований.
Електронні системи постійно розвиваються та вдосконалюються. Питання про доцільність створення нової СЕВ в Україні мають вирішувати фахівці. Однак вони повинні також пояснити, на що раніше було витрачено 17 мільйонів державних коштів і чому туди ж планується вкинути ще 70 мільйонів.